УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

22 січня 2007 року Колегія суддів Судової палати по кримінальним справам Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого                                     Меленчука B.C.

суддів                                                Лупінової Л.М., Салявіна С.В.

з участю прокурора                         Галані І.В.

захисника                                         ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі кримінальну справу за апе­ляцією захисника засудженого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_1, яка діє в його інте­ресах на вирок Волноваського районного суду міста Маріуполя від 14 серпня 2006 року

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Волноваського районного суду Донецької області від 14 серпня 2006 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець міста Донецька Ростовської області, громадянин України, працюючий головою селянського фермерського господарства ІНФОРМАЦІЯ_2 Волноваського району Донецької області, раніше не судимий, проживаючий в АДРЕСА_1

засуджений за частиною 2 статті 222 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права займати посад, пов'язані з фінансово-господарською і організаційно-розпорядчою дія­льністю строком на 3 роки, за частиною 2 статті 366 КК України до 2 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з фінансово-господарською і організаційно-розпорядчою діяльністю строком на 2 роки.

На підставі статті 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточно призначене покарання у вигляді З років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з фінансово-господарською і організаційно-розпорядчою діяльністю строком на 3 роки.

Відповідно до статей 75,76 КК України засуджений ОСОБА_2 звільнений від від­бування покарання з випробуванням строком на 3 роки, якщо він протягом цього терміну не вчинить нового злочину та виконає обов'язки, покладені вироком суду не виїжджати за межі України на постійне місце мешкання без дозволу органів кримінально-виконавчій системи, повідомляти ці органи про зміну місця мешкання та роботи.

Вироком суду засуджений ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що він працюючи

головою селянського (фермерського) господарства ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі СФГ), зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_3 виконкому Волноваського районної Ради народних депу­

татів, достовірно знаючи про матеріально-технічне забезпечення і фінансово-господарський

стан свого господарства, розуміючи, що підстав для отримання коштів державної підтримки

селянських (фермерських) господарств у вигляді безвідсоткової фінансової допомоги за ра­

хунок державного бюджету у СФГ ІНФОРМАЦІЯ_2 не мається.

Справа Mel1-06/2007                                                                                  Головуючий у 1 інстанції Кузьмін О. В.

Категорія 366 ч 2,222 ч2КК України                                                      Доповідач Меленчук В. С

2

Однак, з метою незаконного отримання даної допомоги, засуджений ОСОБА_2 4 червня 2002 року звернувся у Донецьке відділення Українського державного фонду під­тримки фермерських господарств з заявою про надання СФГ ІНФОРМАЦІЯ_2 безвідсоткової фінан­сової допомоги у сумі 40000 гривень на основі повернення.

При цьому, ним була підготовлена і надана у фонд за відомо неправдива інформація, а саме: бізнес-план і анкета-інформація про матеріально-технічне забезпечення СФГ ІНФОРМАЦІЯ_2, в яких було вказано про наявність на балансі господарства основних коштів (автотранс­порту, тракторів, іншої сільськогосподарської техніки, складських та інших приміщень, 25 гектарів землі), всього на суму 705933 гривні 50 копійок, підприємство є стабільним на про­тязі 3 років, за цей період було створено основних фондів на суму 133000 доларів США і за­боргованості по платежам не має. Відомості про спрямування подальшої діяльності СФГ ІНФОРМАЦІЯ_2 по зрощуванню зернових культур, овочів відкритого грунту, грибів з отриманням прибутку, як умови забезпечення обов'язків по поверненню отриманої фінансової допомоги. Вказані документи підписані особисто ОСОБА_2 і засвідчені печаткою СФГ ІНФОРМАЦІЯ_2.

У той же час фактично на балансі СФГ ІНФОРМАЦІЯ_2 на 1 липня 2002 року нараховува­лося коштів лише на 200 гривень, а також малась заборгованість на суму 3500 гривень, гос­подарство протягом 2001-2002 року ніякою господарською діяльністю не займалося.

На підставі наданих засудженим ОСОБА_2 неправдивих відомостей, радою До­нецького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств 4 червня 2002 року прийняте рішення про надання фінансової допомоги СФГ ІНФОРМАЦІЯ_2 у усмі 40000 гривень з послідуючим поверненням для придбання насіння та добрив і 2 вересня 2002 року був укладений договір про надання допомоги у вказані сумі.

Платіжними дорученнями №НОМЕР_1, №НОМЕР_2 і №НОМЕР_3 фондом підтримки за рахунок СФГ ІНФОРМАЦІЯ_2 перера­ховано відповідно 25000 гривень, 5000 гривень і 10000 гривень, а всього 40000 гривень, які засуджений ОСОБА_2 отримав і використав для придбання СФГ ІНФОРМАЦІЯ_2 торф'яної крих­ти, повернувши фонду підтримки по теперішній час всього лише 4000 гривень, заподіявши матеріальну шкоду у великому розмірі.

Захисник засудженого ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_1, яка діє в його інте­ресах, не погоджуючись з судовим рішенням, оскаржила вирок суду першої інстанції, поси­лаючись в апеляції на те, що в ході судового слідства не було здобуто доказів винуватості за­судженого, в його діях відсутні ознаки злочинів, які йому інкримінуються, судом не встанов­лені об'єктивні дані про вчинення ним злочинів, в основу обвинувального вироку покладені недостовірні дані, висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи.

