справа № 2а-3120/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03.11.2009 року Суддя Кіровського районного суду м.Кіровограда Галаган О.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адмністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді про зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді яким просив суд зобов’язати відповідача нарахувати на його користь недоплачену щомісячну соціальну допомогу «Дітям війни» за 2006-2008 роки в сумі 4463грн. 10коп., зобов’язати відповідача в подальшому нараховувати на його користь законодавчо передбачену щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком , відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», поновити строк звернення до суду.
На обґрунтування позову, зазначав, що він вийшов на пенсію і йому було призначено пенсію за віком довічно. Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» позивача визнано дитиною війни. Згідно зі ст. 6 вказаного Закону з 1 січня 2006 р. повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Із засобів масової інформації довідався, що відповідачем в порушення вимог законодавства належні йому вимоги проводились в неповному обсязі.
До початку судового засідання подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача надав до суду письмові заперечення, та просив розглянути справу без участі представника Управління.
Згідно до письмових заперечень відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Посилався, що управління ПФУ в м. Кіровограді, як територіальне управління не має жодного відношення до коштів державного бюджету.
Вважає, що жоден з правових актів, які регулюють дані правовідносини не покладає обов'язку на органи Пенсійного фонду нарахування та проведення зазначених в позові виплат. Крім цього посилаючись на ст. 100 КАС України, відповідач наполягав на відмові в задоволенні позовних вимог за період, що не входить до річного строку звернення до суду визначений ст. 99 КАС України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року №2195-IV(далі Закон№2195-IV), дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Судом встановлено, що, позивач є дитиною війни, тобто має право на пільги передбачені Законом №2195-IV.
У відповідності до ст. ст. 6, 7 Закону №2195-IV, дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Виходячи із положень Законів України «Про державний бюджет на 2006 рік», «Про державний бюджет на 2007 рік», «Про державний бюджет на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня 2006 року - 350 грн.; з 1 квітня 2006 року - 359 грн.; з 1 жовтня 2006 року - 366 грн.; з 1 січня 2007 року - 380 грн.; з 1 квітня 2007 року - 406 грн.; з 1 жовтня 2007 року - 411 грн.; у 2008році з 1 січня - 470 грн.; з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
Пунктом 17 статті 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.2005 року №3235-IV, дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-IV на 2006 рік зупинено. Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19.01.2006 року №3367-IV, п.17 ст.77 вказаного Закону виключено, а ст.110 викладено в новій редакції, згідно якої пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-IV, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Однак протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів відповідних нормативно-правових актів не видавалось і положення ст.110 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” в зазначеній частині не реалізовані.
Таким чином, у 2006 році позивач не мав правових підстав для нарахування йому підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитина війни, відповідно Управління Пенсійного фонду України м. Кіровограда не зобов’язане було здійснювати відповідне підвищення пенсії, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Пуктом 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007” від 19.12.2006 року №489-V, дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-IV, на 2007 рік зупинено. Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 положення п.12 ст.7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, визнанні неконституційними. Згідно ч.2 ст.152 Конституції України, відповідно до якої Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення зворотної дії в часі не має.
На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що Управління Пенсійного фонду України м. Кіровограда, в строк з січня по 8 липня 2007 року включно, не зобов’язане було виплачувати позивачу пільгу, передбачену ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити і відповідно суд задовольняє вказану вимогу з 9 липня 2007року по 31 грудня 2007 року включно виходячи з наступного.
Так, у відповідності до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Крім того, згідно ч.2 ст.85 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.91 р. №1788-ХII (з наступними змінами та доповненнями) виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.
Таким чином, відповідач повинен був підвищити пенсію починаючи з 9 липня по 31 грудня 2007 року в наступних розмірах:
- за липень - [(406 грн.+1%) х 30%] : 31 х 23 дня = 123,02 : 31 х 23 = 91,27 грн.;
- за серпень - вересень [(406 грн.+1%) х 30%] х 2 міс. = (410,06 х30%) х 2 = 123,02 х 2 = 246,04 грн.;
- жовтень-грудень [(411 грн. + 1%) х 30%] х 3 = 415,11 грн. х 30% х3 = 124,53 грн. х3 = 373,59 грн.
А всього за 2007 рік відповідачу необхідно було донарахувати та виплатити позивачу 710грн. 90коп., оскільки доплата до пенсії, відповідно наданої Управлінням довідки за цей період не проводилась.
Відносно вимоги по виплатам за 2008 рік, то дана вимога також підлягає частковому задоволенню, оскільки правові підстави для її вирішення є аналогічними 2007 року.
Так, підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України №2195-ІV викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Відповідно до частини 4 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Підстави для підвищення пенсії за період з січня по 22 травня 2008 року - були відсутні, оскільки позивачу пенсія виплачувалася у збільшеному розмірі у січні - березні 2008 року на 47 грн., щомісячно (10% від 470 грн. - прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність), а в квітні на 48,10 грн., тому позовні вимоги за цей період - не підлягають задоволенню.
