Справа № 2-1026/2009р.

Р І Ш Е Н Н Я  

І М ‘ Я М    У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2009 року                                         Попаснянський районний суд Луганської області  

в складі:  головуючого судді                           Закопайло В.А.                    

                 при секретарі                                    Талько І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Попасна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод" про стягнення заборгованості по зарплаті, -

встановив:

Позивач в період з 03 лютого 1969 року до 11 грудня 2008 року перебував в трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посаді копіювальника конструкторського бюро технічного відділу. При цьому згідно наказу №1336 від 11.12.2008р. позивач був звільнений за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України у зв’язку з виходом на пенсію за віком.

В поданому позові позивач посилається на те, що при звільнені відповідачем були порушені вимоги ст.116 КЗпП України, а саме своєчасно у встановлений діючим трудовим законодавством строк не були проведені розрахунки та не в повному обсязі були виплачені належні позивачу розрахункові суми при звільненні у розмірі 6046 грн.72 коп. У зв’язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по зарплаті у розмірі 5046 грн.72 коп. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день проведення фактичного розрахунку.

До початку судового засідання позивач надав до суду заяву, за змістом якої він підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, справу просив розглянути без його участі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважаючи їх необгрунтованими. При цьому посилався на те, що відповідач провів повний розрахунок з позивачем 17 вересня 2009 року та сплатив заборгованість по зарплаті. Крім того, стверджував, що позивачем без поважних причин був пропущений строк звернення з позовом до суду, який передбачений ст.233 КЗпП України. Справу просив розглянути без його участі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, вважає необхідним позов задовольнити частково з наступних підстав.

Так, згідно ст.10 п.3 та ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Крім того, відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При цьому ч.2 ст.233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належній йому зарплати без обмеження будь-яким строком.

Із пояснень позивача судом встановлено, що починаючи з 03 лютого 1969 року сторони дійсно перебували в трудових відносинах, при цьому позивач працював на посаді копіювальника конструкторського бюро технічного відділу. При цьому згідно наказу №1336 від 11.12.2008р. позивач був звільнений з 11.12.2008р. за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України у зв’язку з виходом на пенсію за віком. При цьому вище зазначені обставини не заперечуються сторонами та підтверджуються письмовими доказами (а.с.2-4).

Крім того, із пояснень позивача судом встановлено, що при звільнені відповідачем своєчасно не були сплачені належні позивачу розрахункові суми заробітної плати, розмір яких на день звільнення складав 6046 грн.72 коп. При цьому протягом 2009 року відповідачем до вересня 2009 року заборгованість по зарплаті була сплачена частково, і лише 17 вересня 2009 року з позивачем були проведені остаточні розрахунки, що підтверджується наданими представником відповідача доказами на а.с.18 та не заперечується позивачем.

У зв’язку з чим суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині виплати заборгованості по зарплаті у розмірі 5046 грн.72 коп. в дійсний час є необгрунтованими, а тому суд вважає необхідним в задоволенні цієї частини позову відмовити.

Разом з тим суд вважає, що затримка виплати належних позивачу сум була здійснена з вини адміністрації підприємства, а тому позовні вимоги, заявлені позивачем, в частині підлягають задоволенню в повному обсязі. При цьому суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що позивачем без поважних причин був пропущений строк звернення з позовом до суду, так як ці посилки не відповідають вимогам ч.2 ст.233 КЗпП України.

Вирішуючи позов таким чином суд з метою визначення розміру суми, яку потрібно стягнути з відповідача на користь позивача, враховує надані відповідачем довідки про середньомісячну зарплату позивача у розмірі 749 грн.88 коп. та середньоденну зарплату позивача на час його звільнення у розмірі 54 грн.60 коп. (а.с.19). Крім того судом враховується, що з дня звільнення позивача (11.12.2008р.) та до проведення з ним повного розрахунку (17.09.2009р.) минуло повних дев’ять місяців та шість днів. У зв’язку з чим розмір суми, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, буде дорівнювати: 749,88 х 9 + 54,60 х 6 = 7 076 грн.52 коп.

Вирішуючи позов таким чином суд враховує, що позивач згідно Декрету КМУ «Про державне мито» звільнений від сплати судових витрат при зверненні до суду з позовом, у зв’язку з чим суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави держмито у розмірі 70 грн.76 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ у розмірі 120 грн.

На підставі викладеного, ст.ст.116,117,233 КЗпП України, керуючись ст.ст.10,60,89,212-215,292,294,367 ЦПК України, суд –

Вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ТДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод" на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час затримки розрахунку у розмірі 7 076 грн.52 коп.

Рішення в частині стягнення середньомісячної зарплати у розмірі 749 грн.88 коп. - допустити до негайного виконання.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити за необгрунтованістю.

Стягнути з ТДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод" на користь держави держмито у розмірі 70 грн.76 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ у розмірі 120 грн.

На рішення може бути подано заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, до судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області через Попаснянський райсуд.

Суддя: