№ 2-а -985/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАІНИ
15 жовтня 2009 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Суркової В.П.,
при секретарі Владиченко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, про визнання бездіяльності протиправною, про спонукання до вчинення певних дій, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що він є «дитиною війни», відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року має право одержувати пенсію, яка повинна бути підвищена на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Посилаючись на те, що виплати пенсії проведені відповідачем у меншому, ніж передбачено вищевказаним Законом розмірі, позивач просить суд поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та невиплати у повному обсязі надбавки до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по теперішній час, та зобов’язати відповідача сплатити надбавки до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по теперішній час у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми.
В судовому засіданні позивач підтримав позов, наполягає на його задоволенні.
Відповідач надав письмову заяву, в якій просить суд розглядати справу без участі його представника, надавши письмові заперечення, в яких просять відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Посилається в запереченнях на те, що всі виплати були здійснені в межах діючого на час виплат законодавства і будь - яких порушень з боку відповідача не було.
Разом з тим Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя заявляє, що окремою підставою для відмови в задоволенні позову є пропущення позивачем строку, передбаченого ст. 99 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що предметом спору по цій справі є право позивача на отримання у 2007-2009 роках, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які проявлені у вигляді бездіяльності суб'єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004 р. пільг.
Право позивача на оскарження рішень, дій та бездіяльності відповідача безпосередньо до суду, тобто без попереднього звернення позивача з заявами чи скаргами до відповідача, передбачено ст.10 вказаного Закону «Про соціальний захист дітей війни» та ст. ст. 4, 6, п.1 ч.1 ст.17 КАС України.
Судом встановлено, що позивач народився 27.04.1938 року і відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 01.01.2006 року, позивач набув статус «дитини війни», що відповідно надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених цим Законом.
Як вбачається з позовної заяви та підтверджено матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Запорізької області, яким у період у 2006-2009 роки йому не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Вирішуючи вимоги в частині зобов'язання УПФУ сплатити позивачу нарахування, передбаченого ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 р. підвищення до пенсії, суд спираючись на положення ст.46 Конституції України, ст.7 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 р. та Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 р. № 8-рп/2006 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного утримання), прийшов до висновку про неможливість звуження змісту права позивача на гарантований державною соціальний захист та обов'язку держави в особі відповідача по справі забезпечити належний матеріальний рівень позивача, який має статус «дитини війни».
Право позивача на отримання за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року включно щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 р. підтверджено Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р., яким визнані неконституційним положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», що призупиняли на 2007 рік дію ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 р.
Право позивача на отримання за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року включно щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 р. підтверджено Рішенням Конституційного Суду України № 10рп від 22.05.2008 р., яким визнані неконституційним положення п.1,2 ст.41 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Право позивача на отримання за період з 1 січня по 15 жовтня 2009 року включно (по день ухвалення постанови суду у цій справі) щомісячного підвищення до пенсії підтверджено безпосередньо вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які за вказаний період були чинними.
Рішенням Конституційного Суду України № 10рп від 22.05.2008 р., яким визнані неконституційним положення п.1,2 ст.41 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до ч.2 ст.150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Вказані рішення Конституційного суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного закону, тому суд дійшов до висновку про обов'язок відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачу за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року включно та за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року включно державну соціальну підтримку у розмірі, встановленому статтею 6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 р.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Враховуючи приписи зазначеної у попередньому абзаці норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою встановлено право особи зі статусом «дитина війни» на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, суд вважає, що відповідач зобов'язаний призначати, нараховувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру, встановленого у липні-грудні 2007 р., у травні-грудні 2008 р., у січні-жовтні 2009 року мінімального розміру пенсії за віком.
За таких обставин, суд задля забезпечення принципу визначеності та конкретності судового рішення вважає, що резолютивна частина постанови по цій справі повинна містити вказівку на призначення, нараховування та виплату підвищення до пенсії з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у липні-грудні 2007 р., у травні-грудні 2008 р., у січні-жовтні 2009 року, що відповідно забезпечить відновлення порушеного права позивача.
