Справа № 22-24\2007 рік Головуючий у 1 інстанції Дзюба М.В.
Категорія 21 Суддя-доповідач Кочегарова Л.М.
УХВАЛА
Іменем України
9 січня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Ігнатолі Т.Г.
суддів Власенко Л.І., Кочегарової Л.М.
при секретарі Фік К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Маріуполі (далі Фонд соціального страхування) до Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНФОРМАЦІЯ_1" (далі ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1"), Територіального управління Державного промгірнагляду по Донецькій області (далі Територіальне управління), ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування акту розслідування нещасного випадку на виробництві (форма Н-1) та зобов'язання ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" зняти акт з обліку за апеляційною скаргою позивача на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя від 8 листопада 2006 року,
встановила:
Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя від 8 листопада 2006 року в задоволенні позовних вимог Фонду соціального страхування відмовлено. Стягнуто з Фонду соціального страхування судовий збір 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи ЗО грн.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення скасувати, посилаючись на порушенням норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Фонду соціального страхування Гузенка P.O., який доводи скарги підтримав, заперечення представника ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" ОСОБА_5 та думку представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, які просили відмовити у задоволенні скарги, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що з вересня 2005 року ОСОБА_3 працював у ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" водієм автомобіля ВАЗ-2107. 29 грудня 2005 року о 19.00 год. ОСОБА_3, в присутності директора товариства, на вказаному автомобілі поїхав до ресторану „Волна" з подарунками для працівників товариства. По дорозі до ресторану, на Приморському бульварі в місті Маріуполі, сталася дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля ВАЗ-2107, під керуванням ОСОБА_3 та автомобілем ВАЗ-21099 під керуванням ОСОБА_4. Внаслідок ДТП ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження та помер. ЗО червня 2006 року за результатами спеціального розслідування нещасного випадку з ОСОБА_3, було складено акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1.
2
Згідно зі ст.22 Закону України "Про охорону праці" роботодавець повинен організувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.
Згідно з п.40 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 25 серпня 2004 року № 1112, нещасні випадки із смертельними наслідками підлягають спеціальному розслідуванню.
Відмовляючи Фонду соціального страхування у позові про визнання цього акту незаконним, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 працював в ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" за трудовим договором і оскільки з ним стався нещасний випадок під час виконання трудових обов'язків, то акт за формою Н-1 по даному факту складено обгрунтовано.
Висновки суду є законними і відповідають обставинам справи.
З матеріалів справи вбачається, що факт знаходження ОСОБА_3 у трудових відносинах з товариством підтверджується трудовою угодою між ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" і ОСОБА_3 від 1 грудня 2005 року, за умовами якої він був зобов"язаний виконувати обов"язки водія та отримувати заробітну плату.
Використання ОСОБА_3 власного автомобіля для виконання своїх обов'язків водія проводилося на підставі договору оренди автомобіля від 1 грудня 2005 року.
З акту про розслідування нещасного випадку вбачається, що 20 грудня 2005 року під час виконання ОСОБА_3 трудових обов'язків сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_3 помер. За результатами розслідування обставин ДТП органами внутрішніх справ прийнято рішення про закриття кримінальної справи.
Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції повно, всебічно і об"єктивно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим і безпосередньо дослідженим у суді доказам дав належну оцінку і прийшов до правильного висновку, що між ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" і ОСОБА_3 мали місце трудові відносини і у зв"язку з нещасним випадком, обгрунтовано складено акт про нещасний випадок за формою Н-1. Передбачених законом підстав для визнання цього акту незаконним та зняття нещасного випадку з обліку немає.
Не погоджуючись із рішенням, Фонд соціального страхування посилався на те, що ОСОБА_3 працював на підприємстві не за трудовим договором, а на підставі договору підряду і тому у разі настання нещасного випадку, підприємство повинно було скласти акт за формою НП, як нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом.
Однак з цими доводами погодитися не можна, оскільки вони спростовуються трудовою угодою від 1 грудня 2005 року, листом Головного управління праці та соціального захисту населення Донецької обласної адміністрації від 15 травня 2006 року, в якому зазначено, що ОСОБА_3 працював в ТОВ"ІНФОРМАЦІЯ_1" за трудовим договором.
3
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 не був застрахований підприємством і тому цей випадок не підлягав розслідуванню, як нещасний випадок пов"язаний з виробництвом, є безпідставними.
Так, з довідки ТОВ"ІНФОРМАЦІЯ_1" вбачається, що ОСОБА_3 працював на підприємстві за трудовими угодами з 1 вересня 2005 року і до 29 грудня 2005 року з його заробітної плати проводилися відрахування до Фонду соціального страхування.
З акту перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності
перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від 20 лютого 2006 року та пояснень представника Фонду соціального страхування Гузенка P.O. в судовому засіданні апеляційного суду вбачається, що порушень з боку підприємства не встановлено.
Факт використання ОСОБА_3 власного автомобіля у зв"язку з трудовим договором з товариством підтверджується договором оренди від 1 грудня 2005 року. Згідно п.1.1, п.1.4 цього договору предмет оренди, а саме автомобіль ВАЗ-2107 державний номер НОМЕР_1, передається товариству для службових поїздок персоналу орендаря.
Відсутність у справі акту прийому-передачі автомобіля від ОСОБА_3 до товариства висновків суду не спростовує.
Не можна погодитися з доводами апеляційної скарги про те, що 29 грудня 2005 року ОСОБА_3 діяв не в інтересах підприємства, а на особисте прохання директора, оскільки з матеріалів справи вбачається, що поїздка ОСОБА_3 відбувалася у присутності директора товариства у зв"язку із святкуванням нового року, що було організовано для працівників товариства.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що справа підлягала розгляду в порядку адміністративного судочинства є безпідставними, оскільки спірні правовідносини, відповідно до ст. 17 КАС України, не відносяться до компетенції адміністративних судів.
Більш того, з позовної заяви Фонду соціального страхування вбачається, що позивач звернувся за захистом своїх прав до суду на підставі норм ЦПК України та норм матеріального права, що регулюють трудові спори.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, виходять за межі заявлених позовних вимог і не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Між тим, колегія суддів вважає, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо невідповідності рішення суду в частині визначення судового збору та витрат, які підлягають стягненню з Фонду соціального страхування на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Згідно п.34 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" Фонд соціального страхування звільнений від оплати судового збору і тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.
На підставі Порядку оплати витрат з інформаційно - технічного забезпечення розгляду цивільних справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21 грудня 2005 року, колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині
4
підлягає зміні із зменшенням стягнення витрат на інформаційно-технічне забезпечення; розгляду справи з Фонду соціального страхування до 1,5 грн.
Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Маріуполі задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя від 8 листопада 2006 року в частині стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від Нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Маріуполі судового збору в розмірі 51 грн. скасувати.
Це ж рішення в частині відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи змінити і стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Маріуполі витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 1,5 грн. на розрахунковий рахунок № 35228011000992 одержувач Апеляційний суд Донецької області МФО в УДК Донецької області 834016 код ОКПО 02891428.
В решті частини рішення залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена
протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги
безпосередньо до суду касаційної інстанції. Судді