Справа № 2-а-1012/2009
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2009 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Галущенко Ю.А.
при секретарі Данковській С.В.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради про визнання дії щодо виплати грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в заниженому розмірі неправомірними, стягнення недоотриманої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом до УПСЗН ШРА ЗМР, на обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 18.12.2007 року вона народила дитину – ОСОБА_2, знаходиться на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Вважає, що в період з 18.12.2007 року по 31.10.2009 року зазначена допомога виплачувалася їй не в повному обсязі.
Просить суд визнати дії відповідача стосовно призначення їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у заниженому розмірі неправомірними, визнати неправомірною відмову відповідача щодо нарахування та виплати недоплачених грошових сум, які потрібно визначати з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до шести років, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй недоплачену суму грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за весь період, починаючи з 12.09.2007 року по 31.10.2009 року в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до шести років, стягнути з відповідача судові витрати.
До суду позивач надав письмову заяву в якій просить суд розглядати справу без його участі в судовому засіданні, в письмовому провадженні.
Відповідач надав письмові заперечення та заяви в яких просить суд розглядати справу без участі його представників, в запереченнях просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов заявлений необґрунтовано, не підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 18.12.2007 року народила дитину – ОСОБА_2, згідно свідоцтва серії І-ЖС № 078632.
За змістом ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щомісячна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Згідно із ст. 23 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину першу статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» викладено у новій редакції, відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а пропущення строку звернення за захистом свого права до адміністративного суду за змістом ст. 100 КАС України є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивачка, як встановлено судом, почала отримувати допомогу по догляду за дитиною – з грудня 2007 року, а відтак дізналася, що допомога їй недоплачена, проте до суду за захистом своїх прав звернулася тільки 8.09.2009 року, тобто після спливу річного строку з дня коли дізналася про порушення її права.
При цьому, суд вважає необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню клопотання позивачки про поновлення пропущеного однорічного строку звернення до адміністративного суду.
Так, суд не погоджується з доводами позивача що лист УПСЗН ШРА ЗМР №Є-133 від 21.08.2009 року, який носить роз’яснювальний характер, слід вважати рішенням суб’єкту владних повноважень в порядку досудового вирішення спору.
Рішення про призначення допомоги відповідачем приймалось у грудні 2007 року, коли позивачка вперше звернулась до УПСЗН ШРА ЗМР про призначення та виплату їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у відповідному на той час розмірі, з цим рішенням позивачка погодилась, його не оскаржувала.
Крім того, ч. 4 ст. 99 КАС України передбачає, що особа має звертатись до органу владних повноважень в порядку досудового вирішення спору не із запитом, як зробила позивачка через свого представника, а із скаргою. Будь-якої скарги з вищезазначеного питання позивачка до УПСЗН ШРА ЗМР не подавала.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови в задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Таким чином суд з огляду на те, що відповідач у відповідності із ст. 100 КАС України наполягає на відмові в задоволенні позову в зв’язку з пропущенням позивачкою строку звернення до суду, передбаченого ст. 99 КАС України дійшов висновку що позовні вимоги про стягнення державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік необхідно залишити без задоволення.
Розглядаючи вимогу про поновлення права позивачки за 2008 рік суд виходить з того, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року, були внесені зміни до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.1992 року.
Таким чином, на 2008 рік було встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.
Як вбачається із довідки, виданої позивачці, розмір щомісячної вищезазначеної допомоги, що виплачувалася їй за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року відповідає розміру допомоги, встановленому ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в редакції на 2008 рік, тому в діях відповідача судом не вбачається протиправності або бездіяльності.
Суд погоджується із доводами відповідача про те, що відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 143 Конституції України Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» органами виконавчої влади УПСЗН, як органу місцевого самоврядування, делегуються певні повноваження.
УПСЗН з питань здійснення ним делегованих повноважень органів виконавчої влади є підконтрольним відповідним органам. Держава фінансує здійснення цих повноважень за рахунок коштів Державного бюджету України, вищезазначене кореспондує із змістом ст. 19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
Згідно ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядник коштів, проводить видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, що виділяються Міністерством фінансів України у розмірі встановленому Кабінетом Міністрів України згідно Закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Виходячи із змісту вищезазначених норм права відповідач не має власних коштів, а є лише розпорядником бюджетних коштів, при цьому - розпорядником коштів нижчого рівня. Кошти бюджету, які отримують фізичні особи, спрямовуються відповідачеві тільки через розпорядника коштів вищого рівня та за бюджетним призначенням, що відповідає п. 2 Указу Президента України від 28.02.1997 року «Про заходи щодо забезпечення наповнення державного бюджету та посилення фінансово-бюджетної дисципліни», яким встановлено, що витрачання коштів органами виконавчої влади, їх структурними підрозділами, іншими організаціями, які фінансуються за рахунок державного бюджету України, здійснюється виключно на підставі їх кошторисів видатків, які затверджуються у встановленому порядку.
Відповідно до ст. 95 Конституції України, виключно законом України про Державний бюджет України на відповідний рік визначається видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Усі суспільні потреби, які здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, задовольняються виходячи з фінансових можливостей держави.
Згідно ч. 2 ст. 4 БК України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно - правових актів застосовується лише в тій частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України і закону про Державний бюджет України.
При цьому, суд відхиляє посилання позивачки на те, що рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року має преюдиціальне значення у 2008 році в частині визначення розміру вищезазначеної допомоги на 2008 рік.
Очевидним є той факт, що зазначене рішення є чинним, проте воно стосується лише положень Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», дія якого обмежена в часі з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, цим рішенням не визнано неконституційними будь-які положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».
Рішенням Конституційного суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, на яке позивачка також посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, також не визнано такими, що суперечать Конституції України будь-які розділи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року про внесення змін до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.1992 року № 2811-ХІІ.
Закон України «Про державний бюджет на 2009 рік» на відповідність Конституції України у встановленому законом порядку не перевірявся.
Встановлено також, що в УПСЗН ШРА ЗМР всі види допомоги призначаються та виплачуються за допомогою електронної програми «АСОПД/КОМТЕХ», цією програмою обладнані всі управління праці та соціального захисту населення, вона діє на всій території України. В програму вносяться лише дані особи, яка звернулась за призначенням допомоги, суми які підлягають виплаті визначаються самою програмою згідно з Законом України «Про державний бюджет".
Застосовуючи до спірних правовідносин положення Законів України про бюджет на відповідний рік суд виходить з того, що його положення щодо розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не визнані неконституційними, та він набув чинності пізніше в часі ніж інші закони, які їх регулюють та має рівне значення із іншими Законами України.
Відтак суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Керуючись рішенням Конституційного суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про допомогу сім’ям з дітьми», ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» від 28 грудня 2007 року № 107-VI, ст. 1, 3, 6, ч. 2 ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст. ст. 21, 22, ч. 3 ст. 46, ст. ст. 48, 68, п. 1 ч, 2 ст. 92, ч. 1, 2,3 ст. 95 Конституції України; ст. ст. 2, 6, 11, 17-19, 69-71, 99-100, 158-163, 167, 186, 256 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради визнання дії щодо виплати грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в заниженому розмірі неправомірними, стягнення недоотриманої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання в суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів с дня отримання її копії та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подання апеляційної скарги впродовж строку, встановленого для подання заяви про оскарження.
Суддя Ю.А.Галущенко