АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-4116/2009 р.                   Головуючий у 1-й інстанції: Горбачов Ю.М.

                                                                Суддя-доповідач:  Кочеткова І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

09 листопада 2009 р.                                          м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:      Кочеткової І.В.,

суддів:                 Стрелець Л.Г.,

                             Савченко О.В.,

при секретарі      Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 23 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі Запорізької області (далі УПФ України) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА :

У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до управління пенсійного фонду України у Куйбишевському районі Запорізької області про відшкодування  матеріальної та моральної шкоди.

Зазначав, що з жовтня 2006 року на підставі ст.50-1 Закону України „Про прокуратуру” має право на пільгову пенсію за вислугу років, проте управління пенсійного фонду безпідставно відмовило у її призначенні.

Незаконне рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії було оскаржено позивачем у судовому порядку.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 21.10.2008 року  позов був задоволений, управління пенсійного фонду зобов’язано нарахувати і призначити позивачеві пільгову пенсію з 21 вересня 2006 року.

Фактично судове рішення виконано відповідачем у грудні 2008 року, належні йому суми у розмірі 127 251, 34 грн. зараховані на відповідний банківський рахунок.

Несвоєчасним призначенням і виплатою пенсії, тривалою судовою тяганиною належні йому кошти знецінились, він зазнав збитки, а саме: сплатив за послуги адвоката 25 000 грн.; поніс витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту у розмірі 5 000 грн.; не отримав банківські відсотки у розмірі 19 083, 13 грн.; фонд не нарахував і не сплатив інфляційні витрати і штрафні санкції  у розмірі 121 668, 18 грн., а всього розмір збитків складає 170 751, 35 грн.  

Неправомірними діями відповідача завдана моральна шкода у розмірі 70 000 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, просив задовольнити позов і компенсувати судові витрати по справі у розмірі 5 230 грн.

Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 23 липня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою на зазначене рішення суду, в якій, посилаючись на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що постанова адміністративного суду від 21 жовтня 2008 року, яким пенсійний фонд був зобов’язаний нарахувати ОСОБА_1 пенсію з жовтня 2006 року, виконано боржником у грудні 2008 року, загальна сума боргу з виплати пенсії станом на дату розгляду спору відшкодована в повному обсязі.

Порядок нарахування компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків нарахування пенсії передбачений ст.46 Закону № 1058-1У від 09.07.2003 року. Така компенсація не являється матеріальною шкодою і не підлягає стягненню в порядку ст.ст.625, 1166 ЦК України.

Вимоги про нарахування штрафу, пені за несвоєчасне нарахування пенсії, процентів за користування чужими грошовими коштами діючим пенсійним законодавством не  передбачені. Правила ст.106 Закону „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”, ст.536 ЦК України на спірні правовідносини не поширюються.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачеві і у відшкодуванні моральної шкоди, оскільки останній не довів наявність такої шкоди, не обґрунтував її розмір.

Понесені позивачем витрати на правову допомогу при розгляді адміністративного спору, а також витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту, не являються шкодою, а відповідно до ст.ст.87, 90,91 КАСУ відносяться до судових витрат і підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому ст.94, 161, 168 КАСУ.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права не заслуговують на увагу.

Рішення суду відповідає  матеріалам справи і вимогам закону, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 23 липня 2009 року у цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :