Справа № 336/3182/17

Провадження № 2/336/1845/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2017 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Марко Я.Р., при секретарі Палубінській К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

У судове засідання 24.07.2017 року сторони не з'явились, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.

Сторони надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності. Позивач у своїй заяві зазначила, що підтримує позов у повному обсязі та просить ухвалити рішення по справі. Відповідач у своїй заяві зазначив, що повністю визнає заявлені до нього вимоги і не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог про розірвання шлюбу.

У відповідності до частини 2 статті 197 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Факт перебування сторін у шлюбі підтверджено копією свідоцтва про шлюб, виданого Шевченківським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції від 12.07.2008 року, серія НОМЕР_1 (а.с.6).

Статтею 24 Сімейного кодексу України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до частини 3 статті 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права чоловіка, дружини на свободу та особисту недоторканість.

Згідно статей 105, 110 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Позивач скористалась даним правом та звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу, просить суд позов задовольнити.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає про те, що протягом тривалого періоду подружнього життя між нею та відповідачем було відсутнє взаєморозуміння, на цьому ґрунті між сторонами часто виникали сварки, що мало наслідком втрату почуття любові.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.

Шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей (стаття 109 Сімейного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи, на теперішній час подружні відносини між сторонами припинені, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам, позивач не бажає зберегти шлюб, наполягає на його розірванні.

Приймаючи до уваги, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими, відповідач проти задоволення позову не заперечує, зазначені позивачем обставини не спростовує, отже, на думку суду, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, відтак, позов підлягає задоволенню.

Таким чином, судом встановлено, що позовна заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх особисті та майнові права, відтак, шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.

Згідно з частиною 2 статті 114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до частини 3 статті 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

На підставі викладеного, керуючись статтями 57-60, 88, 208, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 56, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити у повному обсягу.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 до ОСОБА_2, зареєстрований Шевченківським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції 12.07.2008 року, про що зроблено актовий запис № 330.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів після проголошення рішення суду апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Я.Р.Марко