Справа № 2а-675/09
П ОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 вересня 2009 р. м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді - Мартинишин М.О.
при секретарі - Ізосімовій М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління ОСОБА_2 Фонду України у Франківському районі м.Львова
про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної грошової допомоги « Дітям
війни» за 2007-2008 роки в сумі 1646,07грн., суд -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Управління ОСОБА_2 фонду України у Франківському районі м. Львова. Позивач просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни» за період 2007-2008 роки в сумі 1646,07грн. Свої вимоги мотивує тим, що вона відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно із статтею 6 цього ж Закону їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога не виплачувалась. Крім цього, просить поновити строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, оскільки дізналась про порушення таких із засобів масової інформації. Просить позов задоволити.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, пояснення дала аналогічні викладеним в позовній заяві, просить позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 фонду України у Франківському районі м. Львова у судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи. Згідно ст.128 КАС України суд вважає, що справу слід слухати у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.
Суд заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-УІ встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею першою цього Закону визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1. народилася 15 травня 1936року, є дитиною війни у розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Дана обставина також підтверджується посвідченням №117995(а.с.8).
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично вказана щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
Як вбачається із ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Частина 2 статті 8 Конституції України встановлює вимогу щодо законів України - усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Частиною 3 статті 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було обмежено.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, що мають однакову силу.
Разом з тим, відповідно до п.3. мотивувальної частини рішення Конституційний Суд України від 3 жовтня 1997року №4-зп у справі про набуття чинності Конституції України зазначено, що з прийняття нового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Відповідно до ч.3 ст.150 Конституції України рішення Конституційного суду України є обов’язковими для виконання на території України.
Однак, Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» якими обмежується дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
З дня ухвалення Конституційним Судом України Рішень № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 визнані неконституційними положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік» втратили чинність, отже, з цього часу відновлено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.
Судом встановлено, що всупереч Рішень Конституційного Суду України Управлінням ОСОБА_2 фонду України у Франківському районі м. Львова оспорювана позивачем надбавка з липня по грудень 2007 року не виплачувалась, тому позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни» за вказаний вище період підлягає до задоволення.
Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачене підвищення до пенсії за період з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року, то такі підлягають до часткового задоволення та суд мотивує це наступним. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом цього Рішення, тобто з 09 липня 2007 року 31 грудня 2007рік. Отже, саме з 09.07.2007 року відновлено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов»язання відповідача нарахувати позивачу недоплачену соціальну допомогу за період з 01.05.2008 року по 31.12.2008 року , то такі підлягають до часткового задоволення та суд мотивує це наступним. Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення Закону України « Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом цього Рішення, тобто з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008р.. Отже, саме з 22.05.2008 року відновлено дію статті 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни».
Суд також враховує, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» о сновні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.
При цьому, ст. 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки, будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим Законом, для розрахунку підвищення пенсії позивача як дитині війни .
Окрім цього, про належні позивачу, як дитині війни, виплати їй не було повідомлено. Про факт порушених прав позивачу стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації у зв’язку з ухваленням відповідних рішень Конституційним Судом України. Крім цього позивач - особою похилого віку(пенсіонер), що також впливає на самостійне її звернення до суду за захистом порушеного права..
За наведених обставин, суд вважає, що строк для звернення до суду позивачем не пропущено, позов подано в межах строку, встановленого ст.99 КАСУ.
Керуючись ст. ст. 7- 14, 143, 158, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, суд –
П о с т а н о в и в :
позов задовольнити частково.
Зобов’язати Управління ОСОБА_2 Фонду України у Франківському районі м.Львова нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недоплачену щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31. 12. 2008 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана упродовж десяти днів з моменту її проголошення із наступним поданням апеляційної скарги протягом наступних двадцяти днів. Апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.
Суддя: Мартинишин М.О.