Справа №2-500/2009р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2009 року. смт. Баришівка
Баришівський районний суд Київської області у складі
головуючого судді Єременка В.М.
при секретарі Лунгул Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Баришівка Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до Морозівської сільської ради Баришівського району Київської області, Баришівської державної нотаріальної контори Київської області про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом,
В С Т А Н О В И В :
Позивачка по справі ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати – ОСОБА_2
При житті ОСОБА_2. 10.06.1987 року склала заповіт, яким заповіла все своє майно в рівних частках позивачці, брату позивачки ОСОБА_3 та сестрі позивачки ОСОБА_4
22.12.1990 року Баришівською державною нотаріальною конторою було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом, у якому зазначалося, що спадкоємцями, вказаного в заповіті майна гр. ОСОБА_2, являються в рівних частках кожний, її дочка ОСОБА_4 що проживає в АДРЕСА_1 син ОСОБА_3, що проживає в АДРЕСА_2, дочка ОСОБА_1, що проживає в АДРЕСА_3
28.07.2006 року Баришівське БТІ зареєструвало за позивачкою право власності на 1/3 частину домоволодіння АДРЕСА_4 Рішенням Баршівського районного суду Київської області від 08.08.2007 року за нею визнано право власності на 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_4 однак зареєструвати право власності в БТІ їй відмовили з мотивів неправильного оформлення свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Вважає, що державний нотаріус не вправі був у свідоцтво вписувати спадкоємців ОСОБА_4. та ОСОБА_3, оскільки вони не подавали заяви до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини і відповідно її не прийняли, а також не подавали заяви щодо видачі їм свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Сестра померла у ІНФОРМАЦІЯ_2 а брат у ІНФОРМАЦІЯ_3. Просить суд визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане Баришівською державною нотаріальною конторою 22 грудня 1990 року в частині визнання спадкоємцями в рівних частках кожний, дочки ОСОБА_4 та сина ОСОБА_3
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги та просила суд постановити рішення про визнання частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане Баришівською державною нотаріальною конторою 22 грудня 1990 року в частині визнання спадкоємцями в рівних частках ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Морозівка Баришівського району Київської області померла її мати – ОСОБА_2 При житті мати 10.06.1987 року склала заповіт на все своє майно в рівних частках позивачці, брату позивачки ОСОБА_3 та сестрі позивачки ОСОБА_4 Як стверджувала суду позивачка ОСОБА_1, після смерті матері, ні її сестра, а ні брат не зверталися з заявою до Баришівської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини за заповітом. Вона ж своєчасно подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Чи давала вона сестрі ОСОБА_4. доручення (строком на один рік) одержати в Баришівській нотаріальній конторі на її ім,я свідоцтво про право на спадщину, не пам,ятає, однак свій підпис на дорученні, складеному 05.12.1990 року в Тернопільській Державній нотаріальній конторі визнала. Визнала також і те, що 29.09.1990 року власноручно писала заяву до Баришівської державної нотаріальної контори Київської області, в якій зазначила, що згодна прийняти спадщину після смерті матері. Підпис на заяві нотаріусом не засвідчений і зазначений на ній вхідний номер Баришівської державної нотаріальної контори -508 з датою надходження - 12.10.1990 року (до спадкової справи №424). ОСОБА_1 не заперечувала, що 09.10.1990 року в надрукованій в першій Тернопільській державній нотаріальній конторі заяві машинописним текстом до Баришівської державної нотаріальної контори про прийняття нею спадщини з її підписом, було засвідчено справжність її підпису. На цій заяві вказаний вхідний номер Баришівської державної нотаріальної контори -508 з датою надходження - 12.10.1990 року (до спадкової справи №424). Вважає, що державний нотаріус ОСОБА_5., яку вона не бажає бачити, не вправі була у свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 22.12.1990 року вписувати спадкоємців ОСОБА_4. та ОСОБА_3 Сестра ОСОБА_4. померла у ІНФОРМАЦІЯ_2а брат ОСОБА_3 у ІНФОРМАЦІЯ_3 у яких є діти. Наполягала на винесенні судом рішення, не чекаючи надходження спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2. з Київського обласного нотаріального архіву, так як 08.08.2007 року Баришівський районний суд Київської області вже виніс рішення на її користь та визнав за нею право власності на 2/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_4
Відповідач по справі Морозівська сільська рада Баришівського району Київської області свого представника на розгляд справи до суду не направили, надали суду листа про те, що позовні вимоги визнають і просять розглядати справу без участі представника сільської ради.
Відповідач по справі Баришівська державна нотаріальна контора свого представника на розгляд справи не направили. Надали суду листа про те, щоб суд розглядав справу без їх участі. При вирішенні питання по даній справі, покладаються на думку суму.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 пояснила суду, що на даний час вона працює приватним нотаріусом Баришівського районного нотаріального округу. В 1990 році працювала державним нотаріусом Баришівської районної державної нотаріальної контори Київської області та видавала свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 22.12.1990 року після смерті ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в рівних частках спадкоємцям ОСОБА_4 ОСОБА_3 ОСОБА_1 Спадкове майно складалось з житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_4 на присадибній земельній ділянці, який належав померлій на підставі довідки Морозівської сільської ради від 14.11.1990 року за №790 та зареєстрованого в погосподарській книзі виконкому сільської ради за №426. ОСОБА_5. зазначила, що брат ОСОБА_3 та сестра ОСОБА_4. подавали заяву до Баришівської державної нотаріальної контори 22.12.1990 року в якій зазначили, що спадщину вони прийняли та просили видати їм свідоцтво про право на спадщину по заповіту на належну їм частину спадкового майна та надали відповідні документи в тому числі довідку Морозівської сільської ради про те, що вони дійсно після смерті своєї матері ОСОБА_2. прийняли спадщину в шестимісячний термін, шляхом побілки та покраски будинку, сплати страховки та прийняли управління спадковим майном. Свідоцтво видане на законних підставах, спадщина прийнята в шестимісячний строк і ніякого спору по спадщині не було. Заява на прийняття спадщини подається до нотаріальної контори спадкоємцем особисто, або через нотаріальну контору, де він проживає з засвідченням особистого підпису нотаріусом і потім надсилається за належністю. Підстав для визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом не вбачає.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Морозівка Баришівського району Київської області померла – ОСОБА_2 При житті ОСОБА_2. 10.06.1987 року склала заповіт, яким заповіла все своє майно в рівних частках позивачці, брату позивачки ОСОБА_3 та сестрі позивачки ОСОБА_4 Із витребуваної судом із Київського обласного державного нотаріального архіву копії спадкової справи №424 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 вбачається, що 22.12.1990 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зверталися до Баришівської державної нотаріальної контори Київської області з заявою про прийняття ними спадщини в якій просили видати їм свідоцтво про право на спадщину за заповітом на належну їм частину спадкового майна і надали нотаріусу відповідні документи, в тому числі довідку Морозівської сільської ради за №791 від 14.11.1990 року, в якій зазначено, що вони прийняли спадщину в шестимісячний термін. ОСОБА_1 29.09.1990 року написала заяву про прийняття спадщини до Баришівської державної нотаріальної контори та іншу, друковану 09.10.1990 року заяву з завіреним підписом, які відправила поштою. Крім того, дала сестрі ОСОБА_4. доручення одержати в Баришівській державній нотаріальній конторі на її ім,я свідоцтво про право на спадщину. 22.12.1990 року державним нотаріусом Баришівської нотаріальної контори Київської області видане свідоцтво про право на спадщину по заповіту в рівних долях на трьох спадкоємців ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_1
Таким чином, суд заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_1 свідка ОСОБА_5 вивчивши матеріали справи, вважає заявлений позов не обґрунтованим і таким, що не підлягає до задоволення. Підстав для часткового визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Баришівською державною нотаріальною конторою 22 грудня 1990 року в частині «визнання спадкоємцями в рівних частинах : ОСОБА_4 та ОСОБА_3» суд не вбачає. У нині покійних ОСОБА_4. та ОСОБА_3, як зазначила сама позивачка є спадкоємці – їх діти. Із рішення Баришівського районного суду Київської області від 08.08.207 року, яке вона додала до даної позовної заяви, не вбачається, що вони залучались до участі у справі при вирішенні питання про визнання за нею права власності на 2/3 частини спадкового майна, що належало на праві власності нині покійним ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Крім того вдалась до того, що брат і сестра мовляв не прийняли спадщину після смерті матері і, що інших спадкоємців окрім неї немає на спадкове майно померлої матері, хоча в дійсності існувало, ніким не оскаржене і не визнане недійсним «Свідоцтво про право на спадщину за заповітом» від 22.12.1990 року в рівних долях на позивачку по справі ОСОБА_1, на ОСОБА_3 та на ОСОБА_4. По даній справі на переконання суду, ОСОБА_1 намагалась ошукати суд та заволодіти спадковим майном на яке за попереднім рішенням суду вона визнана власником на 2/3 частини житлового будинку з надвірними будовами та спорудами вАДРЕСА_4 яке насправді не може їй належати.
