Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" травня 2007 р. Справа № 45/566-05
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Гудковій І.В.
за участю представників сторін:
позивача за первісним позовом - Курильська О.А.
відповідача за первісним позовом - Кабальський Р.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом (вх. № 900Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 07.02.07 р. по справі № 45/566-05
за позовом ТОВ "Агропартнер-С", м. Харків
до ВАТ "Українсько - Сибірська інвестиційна корпорація" м. Харків
про витребування майна
та за зустрічним позовом ВАТ "Українсько - Сибірська інвестиційна корпорація" м. Харків
до ТОВ "Агропартнер-С", м. Харків
про стягнення 58171,13
встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 07.02.2007 р. по справі № 45/566-05 первісні позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 207737,58 грн. грошових коштів, 11556,14 грн. пені, 1824,64 грн. річних, 8620,28 грн. інфляційних, 2297,39 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні частини зустрічної позовної заяви на суму 58171,13 грн. відмовлено; в частині задоволення зустрічної позовної заяви в розмірі 16000 грн. провадження припинено.
Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач за первісним позовом (далі по тексту - відповідач) безпідставно не підписав надісланий позивачем за первісним позовом (далі по тексту - позивач) акт виконаних робіт від 30.09.2003 р. за договором № 1; що роботи позивачем виконані без відступу від умов вказаного договору, а вартість виконаних робіт відповідає вартості аналогічних робіт виконаних позивачем згідно з цим же договором; що пеня інфляційні та річні, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача нарахована на підставі умов спірного договору та норм ЦК України; що з моменту здійснення президентом підприємства відповідача на листі позивача № 144 відповідного напису між сторонами склалися правовідносини, засновані на договорі зберігання; що великогабаритні запчастини та обладнання, які були придбані позивачем відповідно до умов договору № 1 знаходились на місці проведення ремонтних робіт, в зв'язку з тим, що за результатами інвентаризації товарно-матеріальних цінностей у підприємства первісного відповідача майна вказаного в позові не виявлено, останній зобов'язаний відшкодувати вартість втраченого майна відповідно до вимог ст. ст. 950-951 ЦК України; що позивачем не доведено факту оплати адвокатських послуг; що зустрічні позовні вимоги відповідача є необґрунтованими, оскільки ним належним чином не доведено те, що відповідач передавав позивачу спірні інструменти, і що такі інструменти є в наявності позивача та ін.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що заявлені позивачем позовні вимоги не є однорідними, в зв'язку з чим, на думку відповідача, їх не може бути об'єднано в одну справу; що суд першої інстанції при винесенні рішення безпідставно послався на те, що спірне майно знаходилось у відповідача, а також помилково дійшов висновку про те, що між сторонами склалися правовідносини засновані на договорі зберігання, оскільки позивач належним чином не довів даних фактів; що між стронами в передбаченому законом порядку договору зберігання не укладалося; що відповідач не підписував акту виконаних робіт від 30.09.05 р., оскільки у вересні 2005 р. позивачем послуги відповідачу не надавались, в зв'язку з чим, на думку останнього, відсутні підстави для стягнення з нього заборгованості за вказаним актом та ін.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність посилань відповідача на порушення судом першої інстанції вимог ст. 58 ГПК України. Крім того, позивач вважає, що керівник підприємства відповідача поставивши відповідну відмітку на листі № 144 тим самим прийняв пропозицію позивача на укладання договору зберігання, що не суперечить вимогам ст. 207 ЦК України та ст. 181 ГК України; що про наявність у відповідача спірного майна станом на 01.10.05 р. свідчать лист № 144 та письмові пояснення певних посадових осіб, і в зв'язку з тим, що на момент винесення рішення спірного майна у відповідача не було, останній з урахуванням вимог ст. 950-951 ЦК України зобов'язаний відшкодувати позивачеві його вартість; що з викладеного в листі відповідача № 492 від 13.10.2005 р. можна зробити висновок про його згоду з фактом виконання позивачем робіт у вересні 2005 р. та ін.
Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 02.01.2003 р. позивачем в особі генерального директора Назарової Н.А., (Виконавець) та відповідачем у особі президента Кірничного Ф.Б., (Замовник) укладено договір № 1. Згідно з п.1.1. зазначеного договору, Замовник доручає, а Виконавець приймає обов'язок виконати за умов цього договору роботи по технічному обслуговуванню та ремонту сільгосптехніки (надалі - Техніка), а також, у разі необхідності, здійснює її супроводження при перегоні, а Замовник приймає на себе обов'язок прийняти цю роботу та оплатити її вартість.
