Справа № 2-715/2009 р.                                                                     

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

     02 вересня 2009 року.  Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

     головуючого - судді                                  Тимошенка С.В.

     при секретарі                                         Коренчук О.Е.

     за участю прокурора

     адвоката                                              ОСОБА_1,                                      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Татарбунари Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області

                     про визнання  права власності на майновий комплекс,

В С Т А Н О В И В:  

     ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, у якому просили визнати за ними право власності на майновий комплекс, посилаючись на наступні обставини.

       Відповідно до договору оренди землі їм в оренду строком на 25 років надана земельна ділянка, яка розташована  на території с.Лебедівка Татарбунарського району Одеської області, для будівництва, експлуатації та обслуговування магазину «Парус». Рішенням № 51-У від 12 червня 2006 року Тузлівська сільська рада Татарбунарського району дала згоду ОСОБА_3 на реконструкцію та будівництво спального комплексу на території бази відпочинку «Жемчужина». Відповідно до архітектурно-планувального завдання № 44, затвердженого начальником відділу містобудування, архітектури та ЖКГ Татарбунарської райдержадміністрації в 2006 році, та рішення Тузлівської сільської ради від 12.06.2006 року було розпочато будівництво магазину «Парус». 01 липня 2007 року між ними був укладений договір про сумісну діяльність по будівництву та введенню в експлуатацію готельного комплексу «Парус» та за їх спільні кошти було побудовано адміністративну будівлю, житлові корпуси № 1 і 2, пожарний резервуар, трансформаторну підстанції, дитячий гральний майданчик, спортивний майданчик, резервуар запасу води, магазин та склад. Зазначені будівлі єдиним комплексом побудовані ними без дозволу державних органів на будівництво, так як вони вважали, що можливо затвердження проекту будівництва при здачі усього майнового комплексу. Відповідно до висновку спеціаліста про технічний стан, підтверджується, що готельний комплекс «Парус» знаходиться у задовільному стані, відповідає всім встановленим законодавством вимогам та придатний для подальшої експлуатації за призначенням. Однак у видачі свідоцтва про право власності на зазначені об’єкти позивачам було відмовлено у зв’язку з тим, що у них не має письмового дозволу та затвердженого проекту на будівництво. Вони вважають, що за ними може бути визнано право власності на майновий готельний комплекс «Парус», оскільки це не порушуватиме прав та інтересів інших осіб.  

     Представник позивачів - ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала.

     Представник Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області заперечував проти задоволення позову, просив  у позові про визнання права власності за позивачами відмовити у повному обсязі. Пояснив, що позивачам свого часу був наданий дозвіл на відібрання земельних ділянок для будівництва магазину «Парус», та дозвіл на реконструкцію та будівництво спального корпусу, проте ними були збудовані ще й інші об’єкти, а саме адміністративна будівля, житлові корпуси №№ 1,2, резервуар запасу води, пожежний резервуар, трансформаторна підстанція, спортивний та гральний майданчики, склад, тим самим були порушені вимоги чинного законодавства. А саме  вимоги ст. 23 Закону України «Про планування і забудову територій», відповідно до якої фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об’єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов’язані отримати від виконавчих органів відповідних рад дозвіл на будівництво об’єкта містобудування; вимоги ст. 30-1 цього закону, відповідно якої прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів здійснюється на підставі свідоцтва про відповідність збудованого об’єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, що видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю. Також порушено вимоги ст. 4 Закону України «Про архітектурну діяльність», відповідно до якої для створення об’єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає підготовку вихідних даних на проектування; здійснення в необхідних випадках перед проектних робіт, а також заходів з охорони ново виявлених під час здійснення будівництва або зміни ( у тому числі ) об’єктів містобудування, що відповідно до закону мають антропологічне, археологічне, естетичне, етнографічне, історичне, мистецьке, наукове чи художнє значення; пошук архітектурного рішення, роздроблення, погодження і затвердження проекту; виконання робочої документації для будівництва, а в разі виконання її або окремих її частин іншим виконавцем – здійснення авторського нагляду за таким виконанням; будівництво ( нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт ) та знесення об’єкту архітектури, архітектурно-будівельний контроль, технічний та авторський нагляди під час здійснення будівництва або зміни ( у тому числі знесення ) об’єкта містобудування; прийняття спорудженого об’єкта в експлуатацію. Відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 ( у редакції наказу Міністерства Юстиції України від 28.01.2003 року №6/5 ) реєстрації підлягають права власності тільки на об’єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об’єкти. Отже для будівництва об’єкту містобудування та архітектури та отримання свідоцтва про право власності необхідно пройти багато етапів, отримати не один дозвільний документ, що позивачами зроблено не було. Крім того ними фактично порушено договір оренди земельної ділянки, згідно якого цільове призначення наданої земельної ділянки - експлуатація та обслуговування магазину «Парус», а не спірних будівель. Відповідно до ч.2 ст. 376 ЦК  України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Представник третьої особи – ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилася, згідно надісланої до суду заяви позовні вимоги визнала, просила справу розглянути  без її участі.

Заслухавши пояснення та доводи представника позивачів, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ( а.с.5-6,41-42 ) 14.05.2009 року припинена Державна реєстрація підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за власним рішенням.

З матеріалів справи ( а.с.7-10 ) видно, що проведено та узгоджено вибір земельної ділянки, загальною площею 0,03 га, в межах с.Лебедівка Тузлівської сільської ради Татарбунарського району, ОСОБА_3 для  будівництва спального корпусу.

     Із копії рішення Тузлівської сільської ради Татарбунарського району № 51-У від 12.06.2006 року ( а.с.11 )вбачається, що сесією було затверджено акт попереднього погодження земельної ділянки, та надано дозвіл ОСОБА_3 на реконструкцію та будівництво спального корпусу розміщеного на базі відпочинку «Жемчужина-2» в с.Лебедівка Тузлівської сільської ради.

     Матеріалами справи ( а.с.12-14 ) підтверджується, що між позивачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 23.03.2007 року укладено договір оренди, відповідно до якого ОСОБА_2 прийняла в тимчасове користування комплекс бази відпочинку «Жемчужина-2», яка розташована  в с.Лебедівка Татарбунарського району Одеської області по вул. Центральній, загальною площею 185,8 кв.м.

     З копії листа начальника Дністровської інспекції від 24.07.2006 року та копії висновку начальника управління охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 20.07.2006 року ( а.с.15-16 ) вбачається, що зазначеними інспекціями узгоджено вибір земельної ділянки загальною площею 0,021 га в межах с.Лебедівка Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, для будівництва магазину «Парус» суб’єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2.

     Із копії рішення Тузлівської сільської ради Татарбунарського району № 50-V від 12.06.2006 року ( а.с.17 ) вбачається, що сесією було затверджено акт попереднього погодження земельної ділянки, та надано дозвіл приватному підприємцю ОСОБА_2 на реконструкцію та будівництво торгівельного об’єкту магазину «Парус», розміщеного в с. Лебедівка Тузлівської сільської ради.

     Копією висновку Татарбунарської СЕС №149 від 14.08.2006 року підтверджується, що земельна ділянка площею 0,03 га, на базі відпочинку «Жемчужина-2» с. Лебедівка, Тузлівської сільради Татарбунарського району придатна під будівництво спального корпусу ОСОБА_3М.( а.с.18 ).

     Згідно висновку Татарбунарської СЕС №155 від 18.08.2006 року  земельна ділянка площею 0,021 га, в с.Лебедівка Тузлівської сільради Татарбунарського району придатна під будівництво продовольчого магазину «Парус»  ОСОБА_2Д.( а.с.19 ).

     Із копії акту вибору та обстеження земельної ділянки для будівництва від 29.05.2006 року ( а.с. 21 ) видно, що комісією створеною  рішенням Тузлівської сільської ради від 22.05.2006 року, проведено вибір земельної ділянки для будівництва магазину «Парус» загальною площею 0,021 га забудовнику ОСОБА_2          

З висновку про технічний стан готельного комплексу «Парус» с. Лебедівка Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області ( а.с.63-85 ) вбачається, що зазначений готельний комплекс знаходиться у задовільному технічному стані та придатний для послідуючої експлуатації за своїм функціональним призначенням відповідно до будівельних, санітарних, протипожежних та природоохоронних норм.

Як видно із звіту про незалежну оцінку ринкової вартості готельного комплексу «Парус» ( а.с.86-150 ) зведені несучі конструкції і елементи будівель і споруд знаходяться у задовільному технічному стані і можуть бути визнані праце спроможними. Зазначений комплекс відповідає вимогам діючих норм для даного виду споруд і може експлуатуватися за своїм цільовим призначенням.  

Відповідно до ст.325 ЦК України суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.  

     Згідно зі ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

     Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена ( створена ) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила ( створила ) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно ( житлові будинки, будівлі, споруди тощо ) виникає з моменту завершення будівництва ( створення майна ).  

     Згідно ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з  істотними порушеннями будівельних норм і правил.  

     Відповідно до ч.5 ст.376 ЦК України на вимогу власника ( користувача ) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.  

     Згідно до ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності.

     Згідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

     Згідно до ч.1 ст.93 Земельного Кодексу України право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

     Відповідно до п.«г» ст.95 Земельного Кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або  
договором, мають право споруджувати жилі будинки,  виробничі та  інші  будівлі і споруди.

     Статтею 102-1 Земельного Кодексу України встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб  ( емфітевзис ) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови ( суперфіцій ) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

     Згідно до ст. 8 Закону України «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця  орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути  передана в суборенду.

     Таким чином, у судовому засіданні з достовірністю встановлено, що позивачі, як землекористувачі, на земельній ділянці, яка надана їм в довгострокову оренду, у встановленому законом порядку мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди на орендованій ними земельній ділянці, крім того будівництво спального комплексу було погоджено з управлінням охорони об’єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації, Державним управлінням екології та природних ресурсів в Одеській області, та згідно висновку експерта оспорюваний об’єкт зведений без порушень будівельних норм і правил, не порушує права інших осіб.

     За таких обставин, суд вважає, що за ОСОБА_2 і ОСОБА_3 може бути визнано право власності по 1/2 частині за кожним на майновий готельний комплекс «Парус» розташований в с.Лебедівка Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.325,328,331,386,392 ЦК України, Законом України "Про оренду землі", ст.ст.92,95,102-1 ЗК України, ст.ст.58-60,208,209,213-215 ЦПК України, суд

           В   И   Р   І   Ш   И   В:  

Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області про визнання права власності на майновий комплекс задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності по 1/2 частині за кожним на майновий готельний комплекс "Парус", що складається з адміністративної будівлі, житлових корпусів №№ 1,2, пожарного резервуару, трансформаторної підстанції, дитячого грального майданчика, резервуару води, магазину та складу, що знаходяться на території с.Лебедівка Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя                                                 Тимошенко