Встановлені судом обставини стверджуються письмовими доказами по справі:
- ксерокопією спадкової справи Київського обласного нотаріального архіву №424 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, в якій містяться заяви позивачки ОСОБА_1 її брата ОСОБА_3 та сестри ОСОБА_4. про прийняття спадщини з доданими: копією заповіту, свідоцтвами про народження, про смерть, довідками Морозівської сільської ради Баришівського району Київської області (в тому числі про прийняття спадщини ОСОБА_3. та ОСОБА_4.), довіреністю ОСОБА_1. та копією свідоцтва про право на спадщину по заповіту від 22.12.1990 року в рівних долях на ОСОБА_3, ОСОБА_4. та ОСОБА_1,
- ксерокопіями свідоцтв про смерть ОСОБА_3 та ОСОБА_4.,
- ксерокопією про реєстрацією права власності на нерухоме майно на власника ОСОБА_1 на 1/3 частини будинку з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_4
- ксерокопією рішення Баришівського районного суду Київської області від 08.08.2007 року по справі №2-599,
-листом начальника баришівського бюро технічної інвентаризації Київської області №489 від 05.10.2007 року, адресованого ОСОБА_1 із якого вбачається, що Баришівське БТІ не може зареєструвати право власності на 2/3 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд вАДРЕСА_4 за ОСОБА_1. по рішенню Баришівського районного суду Київської області від 08.08.2007 року, так як в рішені суду вказано, що після смерті ОСОБА_2., матері ОСОБА_1 окрім неї, спадкоємцями були її брат та сестра, які не прийнявши спадщини померли. Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, посвідченим Баришівською державною нотаріальною конторою 22.12.1990 року, реєстровий №2914, після смерті ОСОБА_2. спадщину на житловий будинок прийняли в рівних частинах кожний: дочка ОСОБА_4., син ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_1 В архівах БТІ знаходиться дублікат вище зазначеного свідоцтва, виданий Баришівською державною нотаріальною конторою 21.05.2002 року, реєстровий №2-1494 ОСОБА_1 та ОСОБА_4.,
-іншими матеріалами справи.
Відповідно до ст.548 ЦК України (в редакції 1963 року) «Для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв». Відповідно до ст.549 ЦК України (в редакції 1963 року) «Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини». Як встановлено судом і доведено матеріалами справи, - спадкоємці ОСОБА_3 та ОСОБА_4. подали заяву до нотаріальної контори, прийняли спадщину після смерті матері і отримали свідоцтво про право власності на спадкове майно.
Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» №4 від 24.06.1983 року, «якщо позивач у шестимісячний строк не подав заяву про прийняття спадщини, але вступив в управління або володіння спадковим майном, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права власності на спадкове майно, але не на продовження пропущеного строку».
За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 4, 208, 212-215, 218, 273, 223, 294 ЦПК України, ст.ст.548,549, ЦК України (в редакції 1963 року) ст..1296,1297, 1301 ЦК України, п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами України справ про спадкування” “№4 від 24.06.1983 року, п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», суд
В И Р І Ш И В :
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог до Морозівської сільської ради Баришівського району Київської області, Баришівської державної нотаріальної контори Київської області про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане Баришівською державною нотаріальною конторою Київської області 22 грудня 1990 року в частині визнання спадкоємцями в рівних частках кожний: ОСОБА_4 та ОСОБА_3
На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Київської області через Баришівський районний суд Київської області.
Суддя Єременко В.М.