АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«23» вересня 2009 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого: Подковського О.А.
Суддів: Кунця І.М., Крукевича М.Н.
з участю:
прокурора: Зозулі І.І.
засудженого: ОСОБА_1 .,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 . на вирок Гусятинського районного суду Тернопільської області від 09 липня 2009 року,-
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року
народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2
Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1
району, громадянина України, з неповною середньою
освітою, не працюючого, не одруженого, раніше
судимого:
- 06 квітня 2001 року вироком Тернопільського міського
суду за ч.2 ст.140 КК України з застосуванням ст.ст. 44,
46-1 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі
з відстрочкою виконання вироку строком на 1 рік;
- 24 грудня 2001 року вироком Гусятинського районного
суду за ч.2 ст.141 КК України на 3 роки позбавлення
волі. 16 травня 2003 року Ковельським міським судом
Волинської області звільнений умовно-достроково від
відбування покарання на невідбутий строк 1 рік 2
місяці 19 днів;
- 11 лютого 2004 року вироком Гусятинського районного
суду за ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України на 4 роки 1
місяць позбавлення волі;
- 23 червня 2004 року вироком Гусятинського районного
суду за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 на 4 роки 6 місяців
позбавлення волі. 05 вересня 2008 року звільнений по
відбуттю покарання;
- 16 березня 2009 року вироком Підволочиського
районного суду за ч.3 ст.185, ч.3 ст.15 – ч.3 ст.185, ч.2
ст.289 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення
волі,
визнано винним і засуджено
- за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі;
- за ч.2 ст.307 КК України на 5 років позбавлення волі з
конфіскацією всього належного йому майна;
На підставі ч.1 ст.70 КК України ОСОБА_1 . за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
У відповідності до ч.4 ст.70 КК України ОСОБА_1 . за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим покаранням, призначеним за вироком Підволочиського районного суду Тернопільської області від 16 березня 2009 року остаточно призначено покарання в виді 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
ОСОБА_1 . зараховано частково відбуте покарання за попереднім вироком від 16.03.2009 року починаючи з 21.11.2008 року і строк відбуття покарання зараховано з 21.11.2008 року.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 . до вступу вироку в законну силу залишено попередню – тримання під вартою.
Цивільний позов фінансового управління Гусятинської райдержадміністрації задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 . в користь вказаного управління 2756 грн. матеріальної шкоди.
Вироком суду також вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.
Згідно вироку суду ОСОБА_1 . визнано винним та засуджено за вчинення злочинів при наступних обставинах.
В ніч на 10 липня 2003 року ОСОБА_1 . в с.Трибухівці Гусятинського району Тернопільської області, діючи умисно, з метою крадіжки чужого майна, шляхом зняття віконної рами, проник до приміщення складу приватного підприємства “Камінопласт”, звідки таємно викрав сім вуглекислотних балонів, наповнених вуглекислотою, вартістю 131,5 грн. за один балон на загальну суму 920,5 грн., чим заподіяв даному підприємству матеріальну шкоду на зазначену суму.
16.08.2003 року у вечірню пору доби в смт.Гусятин на вул.Суходільська, 1 ОСОБА_1 . діючи умисно, повторно, шляхом вільного доступу через відчинені вхідні двері проник до приміщення фінансового управління Гусятинської райдержадміністрації, де з кабінету відділу доходів зазначеного управління таємно викрав системний блок “Интел-Целерон-1000” та монітор ЛС “Самсунг” СМ 551С, вартістю 2756 грн., чим заподіяв зазначеній установі матеріальну шкоду зазначену суму.
Продовжуючи свою злочинну діяльність підсудний ОСОБА_1 . у вересні 2008 року діючи умисно, незаконно придбав 36,11 грам особливо небезпечно наркотичного засобу, шляхом зривання головок маку неподалік городів жителів с.Васильківці Гусятинського району, виготовив наркотичний засіб шляхом часткового їх подрібнення, і зберігав їх на даху житлового будинку свого батька ОСОБА_2 ., що в с.Васильківці Гусятинського району, з метою збуту.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 . просить вирок суду щодо нього скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, оскільки вказаних злочинів він не вчиняв. В вчиненні цих злочинів визнав свою вину на пропозицію працівників міліції, які обіцяли забезпечувати його сигаретами та всім іншим, що він вкаже в списку. Стверджує, що в явці з повинною і в подальших показах він оговорив себе, злочини, за які засуджений Гусятинським районним судом, не вчиняв.
Отже, в апеляції ОСОБА_1 . ставить питання про дослідження фактичних обставин справи, пов'язаних з вчиненням злочинів, за які він засуджений.
Заслухавши доповідача-суддю апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_1 ., який підтримав подану ним апеляцію, думку прокурора, який вважає, що апеляція до задовлення не підлягає, оскільки фактичні обставини щодо яких докази не досліджувалися судом першої інстанції апеляційний суд не перевіряє, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вони до задоволення не підлягають з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи як під час досудового слідства так і в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 . свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.307 КК України визнавав повністю. Також визнавав заявлений до нього цивільний позов.
Під час розгляду справи суд відповідно до ч.3 ст.299 КПК України визнав за недоцільне досліджувати докази, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорювалися, в тому числі і підсудним, який був допитаний в судовому засіданні і повністю визнав себе винним в інкримінованих йому злочинах і визнав заявлений до нього цивільний позов, та його захисником.
Як видно із протоколу судового засідання головуюча по справі роз'яснила підсудному ОСОБА_1 . і іншим учасникам судового розгляду зміст ч.3 ст.299 КПК України, з'ясовувала в засудженого питання чи правильно він розуміє зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції і роз'яснила йому, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржувати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.
Крім того, за клопотанням підсудного ОСОБА_1 . була оголошена перерва в судовому засіданні на 10 хвилин після закінчення якої він надав суду власноручно написану ним заяву, підписану ним та його захисником ОСОБА_3 , в якій вказано про його згоду на проведення скороченого судового слідства, оскільки вину свою у вчинених злочинах визнає повністю, згідний з цивільним позовом і стверджування, що вимоги ч.3 ст.299 КПК України йому зрозумілі, його позиція є добровільною і він усвідомлює, що буде позбавлений права оспорювати дані фактичні обставини в апеляційному порядку.
Виходячи із наведеного колегія суддів вважає, що підсудній усвідомлював неможливість в подальшому оспорювати ці фактичні обставини, які не досліджувалися судом першої інстанції, в апеляційному порядку і жодних сумнівів щодо добровільності й істинності його позиції щодо скороченого судового слідства не виникає.
Судом першої інстанції при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження дотримано всіх вимог закону в справі немає даних, які б ставили під сумнів добровільність та істинність позиції засудженого та розуміння ним правових наслідків скороченого розгляду справи.
Згідно ст.365 КПК України апеляційний суд не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і щодо яких відповідно до ч.1 ст.229 КК України докази не досліджувалися.
Виходячи із вказаних обставин апеляція ОСОБА_1 . щодо перегляду фактичних обставин справи апеляційним судом до задоволення не підлягає.
Вирок суду щодо засудження ОСОБА_1 . за ч.3 ст.185, ч.2 ст.307 КК України є законним та обгрунтованим і підстав для його скасування та направлення справи на додаткове розслідування колегія суддів не вбачає.
К еруючись ст. ст. 356, 362, 365, 366, 377 КПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Гусятинського районного суду від 9 липня 2009 року – без зміни.
Головуючий-підпис
Судді-два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області І.М. Кунець