Відповідно до п. 4.1. договору № 1 від 02.01.2003 р., замовник перераховує грошові кошти на розрахунковий рахунок Виконавця на протязі 5-ти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.
Згідно з п. 1.1 додаткової угоди № 4 до договору № 1 від 02.01.2003 р., сторони продовжили дію договору до 31.12.2006 року.
Відповідно до п. 1.2. додаткової угоди № 2 до цього ж договору, у разі необхідності, Замовник надає Виконавцю запасні частини для ремонту техніки, що належить відповідачу. Передача запасних частин здійснюється на підставі письмових заявок Виконавця, узгоджених з Замовником.
30.09.2005 р., позивач склав акт виконаних робіт за спірним договором, де зазначив, що Виконавець надав Замовнику послуги з ремонту комбайнів з установкою запасних частин згідно з доданим переліком і вартість виконаних робіт складає 148000,00 грн., з урахуванням ПДВ. Зазначений акт було направлено позивачу за зустрічним позовом 06.10.2005 листом № 96.
Листом № 492 від 13.10.2005 р., відповідач повідомив позивача про відмову підписувати акт виконаних робіт від 30.09.2005 р., зазначивши при цьому, що йому необхідно узгодити з позивачем калькуляцію вартості послуг у вересні 2005 року та ознайомитися з бухгалтерською документацією, яка підтверджує наведені у акті розрахунки.
Крім того, як вказує позивач, ним для забезпечення належного рівня робіт по ремонту сільгосптехніки, у тому числі виконання умов договору № 1 від 02.01.2003 р., були придбані запасні частини та обладнання: зварювальні апарати, компресор, балка задня 5110/28-01-0, сталь 20 лист 14, сталь 40 лист 17, сталь 20 лист 17, сталь 20 лист 26, сталь 20 лист 28, сталь 20Х2н4А лист 32, барабан 5055/602-003, сталь 20 круг ЗО, сталь 20 круг 34, коробка КПП 5110-24-001, корпус 5110/34-006, крило натягувача 5165/53-01-100, оправа шнека 5110/21-029, вісь натягувача 5165/5301-100, підбарабання 5110/11-032, підбарабання 5110/17-002, підбарабання 5110/17-004, пол шипований 5110/16-006, пруток браж. 9-4 діам.16, пруток ЛС 59-1 діам. 25, пруток ЛС 59-1 пл.17, решето ниж. 5110/14-071/0, решето пер. 5110/14-071/0, ротор 5110/12-000/0, стеблепідйомник 5058/33-000, трос 1.8 мм, трос 2.5 мм., труба 48X1.4 ст20, уловлювач 5110/09-000, шина задня 320-457, шнек жатки 5165/54-01-000, балони, мотовило до комбайну 444, а всього на суму 58500,10 гривень з ПДВ. Право власності позивача за первісним позовом на зазначені товарно-матеріальні цінності підтверджено матеріалами справи, а саме копіями видаткових накладних (а.с 13-33).
24.03.2003 року позивач звернувся до відповідача з листом № 144, у якому, в зв'язку з проведенням робіт по ремонту комбайнів висловив прохання про надання згоди відповідача про ввезення та територію ремонтної бази, що належить ДП «Агросервіс»(Дергачівського району Харківської області) і з яким відповідачем було укладено договір оренди приміщень, крупно габаритних запасних частин до комбайнів та обладнання для оперативного усунення несправностей. Лист також містить прохання, у разі згоди, забезпечити збереження майна ТОВ «Агропартнер-С». Відповідач висловив свою згоду на зазначену пропозицію, про що свідчить напис «Согласен 27.03.03», та підпис зроблений президентом ВАТ «Укрсібінкор»Кірничним Ф.Б., належність якому зазначеного підпису не спростовувалось відповідачем.
10.10.2005 року позивач повідомив відповідача про свій намір вивезти зазначене майно та обладнання з території Дергачівського ДП «Агросервіс». Однак відповідач відмовив позивачеві у вивезенні майна на підставі відсутності договору зберігання та актів прийому-передачі зазначеного майна до відповідача (лист № 480 від 10.10.2005, підписаний в.о. президента підприємства відповідача).