Захисник ОСОБА_1 просить вирок суду першої інстанції скасувати, прова­дження по справі закрити в зв'язку з відсутністю складу злочину.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора про часткове задоволення апеляції в частині скасування вироку к вчиненні службового підроблення, думку захисника, яка під­тримала доводи своєї апеляції, перевіривши матеріали кримінальної справи і, обговоривши доводи апеляції в її межах, колегія суддів вважає, що апеляція захисника підлягає задоволен­ню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, розглядаючи справу по суті дійшов невірного висновку для постановки обвинувального вироку і визнання засудженого ОСОБА_2 винним у вчинені ним інкримінованих йому злочинів.

Відповідно до договору №НОМЕР_4 про надання фінансової допомо­ги селянському (фермерському) господарству цей договір був укладений між Донецьким відділенням Українського державного Фонду та селянським (фермерським) господарством

3

ІНФОРМАЦІЯ_2 Волноваського району Донецької області про надання фінансової допомоги у сумі 40000 гривень терміном до 15 грудня 2002 року для придбання необхідних для господарської діяльності насіння, добрива, речовин для захисту рослин та інше (а. с. 16 т.2).

Як умова для надання такої фінансової допомоги засудженим ОСОБА_2 була надана застава, у вигляді належного йому за правом особистої власності овочесховище (сві­доцтво про право власності на не житлову будівлю, видане Волноваською районною держа­вною адміністрацією Донецької області 21 березня 2000 року на підставі розпорядження го­лови районної державної адміністрації за №НОМЕР_6 від 14 2002 року /а. с. 53 т.1/), як гарантія повернення грошових коштів, з наданням права відділенню Фонду в разі неповернення у за­значений термін допомоги для покриття збитків Фонду у безспірному порядку реалізувати передані під заставу цінності (а. с 16 т. 2).

Забезпечення застави у вигляді 1/3 овочесховища за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 області вартістю 42980 гривень підтверджується договором застави нерухомого майна, засвідченого Волноваською державною нотаріальною конторою 2 верес­ня 2002 року за реєстром №НОМЕР_5(а. с. 12 т.2).

З вказаного можливо зробити явний та однозначний висновок про те, що сума заста­ви перевищує суму наданої Фондом фінансової допомоги, тому на випадок негативних об­ставин, він мав можливість відшкодувати отримані кошти.

Наявність майна по праву особистої власності, підтверджене офіційними докумен­тами, на суму отриманої допомоги, свідчить про справжність свідчень, наданих Фонду для отримання фінансової допомоги для потреб СФГ ІНФОРМАЦІЯ_2.

Колегія суддів не може погодитися з твердженнями прокурора та суду першої інста­нції про те, що овочесховище належить засудженому особисто і він не міг його виставляти у якості застави від імені СФК ІНФОРМАЦІЯ_2.

Така думка прокурора і суду першої інстанції є помилковою, оскільки засудженому ОСОБА_2 належить майно, у тому ж рахунку і СФГ ІНФОРМАЦІЯ_2, тому вирішуючи свої ви­робничі та господарські питання він має право на користування і розпорядження усім своїм майном за своїм розсудом. Таке право йому надане законом і не може бути обмежене, за ви­нятком випадків передбачених законом.

Вказане свідчить, що між СФГ ІНФОРМАЦІЯ_2 та Фондом склалися відносини, які регу­люються цивільним законодавством і як свідченням цьому є ухвала Господарського суду Донецької області від 24 грудня 2003 року (а. с. 36 т.1), якою була затверджена мирова угода по справі, порушеної Господарським судом по відшкодуванню суми фінансової допомоги наданої СФГ ІНФОРМАЦІЯ_2 Фонду (а. с.35 т.1). Ця ухвала набрала чинної дії і до теперішнього часу не скасована і знаходиться у стадії виконання.

Крім того, з вказаного також випливає те, що оскільки між СФГ ІНФОРМАЦІЯ_2 і Донець­ким відділенням Українського державного Фонду підтримки селянських (фермерських) гос­подарств спір був вирішений у встановленому законом порядку, на момент порушення кри­мінальної справи за частиною 2 статті 222 КК України (а. с. 1 т.1) 27 березня 2005 року, а та­кож за частиною 2 статті 366 КК України (а. с. 105 т.2) 5 серпня 2005 року не було жодних законних підстав для порушення кримінальних справ, оскільки спір між сторонами по угоді врегульований і з одного питання не може бути два судових рішення.

При таких обставинах, колегія суддів дійшла висновку про відсутність злочинних дій з боку засудженого ОСОБА_2, інкримінованого йому злочину, передбаченого части­ною 2 статті 222 КК України.

Що стосується звинувачення засудженого ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаче-

4

ного частиною 2 статті 366 КК України, оскільки злочин, у якому звинувачується засудже­ний ОСОБА_2 охвачується частиною 2 статті 222 КК України ( надання за відомо неправ­дивої інформації для отримання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг), тому звину­вачення за частиною 2 етапі 366 КК України є зайвою.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає у діях засудженого ОСОБА_2 складів злочину, в яких він звинувачувався.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляція захисника засудженого є законною і обґрунтованою, яка підлягає задоволенню, а вирок скасуванню з закриттям про­вадження по справі.

Керуючись статтями 362,365,366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляцію захисника засудженого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_1 задово­льнити.

Вирок Волноваського районного суду Донецької області від 14 серпня 2006 року відносно ОСОБА_2 скасувати і провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу злочину в інкримінованих йому злочинах.

Міру запобіжного заходу, обрануОСОБА_2 у вигляді підписці про невиїзд скасу­вати.

СУДДІ: