Справа № 2-а-1275/09  

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

24 вересня 2009 року                                                                                                       м.Перечин  

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:  

головуючого - судді Шешені М.О.,  

при секретарі - Соханич Л.Ю.,  

з участю позивача — ОСОБА_1,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора Ужгородського взводу ДПС УДАІ ГУМВС України в Закарпатській області ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АО № 051467 від 23 червня 2009 року,-  

В С Т А Н О В И В :  

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, який мотивує тим, що   23 червня 2009 року інспектором Ужгородського взводу ДПС УДАІ ГУМВС України в Закарпатській області ОСОБА_2, винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії                       АО № 051467, якою накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі                          442 грн.00коп. Згідно вказаної постанови 23 червня 2009 року о 08 год.50 хв. на 1-му км. об’їзної дороги м.Ужгород, він керував автомобілем НОМЕР_1, без полісу цивільно-правового страхування, чим порушив п.2.1.г Правил дорожнього руху України. Дії інспектора по винесенню вказаної постанови вважає неправомірними, а постанову незаконною, оскільки на вимогу інспектора Ужгородського взводу ДПС УДАІ ГУМВС України в Закарпатській області він надав йому для перевірки: посвідчення водія відповідної категорії, талон до нього, реєстраційні та інші документи, що підтверджують його право на користування транспортним засобом, належно оформлений дорожній (маршрутний) лист та поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Не дивлячись на це, інспектором Ужгородського взводу ДПС УДАІ ГУМВС України в Закарпатській області ОСОБА_2, було винесено оскаржувану постанову, в якій зазначено, що начебто він керував вищевказаним транспортним засобом, на якому був відсутній страховий поліс цивільно-правової відповідальності. Крім цього, як вбачається з постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АО № 051467, то ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.126 КУпАП, тоді як ч.3 ст.126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування транспортним засобом. Тому, на підставі вищенаведеного просить визнати незаконною та скасувати  вказану постанову.  

У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.  

Відповідач у судове засідання не з»явився, хоча про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, а тому суд розглядає справу у його відсутності, що відповідає положенням ст.128 КАС України.  

На пропозицію суду, яку було викладено в ухвалі від 03 липня 2009 року, надати докази на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, не було надано відповідних доказів, тому суд                 вирішує справу на основі наявних доказів, що відповідає положенням ч.6 ст.71 КАС України.  

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.  

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.  

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.  

Частина 2 статті 2 КАС України встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.  

Згідно п.п.1,3 ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь в процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.  

За змістом п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.  

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.  

Згідно ст.18 ч.1 п.1 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.  

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України № 2 від 06.03.2008 року постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.  

Згідно ст.288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.  

У судовому засіданні встановлено, що 23 червня 2009 року інспектором Ужгородського взводу ДПС УДАІ ГУМВС України в Закарпатській області ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АО № 051467, якою накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 442 грн.00коп. Як убачається із постанови ОСОБА_1 23 червня 2009 року о 08 год. 50 хв. на 1-му км. об”їзної дороги м.Ужгород,                керував автомобілем НОМЕР_1, без полісу цивільно-правового страхування, чим порушив п.2.1.г Правил дорожнього руху України (а.с.3).  

Згідно ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його скоєнні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Зазначені обставини встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпеченням безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.  

Як убачається із постанови, що оскаржується, в такій не зазначено доказів, на підставі яких було прийняте рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення, не враховано пояснення позивача з цього приводу, не зазначено свідків, які б могли підтвердити факт порушення позивачем керування транспортним засобом, без відповідних документів тощо. Отже, із постанови взагалі не видно з яких підстав інспектор Ужгородського взводу ДПС УДАІ ГУМВС України в Закарпатській області ОСОБА_2 встановив, що позивач порушив правила дорожнього руху, а саме п.2.1.“г” ПДР України.  

Крім цього, при складанні постанови суб’єктом владних повноважень інспектором Ужгородського взводу ДПС УДАІ ГУМВС України в Закарпатській області ОСОБА_2 вчинено низку порушень вимог ст.280 КУпАП, а саме не з’ясовані всі обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Так, в постанові відсутні  відомості щодо винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу.  

Про незаконність постанови серії АО № 051467 від 23.06.2009 року по справі про адміністративне правопорушення також свідчить й той факт, що адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у вигляді штрафу за порушення ч.3 ст.126 КУпАП, тобто за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тоді як за обставин викладених в мотивувальній частині постанови повинна була бути зазначена ч.1 ст.126 КУпАП.  

Так, Пленум Верховного Суду України Постановою №14 від 23.12.2005р. "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" звертає увагу судів на неприпустимість під час розгляду справ про адміністративні правопорушення ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності (п.24).  

Згідно Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого Постановою КМУ від 14.04.1997р. №341 одним з основних завдань ДАІ є забезпечення безпеки учасників дорожнього руху,захист їх прав та законних інтересів (п.п.5п.4).  

Відповідно до Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої Наказом МВС України №1111 від 13.11.2006р. діяльність підрозділів ДАІ здійснюється відповідно до принципів дотримання законності, права на повагу до гідності, забезпечення свободи та недоторканності особи та її прав, гласності та верховенства права (п.2.2); взаємовідносини працівника ДПС з учасниками дорожнього руху мають ґрунтуватися на принципах дотримання законності, забезпечення свободи та недоторканності особи, забезпечення її прав, уважному, доброзичливому і поважному ставленні до громадян (п.22.1).  

Згідно ст.62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.  

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом  

Враховуючи вищевикладене, та те, що згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності  свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, а останнім не доведено в судовому засіданні наявність вчиненого позивачем правопорушення, тому суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора Ужгородського взводу ДПС УДАІ ГУМВС України в Закарпатській області ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АО № 051467 від 23 червня 2009 року слід задовольнити  .

На підставі викладеного та керуючись ст.19, 62 Конституції України, ст.ст.1,2,3,17,18,70,71, 86, 159-163 КАС України, ст.ст.222, 251, 258,288 КУпАП, ст.11 Закону України ?ро міліцію”, Постановою Пленуму Вищого Адміністративного Суду України № 2 від 06.03.2008 року, Інструкцією з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС 13 листопада 2006 року за №1111,суд,-  

П О С Т А Н О В И В :  

Позов ОСОБА_1 до інспектора Ужгородського взводу ДПС УДАІ ГУМВС України в Закарпатській області ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АО № 051467 від 23 червня 2009 року  -   задовольнити   .  

Визнати незаконною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АО № 051467 від 23 червня 2009 року щодо ОСОБА_1 про накладення  адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 442 (чотириста сорок два) грн. 00 коп., а провадження у справі про адміністративне правопорушення -   закрити.  

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.  

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через цей суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.5 ст.186 КАС України  

Головуючий:                                                                                                           Шешеня М.О.