Лугинський районний суд Житомирської області

Справа № 281/416/17

Провадження по справі № 2-а/281/92/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2017 року смт Лугини

Суддя Лугинського районного суду Житомирської області Свинченко Г.Д. розглянувши в порядку скороченого провадження одноособово справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить скасувати рішення Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, щодо відмови у відновленні нарахування та виплаті йому пенсії, призначеної, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01.01.2017. Зобов'язати Овруцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відновити нарахування та виплату йому пенсії, призначеної, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01.01.2017. Зобов'язати Овруцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виконати постанову негайно в межах суми платежу за один місяць та подати звіт про виконання судового рішення протягом 1 місяця з дня набрання постановою законної сили. Стягнути з відповідача на його користь понесені витрати по сплаті судового збору.Свої вимоги мотивує тим, що він працює на посаді голови Лугинської райдержаміністрації Лугинського району Житомирської області та з 25.02.2003 отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"». З 01.01.2017 пенсія позивачу не виплачується. В травні 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про відновлення виплати пенсії, однак йому було відмовлено. Вважає дії відповідача протиправними, що порушують його право не пенсійне забезпечення.

Розгляд справи проведено у порядку скороченого провадження у відповідності зі ст.183-2 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Від Овруцького об'єднаного УПФ України в Житомирській області надійшли заперечення, відповідно до яких відповідач позов не визнає, просить відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 25.02.2003 перебуває на обліку в Овруцькому об'єднаному УПФ України Житомирської області та йому призначено пенсію за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 працює на посаді голови Лугинської районної державної адміністрації Лугинського району Житомирської області.

З січня 2017 року позивачу виплата пенсії не здійснюється.

31.05.2017 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з листом про відновлення призначеної пенсії. Однак, відповідач відмовив у відновленні виплати пенсії з посиланням на Закон України від 24.12.2015 року № 911-VІІІ та повідомив про відсутність права на отримання пенсії до кінця 2017 року, а саме: про неможливість одночасного перебування на державній службі та отримання пенсії.

Вирішуючи питання правомірності припинення виплати пенсії позивачу, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. ст. 22, 64 Конституції України право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (в тому числі і Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав свобод.

Тому, до спірних правовідносин підлягають застосування саме норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції, що діяла на момент призначення пенсії позивачу.

Відмову відповідача щодо виплати пенсії позивачу суд вважає неправомірною, оскільки Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею, є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

01.01.2016 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24.12.2015.

Згідно ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на час припинення пенсії), тимчасово, у період з 01.04.2015 по 01.01.2017 особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

У зв'язку з зазначеними змінами відповідач припинив виплату призначеної позивачу пенсії.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» закріплено основоположні принципи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування серед яких є рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат.

Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.

Суд визнає, що позивача позбавлено пенсії у порушення вимог та положень ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим. 4.ХІ.1950 (Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини) (далі - Конвенція) в поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу, з огляду на таке.

Відповідно до Конвенції, Високі Договірні Сторони гарантують кожній людині, яка знаходиться під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі 1 цієї Конвенції.

Стаття 1 Першого протоколу Конвенції (Париж, 20.ІІІ.1952) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 18 Конвенції обмеження, які дозволяються нею щодо згаданих прав та свобод, можуть застосовуватися тільки з тією метою, з якою вони передбачені.

Надбавки, доплати та пенсії є майном в контексті тлумачення Європейським Судом з прав людини ст. 1 Протоколу 1 до Європейської конвенції з прав людини поняття майно, оскільки існує у вигляді вимог, стосовно яких позивач наводить доводи, що він має принаймні законні сподівання (яке ґрунтується на законодавчій нормі) на набуття права володіння. Таке сподівання виникло у позивача з моменту призначення пенсії на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та набуття права на її виплату із зазначеного часу.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, пункту 72 від 19.06.2012). Бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших, актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені ст. 1 Першого протоколу (рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine), № 68385/10 та 71378/10), від 26.09.2014).

Таким чином, запроваджені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911 -VIII від 24.12.2015 та Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015 тимчасові обмеження щодо виплати пенсії особам, що працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу" суперечать:

- статті 14, статті 1 Першого протоколу Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» щодо дискримінації при виплаті пенсії в залежності від роду занять та позбавленні права на належне майно у формі призначених пенсійних виплат;

- статтям 22, 46, 58 Конституції України щодо недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод в тому числі і в сфері соціального захисту та пенсійних виплат;

- основоположним принципам, закріпленим у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо рівноправності застрахованих осіб при отриманні пенсійних виплат.

Відповідно до роз'яснень, наведених у постанові пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акта прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі, коли зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом.

Враховуючи викладене, суд визнає, що діями відповідача безпосередньо порушено право позивача на соціальний захист, гарантоване ст. ст. 22, 46, 58 Конституції України, ст. 14, ст. 1 Першого протоколу Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» обмеження якого неможливе, враховуючи положення норм вище проаналізованого чинного законодавства.

З огляду на викладене суд вважає, що дії відповідача щодо відмови відновити виплату позивачу раніше призначеної пенсії, є протиправними.

Враховуючи положення чинного пенсійного законодавства, а саме ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначення чи перерахунок пенсії проводиться виключно на підставі звернення (заяви) особи до відповідного територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі. Пенсія призначається чи перераховується з дня звернення, крім окремих випадків, передбачених згаданими Законами.

Виплата пенсії призначена ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підлягає відновленню з 01.01.2017 у зв'язку з відсутністю підстав для її невиплати.

Відповідно до ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про, присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України відповідач має сплатити позивачу судові витрати за розгляд справи судом.

На підставі ст. ст. 1, 3, 8, 58, 64 Конституції України, керуючись ст. ст. 8-11, 18, 71, 94, 160, 161, 183-2, 256, 267 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовільнити.

Скасувати рішення Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, щодо відмови у відновленні нарахування та виплаті йому пенсії, призначеної, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01.01.2017.

Зобов'язати Овруцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відновити нарахування та виплату йому пенсії, призначеної, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01.01.2017.

Зобов'язати Овруцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виконати постанову негайно у межах суми платежу за один місяцьта подати звіт про виконання судового рішення протягом 1 місяця з дня набрання постановою законної сили.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 640 (шістсот сорок ) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції через Лугинський районний суд Житомирської області з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та в порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Г.Д. Свинченко