Справа № 22-ц-1292                                                Головуюча у 1-й інстанції Левченко Т.А.

Категорія 48                                                             Суддя-доповідач  Сибільова Л.О.

У Х В А Л А

і м е н е м   У к р а ї н и

09 вересня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі :

           головуючого –  Жмаки В.Г.,  

           суддів            -    Сибільової Л.О., Дубровної В.В.,

           з участю секретаря судового засідання – Назарової О.М.,

           та осіб, які беруть участь у справі – позивачки ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду  цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 23 липня 2009 року

у справі за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення аліментів на утримання дитини,

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваним рішенням суду позов  ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 500 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 25 лютого 2008 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Ухвалою суду від 20 серпня 2009 року   виправлені описки в резолютивній частині рішення: вказано, що позов ОСОБА_1 задоволено частково та  що стягнення аліментів починається не з 25 лютого 2008 року, як зазначено в рішенні суду, а  з 25 лютого 2009 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці у задоволенні позову.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав скаргу з мотивів, в ній викладених, позивачки, яка заперечує проти скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Позивачка свої вимоги мотивувала тим, що з 2001 року перебуває з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. На даний час вони не проживають разом,  неповнолітній син  проживає  з нею та знаходиться на її утриманні. Відповідач є приватним підприємцем, має достатній, але мінливий, дохід, не має інших утриманців. З серпня 2008 року він  не надає матеріальної допомоги на утримання дитини. Просила стягнути з нього на її користь аліменти на утримання сина в розмірі 1000 грн. щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму, встановленого законодавством.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов’язаний утримувати свого неповнолітнього сина до досягнення ним повноліття, але свого обов’язку не виконує.

Цей висновок суду узгоджується з матеріалами справи  та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Ч. 1 ст. 180 СК України передбачає обов’язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Судом першої інстанції встановлено, що з 11 серпня 2001 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітнього сина ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_1. Сторони не підтримують шлюбних відносин, чого відповідач не заперечує.  Неповнолітній син   проживає з  матір’ю ОСОБА_1 та знаходиться на її утриманні.

Колегія суддів важає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про  спроможність відповідача надавати матеріальну допомогу на утримання сина у твердій грошовій сумі 500 гр., оскільки він є працездатним, має задовільний стан здоров’я, є підприємцем, отримує достатній дохід,  який є мінливим, інших утриманців не має, в необхідному обсязі цього обов’язку не виконує.

Апелянт зазначає, що проживає за тією ж адресою, що і позивачка, підтримує в придатному для проживання стані житловий будинок та присадибну ділянку, бере участь у вихованні сина,  підтримує його матеріально, витрачає кошти на потреби сім’ї, шлюб не розірвано, між сторонами не було встановлено режим окремого проживання, тобто вони проживають однією сім’єю, ведуть спільне господарство, що є, на його думку, підставою для відмови в задоволенні позову.

Зазначені доводи  апелянта є безпідставними. Він підтвердив, що вони не підтримують шлюбні відносини і  він не надає коштів позивачці на повсякденне утримання сина, дає лише синові кошти на кишенькові витрати. Він не спростував доводи позивачки про те, що повсякденні, постійні необхідні витрати, пов’язані з утриманням дитини та її розвитком, зокрема, харчуванням, навчанням, доглядом за ним, несе вона сама.

Надані відповідачем чеки про придбання ним одягу, взуття, велосипеда, комп’ютера  для дитини  суд обгрунтовано не взяв до уваги як доказ для звільнення його від сплати аліментів, оскільки такі разові витрати не звільняють його від обов’язку надавати матеріальну допомогу на утримання сина регулярно.  

Відповідач не надав доказів тому, що його реальні доходи, отримані як приватним підприємцем, підтверджені довідкою ДПІ м. Суми,  не дають можливості сплачувати йому суму аліментів, визначену судом. Обсяг виручки відповідача як підприємця в 2008 році  склав  187235 гр.,  в 1 кварталі 2009 року – 36812 гр.,  а тому щомісячна сума аліментів 500 гр. є співрозмірною з його доходами.  

Інші доводи апеляційної скарги  також не спростовують висновків суду першої інстанції. Обставини, на які посилається апелянт, були предметом дослідження суду першої інстанції і отримали об’єктивну оцінку.

Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи і відповідні їм правовідносини, висновки суду відповідають цим обставинам, а тому підстав для  скасування рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 23 липня 2009 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий  підпис

Судді              підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Сумської області                                       Л.О.Сибільова