Справа N 2-4165  

2009  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И  

"13" жовтня 2009 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:  

головуючого - судді   Кучеренко Н.В.  

при секретарі –   Левандовської О.М.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Українській промисловий банк» в особі Запорізької філії про стягнення процентів за користування грошовими коштами, стягнення пені та відшкодування моральної шкоди, за участю третьої особи – Відділу захисту прав споживачів виконавчого комітету Мелітопольської міської ради,    

В С Т А Н О В И В:  

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Українській промисловий банк» в особі Запорізької філії на його користь пеню в розмірі 141750 гривень, проценти на вклад в розмірі 2990 гривень, моральну шкоду в розмірі 5000 гривень та всі понесені ним судові витрати, зазначивши що   26 листопада 2008 року він уклав з товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" договір строкового банківського вкладу № 1004/0305378001603001. Банк прийняв від нього грошові кошти в сумі 50000 грн. строком на 91 день з 26 листопада 2008 року по 24 лютого 2009 року на умовах та порядку, визначених договором. Відповідно до п. 1.2 договору процентна ставка за вкладом складає 22% річних. Відповідно до п. 3.1 договору проценти на вклад     нараховуються від дня, наступного за датою внесення вкладу на депозитний рахунок до дня, який передує даті повернення вкладнику. Відповідач зобов’язався повністю повернути йому вклад у дату повернення, тобто 24 лютого 2009 року. Однак 24 лютого 2009 року на його вимогу відповідач не повернув йому вклад в сумі 50000 грн., а повернув лише 31 березня 2009 року 5000 грн., а 45000 грн. не повернуто. 09.06.2009 року він уклав з відповідачем на цю суму грошей договір строкового банківського вкладу. У зв'язку з невиконанням договору, тобто неповернення вкладу у строк 24 лютого 2009 року, що склалося з вини банку, вважає, що відповідач зобов’язаний сплатити йому пеню у розмірі 3% від 45000 грн. за кожен день прострочення повернення вкладу на 09.06.2009 року в сумі 141750 грн. За безпідставне користування його грошовими коштами у сумі 50000 грн. з 24 лютого 2009 року до 31 березня 2009 року, а з 31.03.2009 року по 09.06.2009 року у сумі 45000 грн. відповідач зобов’язаний сплатити йому проценти відповідно до п. 1.2 договору в розмірі 22% річних в сумі 2990 грн. Крім того, діями відповідача йому завдана моральна шкода, котра полягає в переживаннях з приводу не повернення вкладу, неможливості користування грошима, які вкрай потрібні йому Моральну шкоду він оцінюю в сумі 5000 грн.  

В судове засіданні позивач не з’явився, однак від нього надійшла заява, в якій він просить розглядати справу за його відсутності, наполягає на заявлених позовних вимогах.  

В судове засіданні представник відповідача не з’явилась, однак від неї надійшла заява, в якій вона просить розглядати справу за її відсутності, позов не визнає в повному обсязі, про що надала заперечення, згідно яких правлінням ОСОБА_2 банку України введено тимчасову адміністрацію в ТОВ «Укрпромбанк» строком на один рік з 21.01.2009р. по 21.01.2010р., призначено тимчасового адміністратора та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 21.01.2009р. по 21.07.2009р. (постанова Правління НБУ №19/БТ є банківською таємницею). Ці обставини є офіційно оприлюдненими, а отже, загальновідомими, оскільки про призначення тимчасової адміністрації у ТОВ «Укрпромбанк» та введення мораторію було опубліковано оголошення в газеті «Урядовий кур’єр» №13 від 27.01.2009р. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 85 Закону України „Про банки та банківську діяльність" протягом дії мораторії не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань. Після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які був зобов’язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов’язаннями можуть бути заявлені до сплати в розмірі, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено Законом, згідно ч.5 ст. 85 Закону України „Про банки та банківську діяльність". Згідно ст. 58 цього Закону передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов’язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади. На підставі п.5.2 договору банківського вкладу ОСОБА_2 звільняється від відповідальності у випадку видання уповноваженими органами нормативних актів, що прямо перешкоджають або забороняють вчиняти дії, спрямовані на виконання зобов’язань за цим Договором. За змістом статті 611 ЦК України відшкодування моральної шкоди є іншою фінансовою (економічною) санкцією, окрім неустойки, а відтак, в силу приписам законодавства вимоги позивача щодо стягнення як суми штрафу, так і моральної шкоди задоволенню не підлягають.  

Представник третьої особи - Відділу захисту прав споживачів виконавчого комітету Мелітопольської міської ради в судове засідання не з’явився, від нього надійшла заява, в якій він просить слухати справу за його відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі.  

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав:  

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.  

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.  

Як вбачається з вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.  

Відповідно до вимог ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.  

