Справа № 22-43\2007 рік Головуючий у 1 інстанції Дзюба М.В.
Категорія 21 Суддя-доповідач Кочегарова Л.М.
РІШЕННЯ
Іменем України
11 січня 2007 року колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Ігнатолі Т.Г. суддів Власенко Л.І., Кочегарової Л.М. при секретарі Жило І.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Вагонного депо Маріуполь Донецької залізниці (далі Донецька залізниця) про зобов"язання провести розслідування нещасного випадку на виробництві та скласти акт за встановленою формою за апеляційною скаргою відповідача на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя від 20 листопада 2006 року,
встановила:
Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя від 20 листопада 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені і Донецька залізниця зобов"язана провести розслідування нещасного випадку, який стався із позивачкою 19 листопада 1993 року в колісно-роліковому цеху вагонного депо Маріуполь та скласти акт про нещасний випадок на виробництві за встановленою формою Н-1.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення скасувати і в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що рішення не відповідає обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Донецької залізниці Самохвалова С.С., який доводи скарги підтримав, заперечення позивачки та її представника ОСОБА_2, які просили відмовити у задоволенні скарги, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1976 року працювала у вагонному депо Маріуполь і ІНФОРМАЦІЯ_1 року переведена ІНФОРМАЦІЯ_2. 19 листопада 1993 року на робочому місці позивачка була травмована і потрапила до лікарні з приводу відкритого перелому III-1У пальців лівої кисті, де знаходилася на стаціонарному лікуванні до 29 грудня 1993 року.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивачка надала докази, які свідчать про те, що 19 листопада 1993 року на виробництві в робочий час з нею стався нещасний випадок, який призвів до травмування.
З висновками суду не можна не погодитися, оскільки вони у сукупності підтверджуються поясненнями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, медичними довідками, особистим рахунком позивачки з якого вбачається, що вона отримувала допомогу з непрацездатності.
2
Також суд установив, що зазначений нещасний випадок з ОСОБА_1 на облік не поставлено і акт про цей нещасний випадок за формою Н-1 адміністрацією підприємства не складено. Звернення ОСОБА_1 до адміністрації Донецької залізниці з проханням скласти акт про нещасний випадок на виробництві залишено без задоволення.
Згідно зі ст.25 Закону України "Про охорону праці" (в редакції 14 жовтня 1992 року) та Положення про розслідування і облік нещасних випадків на виробництві від 17 серпня 1989 року, у разі відмови власника скласти акт про нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання чи незгоди потерпілого зі змістом акта це питання вирішується в порядку, передбаченому законодавством про розгляд трудових спорів.
Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об"єктивно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим і безпосередньо дослідженим у судовому засіданні доказам дав належну оцінку і обгрунтовано визнав безпідставною відмову відповідача скласти акт про нещасний випадок і зобов'язав Донецьку залізницю скласти акт за встановленими судом обставинами.
Між тим, відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1, вона просила суд провести
розслідування нещасного випадку на виробництві та скласти акт за встановленою
формою.
У зв"язку з цим висновок суду про те, що відповідач повинен скласти акт за формою Н-1 не відповідає заявленими позовним вимогам і тому рішення суду в цій частині підлягає зміні з виключенням з мотивувальної і резолютивної частини висновку про необхідність складання акту за формою Н-1.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка при зверненні до суду пропустила строк позовної давності є безпідставними.
Згідно ст.83, 456 ЦК України (в редакції 1963 року) та Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров"я, пов"язаним з виконанням ним трудових обов'язків від 23 червня 1993 року позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров"я або смертю.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не є підставою для скасування рішення.
Керуючись ст.ст.303,307,3 09 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
апеляційну скаргу Донецької залізниці задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя від 20 листопада 2006 року змінити.
3
Зобов'язати Донецьку залізницю провести розслідування нещасного випадку, який стався із ОСОБА_1 19 листопада 1993 року в колісно-роліковому цеху вагонного депо Маріуполь і скласти акт про нещасний випадок на виробництві у встановленому законом порядку.
В решті частини рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді