АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-3880/2009 р.                   Головуючий у 1-й інстанції: Петров В.В.

                                                                Суддя-доповідач:  Кочеткова І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

29 жовтня 2009 р.                                             м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:      Кочеткової І.В.,

суддів:                 Стрелець Л.Г.,

                             Савченко О.В.,

при секретарі      Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 09 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Кам’янсько-Дніпровської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування рішення Кам’янсько-Дніпровської райдержадміністрації, скасування державних актів приватної власності на землю, -

ВСТАНОВИЛА :

У січні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який в ході розгляду справи доповнювала і уточнювала.

Зазначала, що у грудні 2002 року за нотаріально посвідченим договором дарування набула право власності на земельну ділянку, розміром 0,15 га, розташовану в АДРЕСА_1.

З жовтня 2007 року відповідачі на суміжній земельній ділянці порушили межу та знищили огорожу її земельної ділянки, самочинно захопили частину ділянки, встановили  4 залізобетонних стовпці,  насадили кущі бузку та незаконно, з порушенням санітарних та архітектурних норм розпочали будівництво приватних гаражів.

За вирішенням земельного спору звернулась до органів виконавчої влади, проте листом від 17 квітня 2008 року останні рекомендували їй звернутися до суду, а згодом рішенням ради від 16.12.2008 року та від 22.01.2009 року земельні ділянки, на яких розпочато самочинне будівництво гаражів були передані відповідачам у власність.

Посилаючись на зазначені обставини, просила суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, зобов’язати відповідачів  відновити межу, прибрати залізобетонні стовпці з кущами бузку та знести гаражі, які затіняють та заливають стічними водами її земельну ділянку; визнати незаконними та скасувати рішення К.Дніпровської міської ради від 16.12.2008 року та від 22.01.2009 року щодо передачі відповідачам  у приватну власність частини її земельної ділянки; скасувати державні акти на право приватної власності на земельні ділянки відповідачів.

Рішенням Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 09 липня 2009 року позов залишено без задоволення за недоведеністю позовних вимог.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, упередженість суду при вирішенні земельного спору.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

За змістом ст. 213 ЦПК що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем та її представником не надані докази в обґрунтування  доводів про порушення відповідачами правил добросусідства, самочинне захоплення частини земельної ділянки позивача, порушення межі, тощо. Рішення ради про передачу відповідачам у власність суміжних земельних ділянок під будівництво гаражів прийнято у відповідності з вимогами земельного законодавства, підстав для їх скасування не має.

Проте таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, вони не ґрунтуються на зібраних у справі доказах, а тому з ними не можна погодитись.

Суд не звернув уваги на те, що за змістом ст.10 ЦПК суд сприяє  всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач і її представник неодноразово зверталися до суду з письмовими заявами про витребування у відповідачів і інших осіб доказів, необхідних для об’єктивного вирішення спору, в тому числі про призначення судової будівельної експертизи (а.с.4, 9, 17,18, 35,117, 121).

Зазначені клопотання судом проігноровані, питання про забезпечення доказів в порядку, передбаченому ст.ст.135, 137 ЦПК, не вирішено.

Не зважаючи на те, що принцип диспозитивності цивільного процесу покладає обов’язок по наданню доказів у справі як на позивача, так і на відповідача, суд не запропонував відповідачам, зокрема, органу місцевого самоврядування, надати докази про відведення відповідачам спірних земельних ділянок у відповідності з вимогами земельного законодавства, про погодження меж із суміжними землекористувачами, в тому числі і з позивачем.

Суд фактично самоусунувся від вирішення земельного спору і дійшов без достатніх правових підстав, не дослідивши жодного доказу, висновку про дотримання органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства при передачі відповідачам у власність земельних ділянок для будівництва гаражів, а також про те, що права позивача як суміжного землевласника не порушуються.

Розглядаючи спір, суд не обговорив питання про притягнення до участі у справі в якості третьої особи управління земельних ресурсів, яке готувало документи для відведення спірних земельних ділянок, узгоджувало межі.

За таких обставин оскаржуване рішення не можна визнати законним і обґрунтованим, а тому воно відповідно до ст.311 п. 4 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Керуючись ст.ст.307, 311 п.3 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 09 липня 2009 року у цій справі скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :