ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2009 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі :
головуючого судді Шилової Т.С.
суддів : Літвінова Є.В., Дриги А.М.
за участю
прокурора : Стаховської Н.О.
засудженого : ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2009 року,-
ВСТАНОВИЛА :
Вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2009 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Свєтлий, Російської Федерації, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1, раніше судимого :
- вироком Переяслав-Хмельницького міського суду Київської області від 16 травня 2000 року за ч. 2 ст. 140 КК України в редакції 1960 року - до 2 років позбавлення волі із застосуванням ст. 46-1 КК України з відстрочкою на 1 рік та 6 місяців до штрафу в розмірі 680 гривень;
- вироком Переяслав-Хмельницького міського суду Київської області від 16 жовтня 2000 року за ч. 2 ст. 140 КК України в редакції 1960 року – до 3 років позбавлення волі;
- вироком Переяслав-Хмельницького міського суду Київської області від 07 лютого 2003 року за ч. 2, 3 ст. 185, ч.2 ст. 190 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки та 6 місяців, з урахуванням рішення Апеляційного суду Київської області покарання було пом’якшено до 4 років 2 місяців позбавлення волі, звільненого з місць відбування покарання 09 грудня 2006 року, -
засуджено за ч.3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки та покладенням обов’язків згідно ст. 76 КК України.
Згідно з вироком засудженого визнано винним в тому, що він, будучи неодноразово судимий за крадіжку чужого майна, 19 квітня 2009 року, близько 16 годин 00 хвилин на автомобілі таксі «Daewoo Lanos» прибув в село Мала Каратуль Переяслав-Хмельницького району Київської області за місцем проживання свого брата ОСОБА_2, де таємно з його автомобіля ВАЗ 21099 викрав ключі від гаража, що знаходиться в місті Переяслав – Хмельницькому Київської області за рестораном «Грузинська кухня» та належить його батькові ОСОБА_3 на праві приватної власності.
З метою таємного викрадення чужого майна ОСОБА_1 прибув до гаража, розташованого по вул. Пугачова в м. Переяслав-Хмельницькому, де шляхом відімкнення замка воріт викраденим ключем, проник в приміщення гаражу і таємно, з корисливою метою, викрав три мішки з гречаною крупою загальною вартістю 750 гривень 00 копійок, 40 пакетів борошна загальною вартістю 432 гривні 00 копійок, один ящик родзинок вагою 10 кг. вартістю 300 гривень 00 копійок, пляшку соняшникової олії «Олейна» ємкістю 3 літри вартістю 32 гривні 00 копійок, пляшку соняшникової олії «Славія» ємкістю 5 літрів вартістю 49 гривень 00 копійок, 15 банок кави «Нескафе» по 100 грамів кожна банка, загальною вартістю 270 гривень, а всього майна на загальну суму 1833 грн. Викрадене ОСОБА_1 завантажив у автомобіль таксі та розпорядився на власний розсуд.
В апеляції прокурора вказано на незаконність вироку в частині призначеного покарання, необхідність його скасування у цій частині та постановлення нового вироку, яким ОСОБА_1 за ч.3 ст. 185 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років. В обґрунтування апеляції прокурор послався на те, що засудженому призначене покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок його м’якості. Апелянт вважає, що судом не враховано, що ОСОБА_1, будучи раніше судимим, на шлях виправлення не став, заподіяв значних збитків потерпілому, які не відшкодовані. Частина речей була знайдена та повернута потерпілим працівниками міліції, а не засудженим, а тому цю обставину не можна враховувати такою, що пом’якшує відповідальність. Крім того, суд в мотивувальній частині вироку не зазначив та не навів обставин справи та даних про особу підсудного, які він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом’якшення покарання.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляцію, засудженого, який просив відмовити у задоволенні апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до часткового задоволення.
Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення злочину, доведеності вини засудженого у його вчиненні та кваліфікація дій засудженого, які не оспорюються учасниками судового розгляду і щодо яких судом І інстанції, у відповідності до ст.299 КПК України докази не досліджувались, апеляційним судом відповідно до вимог ч.1 ст.365 КПК України не перевіряються.
Щодо доводів апеляції прокурора про незаконність призначеного покарання, то вони, на думку колегії суддів, є частково обґрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при вирішенні питання про призначання покарання суди повинні враховувати ступінь тяжкості, обставини скоєного злочину, його наслідки, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання і дані про особу винуватого.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як вбачається з вироку, при обранні міри покарання ОСОБА_1 суд врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного, а саме, що він щиро розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується, розмір викраденого, думку потерпілого, який просить суворо не карати підсудного.
Враховуючи ці обставини, суд прийшов до висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_1 без відбування покарання.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що застосування ст. 75 КК України та звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням є явно несправедливим внаслідок м’якості, недостатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням в достатній мірі не взяв до уваги те, що ОСОБА_1 скоїв умисний, тяжкий злочин, раніше неодноразово судимий, скоїв новий умисний злочин, що свідчить про те, що він на шлях виправлення не встав, не працював, заподіяні збитки не відшкодував.
Враховуючи наведене, вирок суду в частині призначення покарання та звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України підлягає скасуванню з постановленням нового вироку, яким вважати ОСОБА_1 засудженим до покарання, призначеного місцевим судом у вигляді позбавлення волі на чотири роки.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без змін у вигляді підписки про невиїзд.
Строк відбування покарання рахувати з моменту взяття під варту.
В решті вирок залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 378 КПК України колегія суддів судової палати у кримінальних справах, -
засудила:
Апеляцію помічника Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора Київської області задовольнити частково.
Вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2009 року відносно ОСОБА_1 в частині застосування ст. 75 КК України та звільнення його від відбування призначеного покарання скасувати і постановити новий вирок.
ОСОБА_1 вважати засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 4 ( чотирьох) років позбавлення волі.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без змін у вигляді підписки про невиїзд.
Строк відбування покарання рахувати з моменту взяття під варту.
В решті вирок залишити без зміни.
Вирок може бути оскарженим до Верховного Суду України через апеляційний суд Київської області протягом одного місяця з дня його проголошення.
Судді : ( підписи)
З оригіналом згідно.
Суддя: Т.С.Шилова