Справа № 2-208/09

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

25 травня 2009 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді Єрмоленко В.Б.,

 при секретарі - Гапоненко В.О.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Східноукраїнська компанія «Малтюроп» про визнання права знаходження у відпустці,  поновлення на роботі та  стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:  

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Східноукраїнська компанія «Малтюроп», 3 особа - ОСОБА_4, про поновленні на роботі на посаді молодшого оператора лінії виробництва харчової промисловості (елеватор), стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 22 липня 2008 р., визнанні права знаходження у відпустці з 15.07.2008 р. по 11.08.2008 р. В обгрунтування своїх позовних вимог позивач  посилається на те, що наказом №  127-К від 22 липня 2008 р. він був звільнений за прогули за п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України. Приводом для звільнення послужило те, що він був відсутній на робочому місці  з 15 по 18 і 20 липня 2008 р. Проте ОСОБА_1 вважає звільнення незаконним, оскільки він був відсутній на робочому місці з поважної причини, про що свідчать лікарняні листи. Крім того позивач пояснив, що між ним та адміністрацією виник конфлікт, до нього було упереджене ставлення, адміністрація відмовилася надати щорічну відпустку з 15 липня по 11 серпня 2008 р.,  хоча він не використовував своє право з моменту прийняття на роботу, тобто з 29  серпня 2008 р., що з'явилося причиною звернення до прокуратури. Після цього майстер повідомив про те, що заява про відпустку задоволена. З 15.07.2008 р. позивач знаходився у відпустці та прибув на підприємство 21.07.2008 р. для отримання відпускних, проте дізнався про перенесення відпустки у зв'язку з виробничою необхідністю на тиждень. ОСОБА_1 того ж дня вийшов на роботу в другу зміну, ознайомився  з наказом про надання відпустки, з яким не погодився і мав намір його оскаржити в судовому порядку. Адміністрація зажадала покинути робоче місце і територію заводу, проте позивач  відмовився і викликав міліцію. Виходячи з цих обставин, відповідач вирішив звільнити ОСОБА_1, посилаючись на його прогули без поважної причини з 16 липня 2008 р. Для цього він був запрошений на збори представників трудового колективу 22.07.2008 р.,  на яких причину відсутності на робочому місці пояснив знаходженням його в щорічній відпустці з 15.07.2008 р. Тоді ж його ознайомили з наперед складеним наказом про звільнення, не витребували письмового пояснення і склали акт про те, що нібито позивач від підпису відмовився. ОСОБА_1 також пояснив, що на зборах не з'ясовувалася причина відсутності на робочому місці, не розглядалося питання про наявність або відсутність виробничої необхідності для перенесення відпустки і порушення умов та виплати заробітної плати до початку відпустки за три дні. У  позові позивач вказав, що його вимоги про написання заяви на продовження відпустки у зв'язку із знаходженням на лікарняному, майстром елеватора було проігноровано.

Відповідач проти позовних вимог заперечував посилаючись на те, що звільнення проведене відповідно до вимог законодавства. Дійсно, 07.07.2008 р. майстер елеватора отримав від ОСОБА_1 заяву від 05.07.2008 р. про надання відпустки. Беручи до уваги, що на елеваторі були відсутні декілька робітників з поважних причин (відпустка, лікарняні), позивачу запропоновано перенести на тиждень час початку відпустки. ОСОБА_1 повідомили, що згідно наказу від 11.07.2008 р. № 119-К йому надано щорічну відпустку на період з 21.07.2008 р. по 17.08.2008 р. Незважаючи на таку інформацію позивач з 15.07.2008 р. на роботу не з’являвся, на неодноразові спроби майстра поговорити з ним по телефону і з’ясувати  причину  відсутності на роботі, не привели до будь-якого результату, оскільки мати позивача відповідала, що він або спить, або його немає вдома. Факт відмови від надання пояснень зафіксований працівниками підприємства, раніше він також відмовлявся  дати письмові пояснення при накладенні на нього дисциплінарного стягнення. З заявами про продовження відпустки через перебування на лікарняному позивач до підприємства не звертався, через недосягнення між працівником та адміністрацією згоди про період надання відпустки наказ № 119-К було скасовано наказом № 126-К від 21.07.2008 р. На зборах представників трудового колективу ОСОБА_1 запропонували підтвердити поважність причин відсутності на роботі, з'ясовувалося питання про наявність листків непрацездатності, проводилася перевірка хвороби позивача через поліклініку за місцем проживання, проте такі припущення про хворобу не підтвердилися і ці обставини позивач категорично оспорював. Про наявність лікарняних листів стало відомо з документів, які  додані до позовної заяви (а.с.34-36, 90-91).

3 особа - директор ТОВ ««Східноукраїнська компанія «Малтюроп» ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, про день і час розгляду справи сповіщався своєчасно, належним чином, повідомлення від нього про згоду на участь у справі до суду не надійшло.  

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні  в справі докази, приходить до наступного.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 працював молодшим оператором лінії у виробництві харчової промисловості (елеватор) ТОВ «Східноукраїнська компанія «Малтюроп» з 29 серпня 2007 р. на підставі наказу про прийняття на роботу № 138-К від 29.08.2007 р. (а.с.68, 8).        

Відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у разі прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Наказом № 127-К від 22 липня 2008 р. директора ТОВ «Східноукраїнська компанія «Малтюроп» до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення з роботи за прогули без поважних причин з 22 липня 2008 р. за  п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України. Із зазначеного наказу випливає, що 15, 16, 17, 18 та 20 липня 2008 р. мав працювати у другу зміну, але згідно табелю обліку використання робочого часу, службової записки майстра ОСОБА_5 від 21.07.2008 р. був відсутнім на робочому місці. Для з’ясування можливості застосування дисциплінарного стягнення та визначення його виду позивачеві запропоновано директором подати письмові пояснення з цього приводу. Від давання будь-яких пояснень ОСОБА_1 відмовився, про що за участю голови ради трудового колективу, майстра елеватору, члена ради трудового колективу складено відповідний акт. Враховуючи безперервність технологічного циклу виробництва на лінії у виробництві харчової продукції, неможливість в короткі строки замінити відсутнього працівника, приймаючи до уваги те, що дії позивача могли призвести до зриву виконання виробничого завдання, плану заводу та спричинити збитки за договору поставки, а також приймаючи до уваги попередню роботу позивача, вирішено застосувати стягнення у вигляді звільнення (а.с.7)

Комісією у складі майстра виробничого відділення елеватора, ст.оператора лінії по виробництву харчової продукції, мл.оператора елеватора складені акти від 16, 19, 21 липня 2008 р. про відсутність на роботі ОСОБА_1 15 липня, з 15-18 липня, 20 липня 2008 р., на підставі яких від майстра елеватора направлена директору заводу службова записка про розгляд питання про  застосування до позивача дисциплінарного стягнення та додані зазначені акти, а також акт про відмову дачі пояснень про причину відсутності на робочому місці.

Згідно ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.  З акту від 21.07.2008 р., складеного комісією за участю майстра елеватора і двох бухгалтерів вбачається, що 21.07.2008 р. ОСОБА_1 запропоноване написати письмову пояснювальну про причини його відсутності на робочому місці, оскільки виправдувального документа у нього немає, проте позивач відмовився. З таким актом позивач ознайомився, але також відмовився його підписати. Повторно,  безпосередньо директором заводу, 22 липня 2008 р. ОСОБА_1  запропоноване підтвердити причини відсутності на робочому місці, проте називати їх позивач відмовився, про що складено відповідний акт головою ради трудового колективу, членом ради трудового колективу і майстром елеватора. (а.с.74-78, 79).  

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що їм подано заяву про надання відпустки з 15.07.2008 р. та від майстра одержано згоду після звернення ОСОБА_1 до прокуратури з приводу первісної відмови,  а тому не  ознайомившись з наказом, з 15.07.2008 р. він  знаходився у щорічній відпустці.

Відповідно до  ст.10 Закону України «Про відпустки» черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.  