З матеріалів справи вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач безпідставно не підписав надісланий позивачем позовом акт виконаних робіт від 30.09.2003 р. за договором № 1; що роботи позивачем виконані без відступу від умов вказаного договору, а вартість виконаних робіт відповідає вартості аналогічних робіт виконаних позивачем згідно з цим же договором; що пеня інфляційні та річні, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача нарахована на підставі умов спірного договору та норм ЦК України; що з моменту здійснення президентом підприємства відповідача на листі позивача № 144 відповідного напису між сторонами склалися правовідносини, засновані на договорі зберігання; що великогабаритні запчастини та обладнання, які були придбані позивачем відповідно до умов договору № 1 знаходились на місці проведення ремонтних робіт, в зв'язку з тим, що за результатами інвентаризації товарно-матеріальних цінностей у підприємства первісного відповідача майна вказаного в позові не виявлено, останній зобов'язаний відшкодувати вартість втраченого майна відповідно до вимог ст. ст. 950-951 ЦК України; що позивачем не доведено факту оплати адвокатських послуг; що позовні вимоги відповідача є необґрунтованими, оскільки ним належним чином не доведено те, що відповідач передавав позивачу спірні інструменти, і що такі інструменти є в наявності позивача.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення з наступних підстав:
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення правомірно дійшов висновку що договір № 1 від 02.01.2003 р., укладений між за своєю правовою природою є договором підряду.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовник), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 839 ЦК України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлених допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Як вже зазначалось вище, 30.09.2005 р. позивач склав акт виконаних робіт за спірним договором, де зазначив, що Виконавець надав Замовнику послуги з ремонту комбайнів з установкою запасних частин згідно доданого переліку і вартість виконаних робіт складає 148000,00 грн., однак відповідач від підпису даного акту відмовився з посиланням на те, що йому необхідно узгодити з позивачем калькуляцію вартості послуг у вересні 2005 року та ознайомитися з бухгалтерською документацією, яка підтверджує наведені у акті розрахунки.
Проте, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до актів ремонту комбайнів № 401, 460, 431, 438, 392, 361, 247, 276, 441, 287, 437, 465, 448, 428, 434, 305, 427, 284, 433, 349, 342, 254, 459, 360, 408, 471, 253, 312, 270, 276, 365, 445, 424, 454, 435, 407, 410, 287, 398, 455, 397, 364, 430, 331, 399, 449, 304, 387, 439, 406, 374, 385, 458, 446, 366, а також актів ремонту адаптерів 2 933/6 до комбайнів № 306, 269, які підписані представниками відповідача, позивач надав відповідачу у вересні 2005 року послуги з ремонту сільгосптехніки (комбайнів Бізон та комплектуючих до них), які замовник за договором, тобто відповідач прийняв. Оскільки матеріали справи не містять даних про наявність претензій відповідача до позивача про виконання зазначеної у цих актах роботи з відступом від умов договору № 1 від 02.01.2003 р., або про її виконання з іншими недоліками, господарський суд правомірно встановив, що зазначені у актах ремонту комбайнів роботи позивача за первісним позовом були здійснені без відступу від умов договору № 1 від 02.01.2003 р., та без інших недоліків, тобто відповідно до умов вказаного договору.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, згідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вимог та умов - згідно зі звичаями ділового обороту та іншим вимогам, які звичайно висуваються.
Відповідно до п. 4.1. договору № 1 від 02.01.2003 р., Замовник перераховує грошові кошти на розрахунковий рахунок Виконавця на протязі 5-ти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.
Господарський суд при винесенні рішення також правомірно послався на те, що договір № 1 від 02.01.2003 року не містить положень, які б ставили підписання акту виконаних робіт відповідачем в договірну або правову залежність від надання Виконавцем (позивачем) Замовнику для огляду бухгалтерських документів, що підтверджують акт виконаних робіт. Договір також не містить положень, які б урегульовували питання узгодження між сторонами за ним калькуляції вартості послуг після того, коли роботи будуть фактично виконані. При цьому у листі від № 492 від 13.10.2005 р., не міститься даних про те, що відповідач заявляє позивачу про допущені останнім у роботі відступи від умов договору № 1 або зазначає інші недоліки. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач направляв позивачеві претензії щодо відступів від умов договору та інших недоліків у 2005 році.
Разом з тим, виконання робіт відповідно до умов договору № 1 саме у вересні 2005 р. підтверджується заявками відповідача на виконання певних робіт, узгодженими керівниками або відповідальними особами підприємства відповідача заявками на відрядження робітників підприємства позивача для виконання ними певних ремонтних робіт, посвідченнями про відрядження працівників підприємства позивача, звітами про відрядження, актами ремонту комбайнів, актами про використання пального та іншими документами, що містяться в матеріалах справи та що так чи інакше свідчать про виконання працівниками підприємства позивача певних робіт (т. 3 а.с. 87 –100, т. 5 а.с. 48-54).
