ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 червня 2017 року № 826/4880/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомНаціонального антикорупційного бюро України

доВиконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

провизнання протиправним, незаконним та скасування рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національне антикорупційне бюро України звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним, незаконним та скасування рішення від 27.02.2017 №14-г про повернення коштів Фонду у сумі 18 883,76 грн. та застосування фінансових штрафних санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності у сумі 9 441,88 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що матеріали перевірки не містять доказів, що роботодавець не сплачував страхові внески в сумі, не меншій мінімального страхового внеску, за осіб, на оплату листків непрацездатності яких надавалися кошти Фонду.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на те, що позивачем неправильно розраховано страховий стаж для оплати листків непрацездатності своїх працівників, що призвело до порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

В судовому засіданні 13.06.2017 сторонами подано клопотання про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи №826/4880/17 у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведено перевірку використання Національним антикорупційним бюро України коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», а саме неправильно розрахований страховий стаж застрахованим особам - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 враховано службу в органах внутрішніх справ з 01.01.2001, ОСОБА_3 враховано службу в податковій міліції з 01.01.2001, що призвело до переплати Фондом коштів на допомогу по тимчасовій працездатності у сумі 18 883,76 грн.

За результатами перевірки Виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності складено акт від 08.02.2017 №15 та прийнято рішення від 27.02.2017 №14-г про повернення коштів Фонду у сумі 18 883,76 грн. та застосування фінансових штрафних санкцій у сумі 9 441,88 грн.

Вказуючи на неправомірність рішення від 27.02.2017 №14-г, Національне антикорупційне бюро України звернулося до суду з вказаним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

До набрання чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» до страхового стажу прирівнювався трудовий стаж.

Згідно з пунктом 4 Правил обчислення загального трудового стажу для призначення працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.1998 №1658, до загального трудового стажу зараховуються також служба у Збройних Силах, Національній гвардії, Прикордонних військах, СБУ, внутрішніх військах МВС, військах цивільної оборони та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, а також в органах внутрішніх справ.

Страховий стаж для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 28.02.2001 до 01.01.2015 обчислюється відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, підлягають:

особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах;

члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» застрахована особа - найманий працівник, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

З 01.01.2015 року страховий стаж для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності визначається відповідно до статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до положень частин першої, другої та четвертої статті 21 вказаного Закону страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку і на умовах, передбачених раніше діючим законодавством. Страховий стаж обчислюється в місяцях.

До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

З наведених положень вбачається, що особи, які проходи службу в органах внутрішніх справ та податкової міліції, не підлягали загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Крім того,суд звертає увагу, що, згідно з абзацом 7 пункту 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для осіб, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України, органах Міністерства внутрішніх справ України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №675 затверджено Пропорції розподілу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідно до яких єдиний внесок для зазначених платників розподіляється лише на: загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - 2,7488% та загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (до солідарної системи) - 97,2512 %.

Таким чином на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності частина єдиного соціального внеску за осіб, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України, органах Міністерства внутрішніх справ України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту, не перераховується і, відповідно, до страхового стажу для оплати листків непрацездатності час проходження служби не зараховується.

Періоди, коли за зазначених в акті осіб сплачувався єдиний соціальний внесок є періодом протягом якого такі особи є застрахованими за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття та загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Таким чином, час служби в органах внутрішніх справ та податкової міліції після 28.02.2001, тобто з введення в дію Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», не зараховується до страхового стажу особи за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Тобто, позивач при визначенні страхового стажу своїх працівників для оплати їм листків непрацездатності помилково включив до його складу час роботи в органах внутрішніх справ та податковій міліції після набрання чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Посилання позивача, що наявність стажу підтверджується трудовими книжками працівників судом відхиляються, оскільки факт проходження служби ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідачем не заперечується, проте, як вже зазначалося судом, проходження служби в органах внутрішніх справ та податковій міліції не включається до страхового стажу саме для розрахунку допомоги при тимчасовій втраті працездатності.

Таким чином, враховуючи що для оплати листків непрацездатності ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розрахунок проведений з урахуванням періодів проходження служби, які не відносяться до страхового стажу за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, кошти у розмірі 18 883,76 грн. надані Фондом позивачу безпідставно та мають відшкодовуватися за рахунок позивача.

Згідно з частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що рішення від 27.02.2017 №14-г про повернення коштів Фонду та застосування фінансових штрафних санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, а відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.О. Григорович