Судом встановлено, що із заявою від 05.07.2008 р. про надання щорічної відпустки у кількості 28 днів з 15.07.2008 р. ОСОБА_1 звернувся 07.07.2008 р. Майстром елеватора на вказаній заяві поставлена віза «не заперечую з 21.07.2008 р. по виробничій необхідності» і 11 липня 2008 р. видано директором заводу наказ № 119-К від 11 липня 2008 р. про надання позивачу відпустки з 21 липня по 17  серпня 2008 р.  З цим наказом  ОСОБА_1 ознайомлений 21.07.2008 р. і з ним не погодився.  З наказу № 126-К від 21.07.2008 р. випливає,  що за графіком відпусток на 2008 р. позивачу встановлена відпустка  протягом 14 днів у квітні 2008 р., 14 днів - у жовтні 2008 р. Із заявами про надання відпустки згідно встановленого графіку ОСОБА_1 не звертався. Враховуючи, що між сторонами не досягнуто угоди про час початку відпустки, попередній наказ № 119-К від 11.07.2008 р. скасований (а.с.70-72).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5- майстер елеватора пояснив, що ОСОБА_1 недобросовісно відносився до роботи, байдикував, у зв'язку з чим йому неодноразово робилися зауваження, шукав привід для конфликту.07 липня 2008 р. він подав заяву про надання щорічної відпустки з 15.07.2008 р. Свідок роз'яснив ОСОБА_1 про те, що один з операторів знаходиться у лікарні, інший перебуває у відпустці до 20.07.2008 р., тому позивачеві може бути надана  відпустка на тиждень пізніше. Заява була завізована в присутності позивача і передана до відділу кадрів. 15.07.2008 р. позивач на роботі не з'явився, на телефонні дзвінки відповідала жінка про те, що ОСОБА_1 дома немає і де він вона не знає. ОСОБА_5 попросив передати позивачу щоб він зателефонував на роботу, проте він цього не зробив. З'явився  ОСОБА_1 21.07.2008 р. і повідомив, що вийшов на роботу, на питання про надання виправдувальних документів за тиждень відсутності на роботі пояснив, що таких не має, пояснення категорично відмовився писати і підписувати. 21.07.2008 р. ОСОБА_1 до роботи не допустили, тому він викликав міліцію. Наступного дня директор заводу запропонував позивачеві пояснити причину відсутності, проте він також відмовився скласти пояснення. У присутності комісії  йому вручено наказ про звільнення. Що стосується  графіку відпусток, то з ним позивач був своєчасно ознайомлений, за його бажанням відпустка визначена у квітні і жовтні 2008 р., проте в зазначений час від ОСОБА_1 заяви про надання йому відпустки за графіком не надходило.

Ст.11 Закону України «Про відпустки» передбачено, що у разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. З наданих суду доказів вбачається, що не отримавши згоди директора підприємства, не ознайомившись с відповідним наказом про надання відпустки, ОСОБА_1 самовільно  залишив роботу і вважав, що знаходиться у відпустці з 15.07.2008 р. Таким чином,  ніяких підстав для перебування у відпустці саме с того дня, з якого просив позивач, у нього не малось.  

22.07.2008 р. відбулася збори ради трудового колективу ТОВ ВУК «Малтюроп» з питання наказів про звільнення ОСОБА_1 з роботи  та скасування наказу про надання щорічної відпустки, на які запросили позивача. Свідок ОСОБА_6 - секретар трудового колективу  підтвердив, що на цих зборах встановлено, що ОСОБА_1 самовільно пішов у відпустку, у телефонному режимі з ним неможливо було зв'язатися, наявність у нього виправдувальних документів він заперечував. При ознайомленні з наказом про звільнення йому також запропоновано надати документів, але він відмовився від будь-яких пояснень.  

Як вбачається з протоколу наради, ОСОБА_7 був неодноразово попереджений у присутності інших операторів  про надання йому відпустки  з 21.07.2008 р. у зв'язку з виробничою необхідністю, про яку йому відомо. Доводи позивача на зборах про те, що нібито секретар  директора повідомила про видання наказу про відпустку з 15.07.2008 р. перевірялися. Запрошений  на збори секретар директора пояснила, що ОСОБА_1 14.07.2008 р. цікавився у неї про підписання наказу про надання відпустки з 15.07.2008 р. і вона його повідомила про початок відпустки з 21.07.2008 р., як було зазначено у візі майстра ОСОБА_5 ОСОБА_5 з цієї дати наказ про відпустку підписаний  директором.  На зазначеній  нараді директор ще раз уточнив у ОСОБА_8 причини його відсутності на робочому місці з 15.07.2008 р., на що усно позивач стверджував про підписання заяви на його відпустку з 15.07.2008 р.,  письмово скласти пояснення відмовився (а.с.80-85).  