Згідно з ч.2 ст. 843 ЦК України, якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.
Матеріалами справи встановлено, що позивач за первісним позовом здійснював розрахунок суми вартості послуг до акту виконаних робіт від 30.09.2005 р., на підставі калькуляції вартості послуг з ремонту комбайнів, що включала витрати на заробітну плату, оренду обладнання, витрати на відрядження, витрати на використані запчастини, нарахування на заробітну плату, витрати на паливно-мастильні матеріали, амортизацію основних засобів, ПДВ - 20% та рентабельність (том 3, а/с 52-198). Як зазначають сторони, та свідчать матеріали справи, позивач з 02.01.2003 року систематично надавав відповідачу послуги з ремонту сільгосптехніки, які останній оплачував позивачу згідно актів виконаних робіт від 31.08.04 р., 30.09.04 р., 29.09.04 р., 30.11.04 р., 31.12.04 р., 31.01.05 р., 28.02.05 р., 31.03.05 р., 30.04.05 р., 31.05.05 р., 30.06.05 р., 31.07.05 р., 29.08.05 р., які містяться в матеріалах справи. Тобто між сторонами за певними правовідносинами склалися довгострокові зв'язки.
Разом з тим, господарський суд при встановленні дійсної вартості виконаних позивачем робіт згідно з актом від 30.09.2005 р. правомірно послався на раніше підписані сторонами акти виконаних робіт, що також супроводжуються калькуляцією послуг, яка враховує витрати позивача на заробітну плату, оренду обладнання, витрати на відрядження, витрати на використані запчастини, нарахування на заробітну плату, витрати на паливно-мастильні матеріали, амортизацію основних засобів, ПДВ - 20% та рентабельність, тобто спосіб визначення ціни у зазначених актах є аналогічним до способу визначення ціни у акті виконаних робіт від 30.09.05 р. Крім того, аналогічними у зазначених актах є і відсоток рентабельності позивача, яку він мав отримати за виконані роботи. Крім того, ціна роботи, зазначена у акті виконаних робіт від 30.09.2005 р. до договору № 1 від 02.01.2003 р. є звичайною для сторін зазначеного договору, тобто калькуляція послуг позивача за первісним позовом до акту виконаних робіт від 30.09.2005 р., не суперечить чинному законодавству.
На підставі викладеного господарський суд правомірно дійшов висновку, щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості на підставі акту виконаних робіт від 30.09.2005 року у сумі 148000 гривень .
Відповідно до п. 7.1. договору № 1 від 02.01.2003 р., у випадку невиконання п. 4.1. договору замовник (відповідач) повинен сплачує виконавцю (позивачу) пеню у розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
З урахуванням вказаного господарський суд також правомірно дійшов висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 11556,14 грн., 3% річних у сумі 1824,64 грн., а також інфляційних у сумі 8620,28 грн.
Щодо рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача вартості майна, то з огляду на наступне рішення в цій частині також підлягає залишенню без змін:
Як вже зазначалось вище 24.03.2003 року позивач звернувся до позивача за зустрічним позовом з листом № 144, у якому, у зв'язку з проведенням робіт по ремонту комбайнів висловив прохання про надання згоди позивача за зустрічним позовом про ввезення та територію ремонтної бази, що належить ДП «Агросервіс»(Дергачівського району Харківської області) і з яким у відповідача було укладено договір оренди приміщень, крупно габаритних запасних частин до комбайнів та обладнання для оперативного усунення несправностей. Лист також містить прохання, у разі згоди, забезпечити збереження майна позивача. Відповідач висловив свою згоду на зазначену пропозицію, про що свідчить напис „Согласен 27.03.03”, та підпис зроблений президентом відповідача Кірничним Ф.Б., належність якому зазначеного підпису не заперечується сторонами.
На підставі відповідного листування, планування ремонту, заявок, актів про проведення та здачу робіт і т. ін. з урахуванням довгострокових зв'язків та відповідних дій сторін позивач використовував певні прилади та запчастини для виконання робіт, які зберігав на території відповідача.
З урахуванням вказаного, господарським судом було правомірно встановлено, що з 27.03.03 р., між сторонами склалися правовідносини, засновані на договорі зберігання.
Разом з тим, укладення вказаного договору в такий спосіб не суперечить вимогам ст. 181, 207 ЦК України. Крім того, з урахуванням практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними дво- або багатосторонні угоди (договори) які повинні укладатись в письмовій формі, можуть укладатись, зокрема, шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами, тощо, підписаними стороною, яка їх надсилає.
При цьому, з огляду на те, що ремонт техніки працівники підприємства позивача здійснювали безпосередньо на території ДП «Агросервіс»за адресою: Харківська область, м. Дергачі, вул. Лозовська, 96, з яким відповідачем з кінця 90-х років було укладено договір оренди приміщень, і який діяв по 2005 р., та з метою спрощення процедури здійснення ремонтних робіт, великогабаритні запчастини та обладнання, які були придбані позивачем відповідно до умов договору № 1 від 02.01.2003 року, знаходились на місці проведення ремонтних робіт на ремонтній базі ДП «Агросервіс»у м. Дергачі Харківської області. Ремонт комбайнів корпорації здійснювався за мірою необхідності в м. Дергачі Харківської області або на місці поломки (під час сезонних робіт та у разі, якщо існувала реальна можливість), використовувалися запчастини зі складу, який знаходився у м. Харкові по вул. Чернишевського, 80, тобто за місцем розташування корпорації та товариства, а також зі складу, який знаходився на території ДП «Агросервіс». З урахуванням вказаного, а також того, що більша кількість комбайнів зберігалась у м. Дергачі Харківської області (що не заперечується сторонами), того що у березні 2003 року, у зв'язку з суттєвим збільшенням великогабаритного майна, необхідного для ремонту комбайнів, позивач звернувся до відповідача з листом, у якому прохав дати дозвіл на ввезення на територію підприємства на Дергачівському ДП „Агросервіс” необхідного для ремонту майна, на що керівником відповідача надано згоду, а також того що згідно з наданими до матеріалів справи письмовими поясненнями тодішніх працівників підприємств, є підстави вважати що зазначене у позовній заяві майно станом на 01.10.2005 року знаходилося у відповідача на території ДП „Агросервіс”.
Відповідно до ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їх другою стороною (поклажедавцем) і повернути її поклажедавцеві у схоронності. Відповідно до ч. З ст. 937 ЦК України, прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажедавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.
Згідно з ч.2 ст. 942 ЦК України, якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ як про свою власну.
Відповідно до ч.1 ст. 950 ЦК України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
Відповідно до ст. 951 ЦК України, збитки, завдані поклажедавцеві втратою речі відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.
З урахуванням вказаного, а також того, що за результатами інвентаризації товарно-матеріальних цінностей відповідача зазначеного у позовній заяві позивача майна не виявлено позовні позивача в частині відшкодування збитків у розмірі вартості втраченого майна у сумі 59737,58 гривень обґрунтовані, та такі, що підлягають задоволенню.
Разом з тим, господарський суд правомірно відмовив відповідачу в задоволенні зустрічного позову.
Згідно з п. 1.2. додаткової угоди № 2 до договору № 1 від 02.01.2003 р., у разі необхідності, Замовник надає Виконавцю запасні частини для ремонту Техніки, що належить відповідачу. Передача запасних частин здійснюється на підставі письмових заявок Виконавця, узгоджених із Замовником. Наявність письмових заявок позивача узгоджених з відповідачем, останнім не доведена. Разом з тим, договір № 1 від 02.01.2003 р., не передбачає положень, згідно з якими ремонтні роботи що їх виконував позивач, здійснюються обладнанням та запасними частинами відповідача. Крім того, відповідач не надав документального підтвердження передачі у власність або наявності у позивача 8-ми наборів спеціальних інструментів для ремонту комбайнів вартістю 7271,39 грн., за один а всього на 58171,13 гривень, та не надав документального підтвердження згоди позивача на здійснення робіт за договором № 1 від 02.01.2003 р., обладнанням відповідача, а норми чинного законодавства встановлюють, що роботи за договором підряду Виконавець здійснює зі свого матеріалу та своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Тобто з урахуванням вимог ст. 33 ГПК України відповідачем належним чином не доведено факту передачі зазначених спеціальних предметів позивачу.
До того ж жа весь період виконання умов договору № 1 від 02.01.2003 р., відповідач не звертався до позивача про повернення зазначених спеціальних інструментів, хоча у зустрічному позові зазначено, що ці інструменти мали повертатися відповідачу позивачем після кожного циклу робіт.
Тобто вказане свідчить про безпідставність зустрічних позовних вимог, в зв'язку з чим дані вимоги задоволенню не підлягають.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 07.02.07 р. по справі № 45/566-05 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя
Судді