Справа №22 ц-4935/2009 Головуючий у 1 інстанції Корнієнко С.В.
Доповідач у 2 інстанції Даценко Л.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Приходька К.П.,
суддів Даценко Л.М., Оношко Г.М.,
при секретарі Зінченко Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 серпня 2009 року в цивільній справі за позовом Федяй Сергія Пилиповича до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -
встановила:
У вересні 2008 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідачки про стягнення боргу за договорами позики, розмір якого збільшив в ході судового розгляду справи, посилаючись на те, що 02 вересня 2005 року відповідачка позичила у нього кошти по двох договорах позики в сумі 24730 доларів США та 180200 грн., які зобов’язалася повернути до 21.09.2005 року.
Оскільки відповідачка у зазначений термін не виконала своїх зобов”язань по договорах позики і борг не повернула, то позивач звернувся в суд з даним позовом і просив стягнути з відповідачки на його користь 24730 доларів США, що по курсу НБУ становить 196850,80 грн., та 180200 грн., а всього боргу по договорах позики 377050,80 грн., три проценти річних від простроченої суми в розмірі 44445,51 грн., встановлений індекс інфляції за весь час прострочення в сумі 205842,53 грн., а всього стягнути 627338,84 грн. та судові витрати.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 серпня 2009 року позов задоволено, стягнуто з відповідачки на користь позивача 377050,80 грн. основного боргу, три проценти річних від простроченої суми в розмірі 44445,51 грн., встановлений індекс інфляції за весь час прострочення в сумі 205842,53 грн., а всього стягнути 627338,84 грн. та судові витрати в сумі 1730 грн.
В апеляційній скарзі Король Р.В. просить скасувати зазначене рішення і ухвалити нове про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка не виконала своїх зобов’язань за договорами позики і не повернула позивачеві борг в сумі 377050,80 грн. у зазначені в договорах строки.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено, що 02 вересня 2005 року відповідачка позичила у позивача кошти по двох договорах позики в сумі 24730 доларів США, що по курсу НБУ становить 196850,80 грн., та 180200 грн., які зобов’язалася повернути до 21.09.2005 року.
Встановлено, що відповідачка не виконала своїх зобов”язань по даних договорах і не повернула суму позики в строк, указаний в договорах.
Тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення боргу по договорах позики в сумі 377050,80 грн., трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 44445,51 грн. та встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 205842,53 грн. з підстав, передбачених ст. ст. 625, 1046-1050 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка не отримувала ніяких коштів від позивача та на відсутність доказів з боку позивача, які б підтверджували даний факт, не заслуговують на увагу, оскільки обставини, на які посилається позивач, як на підставу свої вимог, підтверджуються розписками, які відповідають вимогам ст. ст. 1046-1047 ЦК України.
Також безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що боргові розписки є недійсними, оскільки не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, волевиявлення учасника правочину не було вільним і не відповідало її внутрішній волі, вчинено у формі, що не встановлена законом, тому що відповідачка не надала цим обставинам належних та допустимих доказів відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 серпня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий
Судді