Проте, Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» N 107-VI від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV в новій редакції.
Таким чином, відновлено дію ст. 6 Закону України №2195-ІV.
Ст. 58 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
Тобто, відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в наступних розмірах:
- травень - (481 грн. х 30%) : 31 х 10 = 144,3 : 31 х 10 = 46,55 грн.;
- червень - 481 грн. х 30% = 144,3 грн.;
- липень - вересень (482 грн. х 30%) х 3 міс. = 144,6 х 3 = 433,80 грн.;
- жовтень-грудень (498 грн. х 30%) х3 міс. = 149,40 х 3 = 448,2 грн.
А всього за 2008 рік необхідно було нарахувати та виплатити - 1072,85грн. Тому, відповідачу при перерахунку та донарахуванні пенсії позивачу за вказаний період, потрібно вирахувати вже отриману ним надбавку до пенсії, як дитина війни ( з 01.05.2008р.-48.10грн., з 01.07.2008р.-48.20грн., з 01.10.2008р.і до кінця 2008року-49.80грн).
Відповідно до п.1, п.3, п.15 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007р. № 1261 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики, одним з основних завдань якого є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах.
Зважаючи на те, що суд не вправі виконувати функції суб’єкта владних повноважень, покладені на нього законом, та питання щодо здійснення перерахунку пенсії відносяться до компетенції органів Пенсійного фонду України, суд визнав необхідним зобов’язати управління Пенсійного фонду України м. Кіровограда, здійснити перерахунок щомісячного підвищення до пенсії позивачу починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також починаючи з 22 травня 2008 року, відповідно до ст.6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” та здійснити її виплату.
Що стосується заперечень відповідача, то реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.
Щодо вимоги про відновлення пропущеного строку для звернення за захистом порушених свобод та інтересів то суд вважає за можливе задовольнити вказану вимогу, оскільки заперечення відповідача щодо пропуску позивачем річного строку звернення за судовим захистом - є недостатніми та непереконливими, так як зверненню позивача до суду поза межами визначеного Законом річного строку також сприяла і бездіяльність самого відповідача по справі, яким не було вжито будь яких дій, направлених на надання належної соціальної підтримки та відповідної інформації у період коли були відновлені права позивача на отримання законодавчо встановлених сум доплати до пенсії.
Тому, враховуючи похилий вік позивача та встановлені у 2007р., 2008р. на законодавчому рівні обмеження її прав, а також позицію відповідача щодо предмету спору, тобто впевненість про відсутність у нього обов'язку призначати, нараховувати та виплачувати визначене ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 р. підвищення до пенсії позивача незважаючи на вищезазначені Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 р. та 22.05.2008 року і проявлену відповідачем бездіяльність у період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008 року по 31.12.2008р. включно, а також незаконні дії у 2009 році пов’язані з письмовою відмовою у відновленні порушеного права то суд визнає наведені у позові обґрунтування причин пропуску строку звернення позивача до суду поважними, що є підставою до поновлення строку звернення до суду.
Вимога щодо зобов’язання відповідача в подальшу нараховувати щомісячну виплату у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком не підлягає задоволенню, оскільки позивачем дана вимога не обґрунтована у позові, не зазначено про порушення прав з 2009року, тобто позивач ставить питання відновлення можливо порушених прав у майбутньому, що суперечить ст.2 КАС України.
Не зважаючи, що у позові відсутня вимога щодо визнання дій або бездіяльності відповідача, суд виходячи зі змісту статті 2 КАС України, та враховуючи існуючу практику, вважає за можливе вийти за межі позовних вимог вирішивши це питання.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії УПФ України в м.Кіровограда які полягають у письмової відмови позивачу в 2009році в отриманні належних коштів за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, що є підставою до задоволення позову в частині зобов’язання відповідача здійснення перерахунку та виплати зазначеної допомоги з урахуванням 30% від щомісячної соціальної допомоги, у відповідності до ст. 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року. В задоволені інших вимог суд відмовляє за вищенаведених підстав.
Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до частини задоволених вимог.
На підставі ч.2 ст.152 Конституції України, ст.1, 6, 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-IV (із змінами та доповненнями), ч.4 ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 року №3551-XII, ст.28 Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-I, п.17 ст.77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.2005 року №3235-IV (із наступними змінами), ст.58, п.12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року №489-V, пп.2 п.41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року №107-VI, рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008,
керуючись ст.ст. 3, 11, 94, 105, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,Ї
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді про зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії – задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, порушених діями Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді пов’язаних з письмовою відмовою у перерахунку та нарахуванні ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” у період з 09.07.2007року по 31.12.2007р. включно, а також починаючи з 22.05.2008 року по 31.12.2008р. включно.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року включно та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1грн. 12 коп.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя : (підпис)
Згідно з оригіналом:
Суддя Кіровського районного суду
м. Кіровограда О.В. Галаган