Справа № 22-ц-1239 Головуюча у 1-й інстанції Гетьманенко А.І.
Категорія 5 Суддя-доповідач Сибільова Л.О.
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
02 вересня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі :
головуючого – Маслова В.О.,
суддів - Дубровної В.В., Сибільової Л.О.,
з участю секретаря судового засідання – Назарової О.М.,
та осіб, які беруть участь у справі – представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, позивачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2
на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15 липня 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_3
до ОСОБА_1,
третя особа: ОСОБА_5,
про встановлення порядку користування жилим приміщенням,
в с т а н о в и л а:
Оскаржуваним рішенням суду позов ОСОБА_3 задоволено.
Встановлено порядок користування жилим приміщенням - АДРЕСА_1 та виділено в користування ОСОБА_3 кімнату площею 16,7 кв.м з балконом, а ОСОБА_1 - кімнати площею 11,2 кв.м з лоджією та площею 6,7 кв. м, залишено в спільному користуванні сторін приміщення кухні, ванної кімнати, вбиральні, коридорів.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 59 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. та на правову допомогу в сумі 400 грн, всього 489 грн. 50 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав скаргу з мотивів, в ній викладених, позивачки та її представника, які заперечують проти скарги та вважають рішення суду вірним, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Позивачка свої вимоги мотивувала тим, що з 1974 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, мають двох повнолітніх дітей. В 1975 році вони з відповідачем вступили до житлово-будівельного кооперативу № 4 в м. Глухові Сумської області і за спільні кошти придбали спірну трикімнатну АДРЕСА_1 загальною площею 55,3 кв. м, жилою – 34,6 кв. м. 31 січня 1994 року на ім’я відповідача було видане свідоцтво про право особистої власності на квартиру. Крім того, в період шлюбу вони на ім’я відповідача відкрили два рахунки в Глухівському відділенні Ощадбанку України. На даний час їх сім’я фактично розпалась: вони не проживають разом, не ведуть спільного домашнього господарства. Домовленості про порядок користування квартирою вони не досягли. Посилаючись на те, що вказане майно є їх спільною сумісною власністю, просила визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири, встановити порядок користування нею та поділити грошові кошти на рахунках в банку.
В червні 2009 року позивачка, посилаючись на те, що в період розгляду справи вони з відповідачем уклали нотаріально посвідчений договір про розподіл майна подружжя, за яким за нею визнане право власності на Ѕ частину спірної квартири, звернулась до суду з заявами про залишення без розгляду її вимог про визнання права власності на Ѕ частину квартири та розподіл грошових коштів (а.с.49, 85) .
Остаточно просила встановити порядок користування спірною квартирою, виділивши їй в користування кімнату площею 16,7 кв. м з балконом, а відповідачеві - кімнати площею 11,2 кв. м з лоджією та площею 6,7 кв. м, та залишивши підсобні приміщення в спільному користуванні (а.с.50-51).
Ухвалами суду від 2009 року залишені без розгляду позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання за нею права власності на Ѕ частину квартири та про розподіл грошових коштів на рахунках в банку (а.с. 72, 88).
Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сторони, як співвласники спірної квартири, мають право володіти, користуватись, розпоряджатись своїм майном на власний розсуд, і за відсутності обопільної згоди щодо порядку користування квартирою необхідно його встановити в судовому порядку.
Цей висновок суду узгоджується з матеріалами справи та відповідає вимогам матеріального права, зокрема, ст. ст. 319, 356, 358 ЦК України.
Ч. 1 ст. 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю,
Ч. ч. 1 - 3 ст. 358 ЦК передбачають, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Судом встановлено, що з 23 листопада 1974 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох повнолітніх дітей - доньку та сина. За час перебування у шлюбі сторони придбали трикімнатну кооперативну АДРЕСА_1, загальною площею 58,7 кв. м, жилою – 34,6 кв. м. 31 січня 1994 року на ім’я відповідача ОСОБА_1 Глухівська міська рада видала свідоцтво про право особистої власності на вказану квартиру. Квартира складається з трьох кімнат – площею 16, 7 кв. м з лоджією, площею 11,2 кв. м та площею 6,7 кв. м. В квартирі зареєстровані сторони та їх син Олександр, 1979 року народження, - третя особа в справі. В квартирі без реєстрації також проживає співмешканка сина з їх спільною дитиною. У позивачки склались неприязні стосунки з чоловіком та сином, які перешкоджають її проживанню в квартирі. Вона тимчасово проживає в будинку доньки за іншою адресою (а.с. 7-13, 26-29).
12 червня 2009 року сторони уклали договір про розподіл майна подружжя, посвідчений Глухівською міською державною нотаріальною конторою, згідно якого у власність ОСОБА_3 перейшла Ѕ частина спірної квартири. Позивачка здійснила державну реєстрацію права власності на Ѕ частину квартири (а.с.52-53).
Апелянти помилково посилаються на роз’яснення, які містяться в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», в якому іде мова про залишення майна у спільній часткові власності за неможливості реального поділу майна між подружжям відповідно до їх часток.
В даному випадку суд розглядав позов не про реальний поділ майна, а про встановлення порядку користування ним.
З огляду на зазначене є безпідставними і посилання в апеляційній скарзі на неможливість залишення у спільному користуванні підсобних приміщень квартири, яка з спільної сумісної власності перетворилась на спільну часткову, оскільки між сторонами виник спір не про поділ майна, а про користування ним.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом вимог ч.1 ст. 358 ЦК України, яка передбачає, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, а ОСОБА_1 не давав згоди на встановлення порядку користування квартирою, є безпідставним.
Саме недосягнення сторонами домовленості щодо порядку користування квартирою стало підставою для звернення позивачки до суду за захистом свого цивільного права відповідно до положень ст. ст. 15, 16 ЦК України.
Порядок користування квартирою, встановлений судом, фактично відповідає часткам сторін у праві власності на квартиру. Відповідач отримав у користування жилу площу 17,9 кв. м - на 0,6 кв. м більше, чим площа 1/2 частини квартири, яка складає 17, 3 кв. м, а тому його право власності встановленням такого порядку користування не порушене.
Рішення суду узгоджується з роз’ясненнями, які містяться в абз. 1 п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», згідно яких квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції. Обставини, на які є посилання в скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і отримали всебічну та об’єктивну оцінку.
Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, рішення суду відповідає цим обставинам, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15 липня 2009 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий підпис
Судді підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Сумської області Л.О.Сибільова