Справа № 22-ц-1307 Головуюча у 1-й інстанції Грекова Г.Ф.
Категорія 5 Суддя-доповідач Сибільова Л.О.
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
16 вересня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі :
головуючого – Жмаки В.Г.,
суддів - Сибільової Л.О., Дубровної В.В.
з участю секретаря судового засідання – Чуприни В.І.,
та осіб, які беруть участь у справі – представників позивачки ОСОБА_1 – ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представників позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ОСОБА_3
на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 07 липня 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_4,
треті особи: Глухівська міська державна нотаріальна контора, комунальне підприємство “Глухівське бюро технічної інвентаризації”, управління Держкомзему у м. Глухів Сумської області
про стягнення грошової компенсації вартості частини будинку, визначення порядку користування земельною ділянкою
та за зустрічним позовом ОСОБА_4
до ОСОБА_1
про уточнення розміру ідеальних часток у будинковолодінні,
в с т а н о в и л а:
Оскаржуваним рішенням суду в задоволенні позовних вимог (уточнених) ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_4 на її користь грошової компенсації за користування більшою часткою, чим йому належить у спільній власності, в сумі 34 971 грн. і про встановлення нового порядку користування присадибною земельною ділянкою в співвідношенні до часток 7/10 і 3/10 відмовлено за безпідставністю позову.
Уточнено ідеальні частки співвласників ОСОБА_4 і ОСОБА_1 по будинковолодінню по АДРЕСА_1, виходячи з розрахунків ринкової вартості кожної частини будинку і господарських споруд, які знаходяться на даний час у володінні кожної із сторін, і встановлено вважати у ОСОБА_1 – 54/100 частки, що становлять 116 305 грн., і у ОСОБА_4 – 46/100 частки, що становлять 99 074 грн., вказаного будинковолодіння.
Вирішене питання щодо судових витрат.
В апеляційній скарзі представники позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, просять рішення скасувати та ухвалити нове рішення на користь ОСОБА_1
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників ОСОБА_1, які підтримали скаргу з мотивів, в ній викладених, представника ОСОБА_4, яка заперечує проти задоволення скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
ОСОБА_1, звернувшись в квітні 2008 року з позовом до ОСОБА_4, мотивувала вимоги тим, що згідно договору дарування від 29 червня 1994 року вона є власником 7/10 частини (квартири №2) житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого на земельній ділянці Глухівської міської ради за адресою: АДРЕСА_1.
На час дарування їй частини вказаного будинку на земельній ділянці був розташований один одноповерховий будинок, зазначений на плані літерою А та господарські будівлі: дерев’яні сараї Б і В, вбиральня У; цегляні погреби Пг і П; гіпсоблоковий гараж Г, огорожа.
Співвласником 3/10 частини житлового будинку і господарських споруд є відповідач ОСОБА_4 згідно договору дарування від 19 серпня 1970 року.
Вона користується частиною будинку, яка складається з жилої кімнати 2-4 площею 15,5 кв.м; кухні 2-3 площею 10,0 кв.м; ванної кімнати ІІІ площею 4,8 кв.м; сіней ІІ та І площею 10,8 кв.м; всього 41,1 кв. м, та надвірними будівлями: гаражем Г площею 16,7 кв.м; сараєм В площею 18,1 кв.м; вбиральнею У площею 1,3 кв.м; погребом П площею 10,0 кв.м; колодязем водопровідним (відвод) Е.
Посилаючись на те, що вона фактично користується меншою частиною будинку і надвірних будівель, ніж 7/10 частин, які їй подаровані, просила поділити спірний будинок і виділити їй реально 7/10 частини будинку, а відповідачу - 3/10 частини з відповідними господарськими спорудами.
Крім того, просила встановити порядок користування присадибною земельною ділянкою загальною площею 1454 кв. м відповідно до їх часток у праві власності на будинок: їй - 7/10 частини, а відповідачу 3/10 частини, посилаючись на те, що Глухівська міська рада 4 липня 2007 року затвердила межі земельної ділянки. Частина її земельної ділянки становить 657 кв. м, хоча повинна становити 1017, 8 кв. м, а частина земельної ділянки ОСОБА_4 становить 797 кв. м, хоча повинна становити 436,2 кв. м, тобто є більшою на 361 кв. м, чим повинно належати на 3/10 частини (а.с. 3-4).
