Справа № 169/351/17

Провадження № 2/169/108/17

Категорія: 51

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2017 року смт Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Турак О.В.,

секретар судового засідання Гаврилюк Н.В.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника служби у справах дітей

Турійської районної державної адміністрації Божко Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору- Служба у справах дітей Турійської районної державної адміністрації Волинської області до ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_3, ОСОБА_4 з позовом до відповідача ОСОБА_5 про побавлення батьківських прав.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач у справі залишила малолітніх дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які з серпня 2014 року і по даний час проживають в АДРЕСА_1 та перебувають на утриманні батька та бабусі. Відповідач ОСОБА_5 як мати усунулася від виховання та утримання своїх малолітніх дітей. Вона втратила контакт з дітьми та не бажає їх виховувати і забирати до себе. Посилаючись на вищевказані обставини, позивач просить позбавити ОСОБА_5 батьківських прав відносно малолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, а також стягувати з відповідача аліменти на утримання дітей в розмірі по 450 грн щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду до досягнення старшою дитиною повноліття.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник служби у справах дітей Турійської районної державної адміністрації Божко Т.П. позов підтримали повністю, ствердили наведені у ньому факти.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, заяву про розгляд справи за її відсутності не подавала, хоч була вчасно та належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, оскільки судова повістка направлена їй за адресою, за якою вона зареєстрована у встановленому законом порядку відповідно до ч.5 ст. 74 ЦПК України.

Зі згоди позивача та відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України суд проводить заочний розгляд даної справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника служби у справах дітей Турійської РДА, свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтв про народження (а. с. 4,5) відповідач ОСОБА_5 є матір'ю малолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Згідно довідки Луківської селищної ради Турійського району від 01 лютого 2017 року №343, актів обстеження умов проживання від 01 лютого 2017 року, від 10 квітня 2017 року малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають з батьком ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_6, які їх виховують та забезпечують матеріально, умови проживання дітей задовільні. Матір ОСОБА_5 вихованням та матеріальним забезпеченням дітей не займається (а. с. 6, 10, 11).

Відповідно до довідок НВК «Луківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - ліцей» від 01 лютого 2017 року №№7, 8 малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є учнями даного закладу. Мати дітей не бере участі у їх вихованні, не спілкується з учителем, не цікавиться навчанням дочок (а. с. 12).

Згідно довідки Луківської лікарської амбулаторії від 01 лютого 2017 року дітей до амбулаторії супроводжує тільки бабуся ОСОБА_6 (а. с. 13).

Свідок ОСОБА_6, яка є бабусею неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3, в судовому засіданні суду пояснила, що діти з 2014 року проживають з нею та батьком ОСОБА_1, вони їх виховують та забезпечують матеріально. Відповідач ОСОБА_5 у 2015 році залишила дітей, виїхала з смт Луків Турійського району в Київську область, та з того часу не цікавиться життям дітей, не спілкується з ними, не забезпечує їх матеріально. Жодних причин, з яких ОСОБА_5 залишила своїх дітей, не пояснювала, жодного разу не виявила бажання забрати їх до себе.

Свідок ОСОБА_7, який проживає в АДРЕСА_1 та є сусідом позивача, в судовому засіданні суду пояснив, що відповідач ОСОБА_5 ще в період проживання в АДРЕСА_1 вела аморальний спосіб життя, не займалася вихованням дітей, а протягом останніх років остання не навідується до дітей.

Свідки ОСОБА_8 - вчитель ОСОБА_4 в судовому засіданні ствердила, що дітьми опікується бабуся та батько. Мати ж дітей в школі жодного разу не з'являлась, життям та навчанням своїх дочок не цікавиться.

Неповнолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в судовому засіданні ствердили, що вони проживають з татом та бабусею, а мама з ними давно вже не проживає, не телефонує, не цікавиться їхнім життям.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 ст.150 СК України батьки зобов ' язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім ' ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров ' я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Частиною 2 ст.157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов ' язаний брати участь у її вихованні.

Згідно з п.2 ч.1 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

У відповідності з п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Таким чином, суть обов'язку матері по вихованню дитини полягає у її духовному вихованні, формуванні в ній особистості, підготовці дитини до самостійного життя у дорослому віці.

Встановлені судом обставини справи вказують на те, що відповідач ОСОБА_5 не турбується про належне виховання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та не піклується про них. Як мати відповідач ОСОБА_5 неналежно ставиться до своїх обов'язків по вихованню дітей та щодо їх духовного і морального розвитку, свідомо нехтує ними.

Згідно із ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).

В матеріалах справи наявний висновок служби у справах дітей Турійської районної державної адміністрації від 11 квітня 2017 року №855/32/2-17, який вказує про доцільність позбавлення відповідача ОСОБА_5 батьківських прав щодо малолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 7).

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім того, ст. 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Також, ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Таким чином повно, всебічно й об'єктивно з'ясувавши і дослідивши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши досліджені надані учасниками судового розгляду докази в їх сукупності, враховуючи характер спірних правовідносин, відповідно до вищенаведених норм матеріального і міжнародного права та з метою якнайкращого забезпечення інтересів дитини і її зростання в умовах турботи, суд приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позову та позбавлення відповідача ОСОБА_5 батьківських прав щодо малолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, у зв'язку з умисним ухиленням від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дітей та свідомим нехтуванням своїми обов'язками.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України в редакції, що діяла на час звернення позивача із позовом до суду, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги стан здоров'я та матеріальне становище відповідача, яка не працює, однак є працездатною, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі, в якому просив позивач, по 450 грн на кожну дитину щомісячно.

Крім того, згідно ст. 367 ЦПК України, необхідно допустити негайне виконання даного судового рішення в частині стягнення аліментів в розмірі суми платежу за один місяць.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 грн.

Керуючись статтями 8, 10, 11, 60, 209, 213-215 ЦПК України, статтями 155, 164, 166, 171, 180 СК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, батьківських прав відносно малолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Стягувати з ОСОБА_5, яка зареєстрована в АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 450 (чотириста п'ятдесят) гривень на кожну дитину щомісячно, починаючи з 25 травня 2017 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий