Справа № 4с-29/2009р.
УХВАЛА
22 вересня 2009 року Галицький районний суд м. Львова
в складі:
головуючого – судді - Ванівського О.М.
при секретарі – Яриш О.В.
з участю представника скаржника – ОСОБА_1
з участю представника Залізничного ВДВС ЛМУЮ – ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за скаргою ОСОБА_3 про поновлення строку та скасування постанов про арешт майна боржника та заборони його відчуження від 10.03.2009р. та 16.03.2009р., винесених старшим державним виконавцем Залізничного ВДВС ЛМУЮ ОСОБА_2, -
в с т а н о в и в :
Заявник звернувся до суду зі скаргою, в якій просить суд постановити рішення про поновлення строку та скасування постанов про арешт майна боржника та заборони його відчуження від 10.03.2009р. та 16.03.2009р., винесених старшим державним виконавцем Залізничного ВДВС ЛМУЮ ОСОБА_2. Скаргу обґрунтовує тим, що при проведенні виконавчих дій по виконанню виконавчого листа №2-1358, який виданий 19 лютого 2008р. Галицьким районним судом м.Львова про стягнення з нього в користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дітей – ОСОБА_5 та ОСОБА_6, старшим державним виконавцем Білик В.Я. накладено арешт на його майно. Про накладений арешт він дізнався від державного виконавця лише 12.05.2009р., а отримав вказані копії лише 13.05.2009р. Вважає, що державним виконавцем при винесенні оскаржуваних постанов було грубо порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження».
В судовому засіданні заявник та його представник підтримали вимоги викладені в скарзі та просили скаргу задоволити, та поновити строк на звернення із вказаною скаргою, оскільки такий був пропущений із поважних причин.
Стягувач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилась, подавши клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із поганим станом здоров’я. Відповідно до ст.386 КПК України скарга розглядається в десятиденний строк у судовому засіданні з участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржується. Тому, суд розглядає справу з участю заявника та заінтересованої особи на підставі наявних в справі даних і доказів.
Державний виконавець Залізничного ВДВС Львівського міського управління юстиції в судовому засіданні скаргу заперечив, надавши письмове заперечення(а.с.34-35) та дав аналогічні пояснення.
Заслухавши пояснення заявника та його представника, представника Залізничного ВДВС ЛМУЮ, дослідивши зібрані по справі докази та матеріали виконавчого провадження, з’ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.11 ЦПК України, розгляд справи здійснюється судом в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів.
Згідно ст.385 ЦПК України, скаргу може бути подано у десяти денний строк з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.
Як встановлено в судовому засіданні, строк був пропущений із поважних причин, оскільки заявника ОСОБА_3 не повідомлялось про оскаржувану постанову(як вбачається із матеріалів виконавчого провадження та підтверджено представником Залізничного ВДВС, таке було направлено за іншою адресою), а копії цих постанов ОСОБА_3 отримав 13.05.2009р. в приміщенні ВДВС.
Із наданого суду Журналу вихідної кореспонденції(а.с.43-46) вбачається, що ОСОБА_3 повідомлявся лише 10.03.2009р. та 23.03.2009р. про арешт майна, про те невідомо за якою адресою.
Судом встановлено, що 28.02.2009р. державним виконавцем Залізничного ВДВС ЛМУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-1358 від 19.02.20008р. виданого Галицьким районним судом м.Львова про стягнення аліментів з боржника ОСОБА_3 на користь стягувача – ОСОБА_4В.(а.с.36).
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», одним із заходів примусового виконання рішень є: звернення стягнення на майно боржника.
Згідно роз’яснень Пленуму ВСУ (п.15 ППВСУ від 26 грудня 2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»), при виконанні рішень про стягнення грошових коштів, державний виконавець згідно зі ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» у першу чергу звертає стягнення на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, і лише за відсутності у боржника коштів і цінностей – на належне йому інше майно, за винятком того, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Стягнення на нерухоме майно (будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку) звертається за відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна з додержанням правил ст.62 Закону України «Про виконавче провадження»
Як вбачається із наданих суду матеріалів виконавчого провадження, державним виконавцем був порушений порядок звернення стягнення на майно передбачений ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, державним виконавцем Залізничного ВДВС ЛМУЮ ОСОБА_2 постановою від 10.03.2009р. було накладено арешт на все майно боржника(автомобіль ІVECO 75Е(1999)) – ОСОБА_3Б.(а.с.41). 16 березня 2009р. державним виконавцем Залізничного ВДВС ЛМУЮ ОСОБА_2 було накладено арешт на квартиру №52 в м.Жовква по вул. Св.Трійці(а.с.42). 05.06.2009р. державним виконавцем Залізничного ВДВС ЛМУЮ ОСОБА_2 був накладений арешт на кошти боржника(а.с.39).
Відповідно до ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов’язаний вживати заходи примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Згідно роз’яснень Пленуму ВСУ (п.16 ППВСУ від 26 грудня 2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»), у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов’язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 55,57 Закону.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.55 Закону України «Про виконавче провадження», арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах. Копія вказаної постанови не пізніше наступного дня після її винесення надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів зазначених у ч.2 цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена боржником начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований або до суду у 10 – денний строк.
Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження має бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов’язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Арешт застосовується: для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачу або реалізації.
Згідно оскаржуваної постанови від 10.03.2009р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження(а.с.41), у зв’язку із несплатою боржником аліментів в повному обсязі та непогашенням заборгованості державним виконавцем Білик В.Я. постановлено накласти арешт на все майно боржника – ОСОБА_7, а саме: автомобіль ІVECO 75E(1999), білий, ДНЗ ВС1088 ВВ.
Згідно постанови від 16.03.2009р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження(а.с.42), у зв’язку із несплатою боржником аліментів в добровільному порядку, державним виконавцем Білик В.Я. постановлено накласти арешт на все майно боржника – ОСОБА_7, а саме: кв.№52 по вул. Св.Трійці,13 у м.Жовква Л/о.
Однак, відповідно до вимог ст.55 Закону України «Про виконавче провадження», арешт повинен бути накладений у межах суми стягнення за виконавчими документами.
Як вбачається із розрахунку боргу по сплаті аліментів за період з вересня 2006р. по липень 2009р. такий у ОСОБА_3 становить 46700 грн. із 52500 грн.(а.с.50)
Враховуючи вище наведене та зважаючи на те, що заявник ОСОБА_3 частково виконував рішення Галицького районного суду по сплаті аліментів, що підтверджується відповідними квитанціями(а.с.5-8), а тому твердження державного виконавця Білик В.Я. в постанові від 16.03.2009р. про несплату аліментів в добровільному порядку не знайшло свого підтвердження.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що постанови старшого державного виконавця Залізничного ВДВС Львівського МУЮ ОСОБА_2 від 10.03.2009р. та 16.03.2009р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження є незаконними і підлягають скасуванню.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.4,10,11,210,383-389 ЦПК України, Законом України „Про виконавче провадження" № 606-ХІУ від 21.04.1999 року, суд
ухвалив:
Скаргу ОСОБА_3 - задоволити.
Поновити строк на оскарження постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10.03.2009р. та 16.03.2009р., винесених старшим державним виконавцем Залізничного ВДВС ЛМУЮ ОСОБА_2
Скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10.03.2009р., винесену старшим державним виконавцем Залізничного ВДВС ЛМУЮ ОСОБА_2
Скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.03.2009р., винесену старшим державним виконавцем Залізничного ВДВС ЛМУЮ ОСОБА_2
Стягнути з Залізничного відділу ДВС ЛМУЮ в користь ОСОБА_8 судові витрати по справі, а саме: 8,50 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в дохід держави.
Заява про апеляційне оскарження подається протягом 5-ти днів з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга подається протягом 10-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Ухвала набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: (підпис) ОСОБА_9
Копія вірна
Суддя