Уточнивши позов, просила при поділі будинку виділити їй крім тих приміщень, якими вона фактично користується, також частину – 13 кв. м - жилої кімнати 1-1 загальною площею 30 кв. м, якою користується ОСОБА_4, а останньому виділити на його 3/10 частини: іншу частину кімнати 1-1 – 17 кв.м, сіни 1 площею 6,9 кв.м, комору 11 площею 3,8 кв.м, сарай В площею 29,9 кв.м, погреб ПГ площею 7,3 кв. м, вбиральню площею 0,9 кв. м, водопровідну колонку, якими він фактично користується (а.с.32-34).
Остаточно уточнивши позов в квітні 2009 року, просила стягнути з ОСОБА_4 на її користь грошову компенсацію в сумі 34971 грн. дійсної ринкової вартості перевищення частки ОСОБА_4 у спільній власності, визначену висновком судової будівельно-технічної експертизи, визначити порядок користування присадибною земельною ділянкою між сторонами в співвідношенні 7/10 та 3/10 частини у відповідності до варіанту І висновку Глухівського міського управління земельних ресурсів, виділивши їй 1018 кв. м, а ОСОБА_4 – 436 кв.м. Уточнений позов мотивувала тим, що відповідач фактично користується частиною будинку і надвірних будівель, а також земельної ділянки, яка перевищує його частку 3/10 у спільному майні. Оскільки реально поділити будинок на 7/10 і 3/10 частини неможливо, просила стягнути з Баландіна на її користь вказану грошову компенсацію (а. с.177-179).
В травні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_1 з зустрічним позовом про уточнення розміру ідеальних часток у спільній частковій власності, посилаючись на те, що 19 серпня 1970 року його бабуся ОСОБА_5 подарувала йому частину спірного будинку, а саме – кімнату 1-4 площею 27,5 кв.м, сіни 1-1 площею 7,2 кв.м, кладову 1-2 площею 4,5 кв.м, сарай Б-1, огорожу 1-2. За цим же договором дарування інший її онук ОСОБА_6 отримав кімнату площею 15,5 кв.м, кухню 2-3 площею 11,6 кв.м, сіни 2-1 площею 8,7 кв.м, кладову 2-2 площею 3,4 кв.м, сарай В-1, убиральню У-1, огорожу 3-3. Фактично кожному з них було подаровано по половині будинку та надвірних будівель, хоча в договорі дарування вказано, що йому подаровано 3/10, а ОСОБА_6 – 7/10 частини будинку. Після укладення договору дарування кожен з них постійно користувався подарованими йому частинами будинку та господарськими будівлями, половиною присадибної ділянки, порядок користування якою вони узгодили в рівних частинах та він не змінювався з серпня 1970 року. 5 вересня 1977 року ОСОБА_6 подарував належну йому частину будинку та господарських будівель ОСОБА_7, яка теж користувалась вказаними приміщеннями та половиною земельної ділянки, а 9 червня 1994 року подарувала свою частину будинку ОСОБА_2
Посилаючись на те, що перед даруванням в 1970 році ОСОБА_5 двом онукам фактично двох рівних частин будинку частина будинку, яка дісталась ОСОБА_6, вже була відремонтована, а тому дві частини будинку були оцінені виходячи з різної вартості 1 кв. м їх площі, і частка, яка відійшла ОСОБА_6, в грошовому виразі склала 7/10 частини від всього будинку, та на те, що після укладення договору дарування кожен з співвласників добудовував належну йому частину будинку та господарських споруд, просив уточнити розмір ідеальних часток співвласників у будинковолодінні, який за висновком судової будівельно-технічної експертизи у нього складає 46/100, а у ОСОБА_1 – 54/100 (а.с. 45 -46).
Ухвалою суду залучені до участі в справі третіми особами Глухівська міська державна нотаріальна контора, Глухівське бюро технічної інвентаризації та Глухівське міське управління земельних ресурсів (а.с.109-110).
Вирішуючи спір, відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позову про стягнення грошової компенсації з ОСОБА_4 та про встановлення нового порядку користування земельною ділянкою, суд першої інстанції виходив з того, що правовстановлюючі документи попередніх співвласників належної їй частини будинку підтверджують конкретний перелік приміщень в будинку і надвірних споруд, які належали до 7/10 частини домоволодіння, які, незалежно від їх вартості, фактично за складом становили половину домоволодіння, попередні співвласники встановили порядок користування земельною ділянкою відповідно до фактичного складу їх частин в будинку, цей порядок користування обов’язковий і для позивачки, а тому відсутні підстави для поділу будинку в частинах, на яких наполягає позивачка, та встановлювати відповідний їм інший порядок користування земельною ділянкою.
Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд послався на те, що кожна частина будинковолодіння добудована кожним з співвласників, поліпшено технічний стан належних їм частин будинку, а тому є підстави для визначення розміру часток сторін в домоволодінні.
Цей висновок суду узгоджується з обставинами справи та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
З матеріалів справи вбачається і судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_5 22 березня 1928 р. купила будинок по пров. Усівському, 11 (нині №15) в м. Глухові.
За рішенням Глухівської міської ради № 3 від 4 лютого 1953 року їй виділено в користування 910 кв. м земельної ділянки та 502 кв. м залишені в тимчасове користування (а.с.12, 47 інвентарної справи).
В серпні 1970 року ОСОБА_5 звернулась до Глухівського БТІ з заявою про видачу довідки для відчуження будинку, в якій зазначила, які приміщення в будинку і господарські будівлі вона буде дарувати кожному з двох обдарованих.
Згідно договору дарування від 19 серпня 1970 року ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_4 3/10 частини вказаного будинку з відповідною частиною надвірних будівель, а Скирді В.Ф. - 7/10 частин будинку з відповідною частиною надвірних будівель. В договорі зазначено, що в користування ОСОБА_6 переходить кімната 2-4 площею 15,5 кв. м, кухня 2-3 площею 11,6 кв.м, сіни 2-1 площею 8,7 кв. м, кладова 2-2 площею 3,4 кв.м, сарай В-1, убиральня У-1, огорожа №№ 3,4, а в користування ОСОБА_4 переходить кімната 1-1 площею 27, 5 кв.м, сіни 1-1 площею 7,2 кв. м, кладова 1-2, площею 4,5 кв.м, сарай Б-1, огорожа №№ 1,2, зазначені на плані Глухівського інвентарного бюро від 13 серпня 1970 року (а.с. 54-55, 117).
З матеріалів інвентарної справи вбачається, що розрахунок часток та вартості частин будинку і господарських споруд, які дарувались ОСОБА_6 та ОСОБА_4, проводився відповідно до тих частин приміщень, які були вказані ОСОБА_5 та нині фактично належать сторонам, але вказано, що вартість частини будинку – квартири № 1, що дарувалась ОСОБА_4, складала 333 крб., а квартири № 2, яка дарувалась ОСОБА_6 – 768 крб., що в вартісному виразі склало в загальній вартості домоволодіння, відповідно, 3/10 і 7/10 частини. Перелік приміщень, що враховувались при визначенні розміру часток, співпадає з переліком, який був вказаний у договорі дарування – кому з обдарованих що відходить. Цими приміщеннями користувались всі інші послідуючі співвласники 7/10 частин будинку, в тому числі і ОСОБА_1 (а.с.198-202).
За договором дарування від 5 вересня 1977 року ОСОБА_6 подарував ОСОБА_7 належні йому 7/10 вказаного будинку. В договорі зазначено, що у володіння Скирди Г.В. переходять: жила кімната площею 15,5 кв. м, кухня 2-3 площею 11, 6 кв.м, сіни 2-1 площею 8,7 кв.м, кладова 2-2 площею 3,4 кв.м, сарай В-1, вбиральня У-1, огорожа №№ 3,4, та вказано, що ці 7/10 частин будинку належать ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 19 серпня 1970 року (а.с. 119).
Згідно договору дарування від 29 червня 1994 року ОСОБА_7 подарувала ОСОБА_2 7/10 частини будинку загальною жилою площею 43 кв. м по пров. Усовському, 15 (колишній № 11) в м. Глухів, розташований на земельній ділянці Глухівської міської ради. В договорі зазначено, що на даній земельній ділянці, крім будинку, розташовані два дерев’яні сараї, дерев’яна вбиральня, два цегляні погреби, гіпсоблоковий гараж, огорожа. Зазначено, що ОСОБА_7 ці 7/10 частини будинку належать на підставі договору дарування від 5 вересня 1977 року.
В довідці – характеристиці, виданій ОСОБА_7 Глухівським БТІ для укладення договору дарування належної їй 7/10 частини будинку, вказано два роки забудови будинку – 1917-й і 1969-й, що підтверджує доводи ОСОБА_4 про те, що на час дарування в 1970 році ОСОБА_5 йому та ОСОБА_6 фактично рівних частин будинку технічний стан цих двох частин відрізнявся, частина, що відійшла ОСОБА_6, до цього вже була відремонтована, а тому її вартість з врахуванням більшої вартості 1 кв. м була вирахувана окремо і в грошовому виразі склала 7/10 частин від загальної вартості всього домоволодіння (а. с.8-9, 135-138).
Ці обставини, крім матеріалів інвентарної справи на спірне домоволодіння, підтверджуються і довідками Глухівського БТІ, з яких вбачається, що за заявою Крачкової О.С. для оформлення договору дарування в 1970 році була вирахувана вартість кожної половини будинку (квартири) окремо. Оскільки технічний стан двох частин будинку був різний і вартість 1 кв. м квартири № 1, що перейшла ОСОБА_6, становила 4,83 крб., а вартість 1 кв. м квартири № 2, що перейшла ОСОБА_4, складала 2,85 крб., це потягло за собою в грошовому виразі розмір, відповідно, ідеальних часток в загальному домоволодінні – 7/10 та 3/10. Загальна площа кожної частини будинку, яка була подарована ОСОБА_6 та ОСОБА_4, складала по 39,2 кв. м. На час розгляду справи стан обох частин будинку є однаковим, в частині, належній ОСОБА_2, здійснена прибудова до сіней «а», побудовані гараж, погріб, колонка, огорожа. ОСОБА_4 в своїй частині будинку перебудував сіни, побудував вбиральню, погріб, колонку, огорожу (а.с.13-18, 47-52, 56).
З технічного паспорту на будинок вбачається, що він фактично складається з двох ізольованих одне від одного фактично рівних за розміром приміщень (двох квартир). Перше з них загальною площею 40,7 кв. м, яке належить ОСОБА_4, складається з житлової кімнати площею 30 кв. м, сіней площею 6,9 кв. та комори – 3,8 кв.м. Друга частина будинку загальною площею 41, 1 кв. м, яка складається з житлової кімнати площею 15,5 кв. м, кухні площею 10 кв. м, ванної кімнати площею 4,8 кв. м, сіней площею 10,8 кв.м, належить ОСОБА_2 Кожний з співвласників має сарай, вбиральню, погріб, колонку, огорожу, ОСОБА_1 має гараж (а. с.10-12).
Розмір присадибної земельної ділянки під спірним будинком на час розгляду справи складає 1454 кв. м. Рішенням сесії Глухівської міської ради від 4 липня 2007 року затверджена технічна документація по встановленню меж земельної ділянки на місцевості для обслуговування жилого будинку і господарських будівель. Вирішено передати сторонам ділянку в довгострокову оренду строком на 10 років. ОСОБА_4 фактично користується земельною ділянкою площею 797 кв. м, а ОСОБА_1 – 657 кв. м. (а.с.19 – 26, 203).
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи, з врахуванням добудов та поліпшень, здійснених співвласниками у належній кожному з них частині домоволодіння з часу дарування їх ОСОБА_5 ОСОБА_6 та ОСОБА_4 дійсна ринкова вартість всього домоволодіння складає 215379 гр., вартість частини домоволодіння, належної ОСОБА_4, складає 99074 гр., що становить 46/100 від всього домоволодіння, вартість частини, що належить ОСОБА_1, складає 116305 гр., що складає 54/100 домоволодіння. Реальний поділ можливий лише відповідно до вказаних часток і не можливий відповідно до часток 7/10 і 3/10 (а.с.156-173).
З огляду на зазначене є безпідставними доводи апелянта про те, що ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_4 не половину спірного житлового будинку з надвірними будинками, як вказується в рішенні, а тільки 3/10 частини, а ОСОБА_6- 7/10 частини. Суд в цій частині правильно встановив обставини справи та вірно вирішив питання про належність сторонам тих частин будинку в натурі, які відповідають змісту правовстановлюючих документів, виданих попереднім співвласникам будинку.
Посилання апелянта на те, що у правовстановлюючому документі ОСОБА_8, а саме – в договорі дарування, укладеному в 1994 році між нею та ОСОБА_7, вже не вказані конкретні приміщення, що припадають на 7/10 частини будинку, а тому не можна вважати, що це повинні бути лише ті приміщення, які дарувала ОСОБА_5 ОСОБА_6, а останній – ОСОБА_7, оскільки ОСОБА_4 користується значно більшою частиною приміщень, ніж належить на його 3/10 частини, є надуманими та безпідставними і не спростовують висновків суду.
Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
ОСОБА_1 не надала суду доказів про те, що при даруванні їй в 1994 році 7/10 частини будинку ОСОБА_7 останній належало щось інше, крім того, що вона отримала в дарунок від ОСОБА_6 на підставі договору дарування, укладеного в 1977 році, та про те, що вона, позивачка, повинна бути власником реально більшої частини будинку, ніж та, яка належала ОСОБА_7 на час укладення між ними договору дарування.
Ні ОСОБА_6, ні ОСОБА_7 як попередні співвласники будинку не оспорювали своїх правовстановлюючих документів з приводу невідповідності фактичного складу приміщень і будівель, які вони отримали, розміру їх частки в будинку - 7/10, зазначеної в їх договорах дарування.
В справі є докази тому, що після дарування ОСОБА_5 в 1970 році частин будинку ОСОБА_6 та ОСОБА_4 стан будинку та загальний склад домоволодіння змінився, співвласники частин будинку, в тому числі і попередні, змінювали його стан з відома одне одного. Як вбачається з матеріалів справи, суд врахував, що з моменту укладення договору дарування в 1970 році, після чого будинок став власністю двох співвласників, кожна з осіб провела добудови в своїй частині будинку та домоволодіння, інший з співвласників не суперечив проти цього, а тому суд вірно змінив розмір часток у праві спільної часткової власності, і це відповідає фактичним обставинам справи та інтересам кожного з співвласників.
Рішення суду узгоджується з вимогами ст. 358 ч.3 ЦК України, згідно якої співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.
Рішення суду відповідає положенням ст. 364 ЦК України щодо права співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є в спільній частковій власності чи отримання компенсації вартості його частки, оскільки відповідно до правовстановлюючих документів, починаючи з 1970 року, майно в натурі вже поділене між співвласниками: в договорах дарування 1970 року і 1977 року було зазначене конкретне майно, що відходило кожному з обдарованих на 3/10 і 7/10 частини будинку. Для ОСОБА_1, відповідно до положень ст. 118 ЦК України 1963 року, який діяв на час укладення всіх договорів дарування, зміст цих угод є обов’язковим.
З огляду на зазначене, у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині стягнення компенсації з ОСОБА_4, який є власником конкретної частини будинку з 1970 року і користується лише нею на протязі майже сорока років.
Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позов ОСОБА_1 про встановлення іншого порядку користування земельною ділянкою, саме відповідно до часток у праві власності на будинок - 3/10 та 7/10, всупереч порядку користування, який встановили попередні співвласники будинку, є неможливим і обгрунтовано відмовив у позові.
ОСОБА_1 не спростовані докази, які є в справі, про те, що між попередніми співвласниками будинку була домовленість про порядок користування земельною ділянкою по Ѕ частині. Цей порядок відповідає фактичним обставинам справи, встановленим судом.
ОСОБА_6 та ОСОБА_4 за взаємною згодою в квітні 1971 році встановили порядок користування ділянкою відповідно до фактичного розміру частин будинку, що їм відійшли (по Ѕ частині). Такий порядок користування ділянкою існував до придбання ОСОБА_1 частини будинку в 1994 році і до неї ніхто з співвласників 7/10 частини будинку – ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - не оспорював право ОСОБА_4 користуватись половиною земельної ділянки. Посилання апелянта на те, що ОСОБА_6 як свідок не підтвердив своєї згоди на встановлення такого порядку, не спростовують доказів, які є в справі, про такий порядок, який існує протягом майже 40 років.
Зокрема, це відповідна заява ОСОБА_4 та ОСОБА_6, довідка, видана 21 травня 1971 року на ім’я ОСОБА_6 для надання до фінансового відділу про те, що земельною ділянкою площею 1412 кв. м він і ОСОБА_4 користуються в рівних частинах по 706 кв.м (а.с.187, 195-197).
Встановлення такого порядку користування земельною ділянкою відповідало фактичним обставинам, що стосувались укладення в 1970 році та в послідуючі роки договорів дарування, вимогам ЗК УРСР 1970 року, згідно ст. ст. 90, 91 якого особи, яким належить будинок на праві спільної власності, користуються земельною ділянкою спільно. Порядок користування нею визначається співвласниками будинку залежно від розмірів часток в спільній власності на будинок. Угода про порядок користування земельною ділянкою є обов’язковою для особи, яка згодом придбала відповідну частку в спільній власності на цей будинок. Наступні зміни в розмірі часток у спільній власності не тягнуть за собою змін встановленого порядку використання земельної ділянки.
Аналогічні положення містились і в ст. 42 ЗК України 1990 року, який діяв на час придбання ОСОБА_1 частини будинку.
Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, висновки суду відповідають цим обставинам і доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Обставини, на які є посилання в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції. Інших доводів, які б могли бути підставою для скасування чи зміни рішення, апеляційна скарга не містить, а тому рішення слід залишити в силі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу представників позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 07 липня 2009 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий підпис
Судді підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Сумської області Л.О.Сибільова