На правильність висновку суду не впливають вимоги частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і до спірних правовідносин необхідно застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та його права на отримання щомісячного підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За Преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Відповідно до п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління
Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст.87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст.21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нічого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.
Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов'язок по призначенню, нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст.6 Закону України № 2195-IV від 18.11.2004 р., покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
Відповідно до глави 4 Бюджетного кодексу України про бюджетний процес та встановленому у ст. 35 Бюджетного кодексу України порядку розроблення бюджетних запитів, які враховуються при підготовці проекту Державного бюджету України, суд вважає, що правомірними вважалися б дії відповідача у разі прийняття ним участі у формуванні Бюджету України, як це передбачено діючими нормативно-правовими актами, тобто відповідні звернення до Головного Управління та Пенсійного Фонду України з пропозиціями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності після надання Конституційним Судом України роз'яснень щодо неконституційності положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та на наступний бюджетний період. І такої можливості на погляд суду відповідач не був позбавлений.
Відповідачем суду не було надано доказів правомірності своєї бездіяльності стосовно позивача.
Стосовно початку терміну дії положень рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та рішенням Конституційного Суду України № 10рп від 22.05.2008 р., суд приймає до уваги абзац другий пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 9 лютого 1999 року, яким визначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Крім того, зверненню позивача до суду поза межами визначеного Законом річного строку також сприяла і бездіяльність самого відповідача по справі, який не роз'яснював позивачу про його права і не вчиняв будь-яких дій, направлених на надання належної соціальної підтримки.
Враховуючи похилий вік позивача та встановлені у 2007 р., у 2008 р. на законодавчому рівні обмеження її прав, а також проявлену відповідачем бездіяльність у період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 по 31.12.2008 р., суд визнає наведені позивачем в позові обґрунтування причин пропуску строку його звернення до суду поважними, що є підставою для задоволення вимог позивача про поновлення строку звернення до суду.
Встановлений судом обов'язок відповідача призначити, перерахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії за періоди з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 по 31.12.2008 р. узгоджується з п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000 р., яким надано роз'яснення про те, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Суд також звертає увагу на те, що у Прикінцевих положеннях Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Кабінету Міністрів України було дано доручення подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. Невиконання Кабінетом Міністрів України наведених норм Закону не може слугувати підставою для порушення прав позивача стосовно належної, гарантованої державою соціальної підтримки.
Оскільки незалежно від того, чи визначено в рішенні, висновку Конституційного Суду України порядок його виконання, відповідні державні органи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, навіть при відсутності належного фінансування державою даного виду виплат, відповідач був зобов'язаний діяти на підставі і у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і використовувати надані йому повноваження з метою, з якою ці повноваження надані.
Посилання відповідача у своїх письмових запереченнях суду на постанову Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, п. 8 якої було визначено, що «дітям війни» підвищення проводиться в іншому, ніж передбачено це Законом, розмірі, суд вважає безпідставним, оскільки така постанова є підзаконним нормативним актом, а надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка бере свій початок із вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які є чинними та домінуючими щодо підзаконних нормативних актів.
Вимоги позивача в частині індексації та стягнення трьох процентів річних задоволенню не підлягають, тому що діючим законодавством не передбачена індексація соціальних виплат та нарахування на них трьох процентів річних.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 11, 17-19, 69-72, 87-94, 99, 100, 102, 128, 158-163, 167, 186 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя в частині не призначення, не донарахування та не виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у липні-грудні 2007 року.
Визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя в частині не призначення, не донарахування та не виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по 15 жовтня 2009 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у травні-грудні 2008 року, у січні-вересні 2009 року.
Зобов'язати У правління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя п ризначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у липні-грудні 2007 року.
Зобов'язати У правління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя п ризначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по 15 жовтня 2009 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у травні-грудні 2008 року, у січні-вересні 2009 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі та поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.П. Суркова