Справа № 758/3500/17

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2017 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Декаленко В. С.,

при секретарі - Кравцовій Ю. В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Тригуб О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання припинити виплату пенсії, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, мотивуючи позовні вимоги тим, що отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначену йому відповідачем.

Вказує, що 20.02.2017 року він звернувся до відповідача із заявою про припинення виплати раніше призначеної пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу».

Зазначає, що 02.03.2017 року відповідач листом №12677/08 відмовив йому у задоволенні заяви та припиненні виплати пенсії.

Посилаючись на те, що отримання пенсії є правом, а не обов'язком особи, а тому відмова відповідача припинити виплату пенсії є протиправною, вимушений звертатись до суду з даним позовом, в якому на підставі ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» просив суд зобов'язати відповідача припинити йому виплату пенсії у зв'язку з відмовою від неї.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позові, обґрунтувавши поясненнями, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позивача не визнав, обґрунтувавши запереченнями, просив відмовити в задоволенні позову з підстав його необґрунтованості.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».

20.02.2017 року позивач звернувся до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, в якій просив припинити виплату йому пенсії за віком у зв'язку з відмовою від даного виду пенсії (а.с.4).

Листом від 02.03.2017 року за №12677/08 Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило позивачу у припиненні виплати пенсії, посилаючись на ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою визначені підстави для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду чи рішенням суду.

Спір між сторонами виник з приводу того, що відповідач відмовився припинити виплату пенсії позивачу, тоді як позивач не бажає отримувати пенсію, про що заявив відповідачу.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачають право на призначення пенсії за віком. Зазначені норми не передбачають обов'язку отримувати пенсію.

Статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» містить невичерпний перелік підстав для припинення виплати пенсії, а тому не забороняє припинення пенсії за заявою отримувача такої пенсії.

Зважаючи на те, що отримання пенсії є правом особи, а не її обов'язком, особі має бути забезпечена можливість в будь-який час відмовитись від отримання пенсії або перейти на інший вид пенсії.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19, 22 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, при цьому права громадян не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав.

Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави, ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Незважаючи на вимоги вищезазначених норм чинного законодавства України, відповідачами не надано жодного належного доказу в спростування вимог позивача, а ті обставини на які вони посилаються є такими, що суперечать Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», об'єктивно спростовуються встановленими в судовому засіданні обставинами, наданими суду представником позивача доказами у зв'язку з чим не можуть бути взяті до уваги судом.

Суб'єктом владних повноважень в порушення зазначених вище вимог Закону щодо обов'язку доказування правомірності своїх дій щодо відмови припинити виплату пенсії за заявою отримувача такої пенсії не надано суду жодних доказів.

Враховуючи те, що позивач подав заяву про припинення йому виплати пенсії за віком, чим відмовився від отримання такої пенсії, суд вважає, що Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві неправомірно відмовило у задоволенні його заяви від 20.02.2017 року про припинення виплати йому пенсії.

Суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі наведеного, ст. ст. 19, 46 Конституції України, ст. ст. 26, 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», керуючись ст.ст. 9, 11, 159, 160, 162 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов - задовольнити.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві припинити виплату пенсії ОСОБА_3 у зв'язку з відмовою від неї з 20.02.2017 року.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя В. С. Декаленко