31.07.2008 р. при зверненні ОСОБА_1 до суду з позовом про поновлення на роботі, були додані лікарняні листи серії ААЩ № 208949 від 14 липня 2008 р. та серії АББ № 152097 від 16 липня 2008 р. про звільнення від роботи відповідно 14-15 липня 2008 р., а також з 16-21 липня 2008 р. (а.с.17),  правомірність видачі яких відповідачі оспорюють. У судовому засіданні позивач не міг пояснити у зв'язку з чим він одержав лікарняний лист не за місцем проживання, а в іншому районі, на яку адресу викликався лікар і хто за зазначеною адресою проживає. Між тим, згідно  повідомлення головного лікаря міської поліклініки № 21 ( Комінтернівський район) 14.07.2008 р. в реєстратуру поліклініки поступив виклик додому за адресою вул.Полєва, 42-1. Дільничний лікар оглянула ОСОБА_1, визнала його непрацездатним, видала лист непрацездатності по 16.07.2008 р. (за  лікарняним листом до 15.07.2008 р.). Оскільки хворий в районі обслуговування поліклініки не прописаний, йому було запропоновано написати заяву на ім'я головного лікаря поліклініки з проханням дозволити обслуговуватися в поліклініці, проте хворий відмовився і був направлений на лікування в поліклініку за місцем проживання (а.с.129-136). Згідно листа непрацездатності і амбулаторної карти, за узгодженням з позивачем, внесений діагноз «гостра респіраторна інфекція», підвищення температури (37,6 градусів). Як випливає з інформації в.о.головного лікаря дитячої поліклініки № 16 лист непрацездатності виданий 16.07.2008 р. ОСОБА_1 для догляду за хворою дочкою ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, учениці ІНФОРМАЦІЯ_2, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_3. При цьому додому лікар не викликався, позивач з хворою дитиною (температура 37,9) був на прийомі в поліклініці, лікарняний закрито 21.07.2008 р. (а.с.124- 126).

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині поновлення на роботі  підлягають задоволенню, відсутність на роботі викликана поважними причинами, що підтверджується листами непрацездатності, наданими суду.  

У зв’язку c тим, що позивач поновляється на роботі, відповідно до ст.235 КЗпП України необхідно виплатити йому заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 22 липня 2008 р.

Середня заробітна плата визначається відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями). Згідно довідки (а.с.63), які надані відповідачем, середня заробітна плата ОСОБА_1 за два останніх повних місяця, що передували звільненню, дорівнюється 2581 грн.13 коп. Вимушений прогул склав 10 місяців. Таким чином, позивачу необхідно виплатити за час вимушеного прогулу 25811 грн.30 коп.

Згідно ст.ст.79, 81, 88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судовий збір і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України  рішення суду в частині поновлення на роботі і стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню, але не більше ніж за один місяць.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.10, 11, 15, 60, 79, 81,  88, 209,  212, 214-215, 367 ЦПК України, ст.ст.40 п.4, 233, 235,236 Кодексу законів про працю України, суд,-

                      ВИРІШИВ:  

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Східноукраїнська компанія «Малтюроп»  задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на роботі в ТОВ «Східноукраїнська компанія «Малтюроп» у якості молодшого оператора лінії у виробництві харчової продукції (елеватор) з 22 липня 2008 року.

Стягнути з ТОВ «Східноукраїнська компанія «Малтюроп» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу - 25811 грн.  (двадцять п’ять тисяч вісімсот одинадцять) грн.30 коп.

Стягнути з  ТОВ «Східноукраїнська компанія «Малтюроп» судовий збір в доход держави у розмірі 258  грн.11 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 7 грн. 50 коп.

Згідно зі  ст.367 ЦПК України рішення  суду в частині  поновлення на роботі,  стягнення середнього заробітку  у межах суми  платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

У решті частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до 25 червня 2009 р. через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги  або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

СУДДЯ –