Справа №2а-3867/09/16
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2009 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Колесник С.А.
при секретарі Хомінській Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС взводу ДПС селища Новоолексіївка Херсонської області прапорщика міліції ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 28.07..2009р. звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить поновити строк оскарження постанови від 04.07.2009 року, скасувати постанову, винесену інспектором ДПС взводу ДПС селища Новоолексіївка Херсонської області прапорщика міліції ОСОБА_2 без номеру від 04.07.2009 року про накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. за порушення п.12.6 Г Правил дорожнього руху України та закрити провадження у справі; стягнути з відповідача видатки за надання юридичної допомоги при складанні позовної заяви у розмірі 300 грн. та заподіяну моральну шкоду у розмірі 3000 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 21.07.2009р. поштою він отримав вищевказану постанову. До постанови було додане роздруковане фото автомобіля «Мерседес-Бенц», державний номер НОМЕР_1, яким він керував на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АХС 131568, виданого 12.08.2008р. Зазначена постанова винесена за результатами застосування фіксації порушень ПДР засобами фото- та відео- фіксації, що працюють в автоматичному режимі у відповідності до ст.14-1 КупАП. Вважає вказану постанову незаконною та такою, що не відповідає дійсності та підлягаючій скасуванню, оскільки вважає, що прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації не є автоматичним засобом фото- чи відео- фіксації, оскільки він знаходився у співробітника ДАІ та керувався ним безпосередньо, а отже не автоматично, а на власний розсуд. У тексті постанови вказано, що він керував автомобілем НОМЕР_2 у зазначений у постанові час та у зазначеному місці. Проте, для таких висновків у особи, яка винесла постанову не було жодних підстав, оскільки на місці порушення його ніхто не зупиняв, постанову та протокол не складав. Крім того, у постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фото- фіксацію, які були налаштування приладу, яким вона проводилась, які були погодні умови, тощо, що має суттєве значення для справи. Працівниками ДАІ не були надані документи відповідності засобу вимірювання Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Крім того, з матеріалів фото фіксації не видно в якому саме місці було зроблено таку фіксацію транспортного засобу, по якій дорозі та в якому напрямку він рухався. Також вважав, що працівниками ДАІ були порушені процесуальні вимоги КупАП, оскільки при розгляді справи інспектором ДПС було порушено його право на використання юридичної допомоги та не надано фото, яке начебто зроблено. Інспектором ДАІ не були враховані положення ч.4 ст.62 Конституції України, відповідно до якого усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Крім того, вказав, що після отримання постанови ДАІ погіршився стан його здоров»я, він був змушений звернутися до лікаря-психолога, який лікував його протягом місяця. Був порушений його життєвий графік, оскільки був вимушений звертатися до адвоката та суду, тому не зміг приділяти увагу своїй родині у повному осбязі, що сприяло погіршенню стосунків між ним та дружиною. Моральну шкоду оцінює у 3000 грн.
Також просив стягнути витрати за надання юридичної допомоги – за складання позовної заяви у розмірі 300 грн.
Позивач у судове засідання не з»явився, проте подав до суду заяву, якою просив справу розглядати за його відсутності та підтримання позову у повному обсязі (а.с.18).
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с.19), будь-яких заяв чи клопотань до суду не подавав.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, Постановою інспектора ДПС взводу ДПС селища Новоолексіївка Херсонської області прапорщиком міліції ОСОБА_2 без номеру від 04.07.2009 року на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 340,00 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.(а.с.6).
В постанові вказується, що ОСОБА_1. 04.07.2009р. о 14 год. 11 хв. на 483 км автодороги Харків-Сімферополь, яка по швидкісному режимі відноситься до інших доріг, керуючи автомобілем НОМЕР_3 перевищив встановлену швидкість 90 км/год., рухався зі швидкістю 118 км/год, чим допустив порушення пункту 12.6 Г ПДР України. Швидкість вимірювалася за допомогою вимірювача швидкості «Візир» №0812499.
Разом з постановою ОСОБА_1 отримав розпечатану фотокартку, на якій зображено „04.07.09 14:11:49 Скорость 118 км/ч. №0812499, патруль 046 км/год”. Інших позначок на цій фотокартці, а саме, ким та яким засобом такий знімок був зроблений, в якому саме місці проводилася фотозйомка, а також те, що ця фотокартка є додатком до постанови, не зазначено (а.с.7).
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов’язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, встановленого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення необхідно з’ясувати місце вчинення, швидкісний режим, що встановлено на зазначеній ділянці дороги, факт перевищення швидкості. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Згідно ст. 254 Кодексу України про адміністративне правопорушення про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, а саме, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відео зйомки.
Однак, відповідачем протокол про адміністративне правопорушення, який відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення та Інструкції з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.10.2003р. №1217 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.10.2003р. за № 974/8295, є документом, що засвідчує факти неправомірних дій учасників дорожнього руху і є одним із джерелом доказів та підставою для подальшого провадження у справі, не складався під розписку заявнику, як це передбачено ч. 2 ст. 254 цього Кодексу, не вручався.
Вимірювач швидкості „Візир”, на який йде посилання в оскаржуваній постанові по справі про адміністративні правопорушення, не відноситься до технічних засобів, працюючих в автоматичному режимі, про які вказується в ст. 258 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Так, згідно Методичних рекомендацій по роботі з радіолокаційним відео записуючим вимірювачем швидкості „Візир” цей прилад забезпечує відеозапис (фотографування) порушень швидкісного режиму або інших ситуацій як в стаціонарному, так і патрульному режимі роботи, управління приладом здійснюється багатофункціональними кнопками та перемичками, усі настройки приладу є „умовними” і потребують настроювання приладу кожен раз під конкретний тип автодороги. Функцій автоматичного приведення приладу в дію, передачі даних та їх одночасної автоматизованої обробки ВШ „Візир” не містить. В розділу 6 Методичних рекомендацій описані орієнтовні методи роботи з ВШ „Візир”, де вказується на необхідність складення інспектором протоколу у разі скоєння правопорушення, зафіксованого за допомогою ВШ „Візир”, що також узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 254 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Згідно ч. 5 ст. 285 Кодексу України про адміністративне правопорушення у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.
Однак, в порушення зазначених вимог закону постанова по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не вручалася.
Відповідно до ч.2 ст.283 Кодексу України про адміністративне правопорушення постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Згідно п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративне правопорушення адміністративна відповідальність на скоєння правопорушення має місце у разі перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Судом встановлено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення не містить обставин, які б встановлювали перевищення ОСОБА_1 швидкості руху, постанова не міститься опис обставин, які підтверджують наявність події скоєння адміністративного правопорушення позивачем.
Відповідно до ст.256 Кодексу України про адміністративне правопорушення справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи та якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання та інші права, передбачені ч.1 ст.256 цього Кодексу.
У даному випадку, позивач був обмежений в правах, наданих йому ст.256 Кодексу України про адміністративне правопорушення, справа про адміністративне правопорушення була розглянута за його відсутності.
При таких обставинах суд дійшов до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення без номеру від 04.07.2009 року про накладення адміністративного стягнення на позивача не відповідає вимогам закону, постанова не підтверджує наявність адміністративного правопорушення та інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Постанова винесена за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій позивача, а тому позовні вимоги в частині скасування постанови та закриття провадження у справі підлягають задоволенню, а постанова скасуванню та закриттю провадження у справі.
У зв'язку з тим, що у вказаній постанові відсутні дані про час та дату її відправлення інспектором ДПС та отримання позивачем, а відповідно позовної заяви позивача вона ним отримана 21.07.2009р., а позов подано 28.07.2009 р., на що відповідач будь-яких заперечень з цього приводу не надав, то суд вважає, що строк позивачем не пропущений.
Разом з тим, суд відмовляє позивачу у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 3000 грн., при цьому, суд виходить з наступного.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Статтею 1167 Цивільного кодексу України передбачені підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Згідно ч. 1 зазначеної статті моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Виходячи з цієї норми, підставою відповідальності за завдану моральну шкоду є склад цивільно-правового правопорушення, що складається з наступних елементів: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Позивачем не доведено суду протиправність дій відповідача, наявність моральної шкоди, її розміру та причинного зв'язку між діями відповідача та моральною шкодою.
З огляду на викладене, суд вважає, що підстави для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди відсутні.
Крім того, суд відмовляє позивачу у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача видатків на надання правової допомоги, оскільки позивач не надав доказів проведення вказаних витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 4, 8, 11, 94, 99, 159, 160-163 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 04 липня 2009 року про накладення стягнення на ОСОБА_1 у сумі 340 (триста сорок) грн. та закрити провадження у справі.
У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя Колесник С.А.
Повний текст постанови виготовлено 27 жовтня 2009 року.