26 листопада 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Запорізької філії та ОСОБА_1 укладено договір строкового банківського вкладу № 1004/0305378001603001 (а.с.5).  

Відповідно до п.1.1 договору банк прийняв від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 50000 грн. строком на 91 день з 26 листопада 2008 року по 24 лютого 2009 року на умовах та порядку, визначених договором.  

Внесок коштів в сумі 50000 грн. підтверджується квитанцією № 1004/373 від 26 листопада 2008 року (а.с.6).  

Відповідно до п. 1.2 договору процентна ставка за вкладом складає 22% річних.  

Як вбачається з п. 3.1 договору проценти на вклад     нараховуються від дня, наступного за датою внесення вкладу на депозитний рахунок до дня, який передує даті повернення вкладнику.  

Згідно умов договору відповідач зобов’язався повністю повернути позивачу вклад у дату повернення, тобто 24 лютого 2009 року.  

Згідно ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.   Якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент.  

Відповідно до ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.    

Однак судом встановлено, що 24 лютого 2009 року на вимогу позивача відповідач не повернув йому вклад в сумі 50000 грн.  

Згідно листів заступника керуючого філії ТОВ «Украпромбанк» Запорізька філія направлених 10.03.2009 року на ім’я ОСОБА_1 повідомлялось, що правлінням ОСОБА_2 банку України введено тимчасову адміністрацію в ТОВ «Укрпромбанк» строком на один рік з 21.01.2009 р. по 21.01.2010 р., призначено тимчасового адміністратора та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 21.01.2009р. по 21.07.2009 р. По вкладах, строк закінчення яких настав після введення тимчасової адміністрації, кошти можуть бути виплачені за умови достатності коштів на кореспондентському рахунку банку. Для того, щоб заощадження позивача приносили доходи, запропоновано переоформити депозит на новий термін (а.с.9-10).  

Згідно заяви на видачу готівки № 1004/1449 31 березня 2009 року ТОВ «Укрпромбанк» повернув позивачу 5000 грн. (а.с.6), а 45000 грн. повернуто не було.  

09.06.2009 року ОСОБА_1 уклав з відповідачем договір строкового банківського вкладу на суму 45000 гривень.  

Стаття 1061 ЦК України передбачає, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.  

Крім того відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

Також відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 р. «Про практиу розгляду справ за позовами про захист прав споживачів», оскільки Закон України «Про захист прав споживачів» не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів … про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).  

Згідно ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.  

Оскільки банком не була задоволена вимога позивача про повернення грошового вкладу 24 лютого 2009 року, то відповідач відповідно до ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» повинен сплатити позивачу пеню в розмірі 3% від 45000 грн. за кожен день прострочення повернення вкладу станом на 09.06.2009 року в розмірі 141750 грн. (45000 грн. х 3% х 105 днів).  

Крім того, згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановленого договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.  

Відповідно до п.1.2 договору процентна ставка за вкладом складає 22% річних.  

Отже за безпідставне користування грошовими коштами позивача в сумі 50000 грн. з 24 лютого 2009 року до 31 березня 2009 року, а з 31.03.2009 року по 09.06.2009 року у сумі 45000 грн. відповідач повинен сплатити ОСОБА_1 проценти відповідно до п. 1.2 договору в розмірі 22% річних в сумі 2990 грн. (з 24.02.2009 р. до 31.03.2009 р. - 35 днів складає 2,11% х 50000 грн. - 1055 грн., з 31.03.2009 р. по 09.06..2009 р. - 71 днів складає 4,3% х 45000 грн. - 1935 грн., а взагалі 2990 грн. (1055 грн. +1935 грн.).  

Як вбачається зі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

В ст. 525 ЦК України закріплено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.  

Що стосується посилання представника відповідача на постанову Правління НБУ №19/БТ, згідно якої введено тимчасову адміністрацію в ТОВ «Укрпромбанк», призначено тимчасового адміністратора та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, в зв’язку з чим банк не міг виконати свої зобов’язання, то суд не приймає їх до уваги та вважає недоцільними з наступних підстав.  

Статтею 56 Закону України «Про ОСОБА_2 банк України» встановлено, що нормативно-правові акти ОСОБА_2 банку видаються у формі постанов Правління ОСОБА_2 банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління ОСОБА_2 банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом’якшують або скасовують відповідальність. Нормативно-правові акти ОСОБА_2 банку підлягають обов’язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України.  

На відміну від постанови Правління ОСОБА_2 банку України №19/БТ, якою введено тимчасову адміністрацію в ТОВ «Укрпромбанк», призначено тимчасового адміністратора та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затверджене постановою Правління ОСОБА_2 банку України від 3 грудня 2003 р. № 516 - зареєстроване в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 р. за № 1256/8577 є чинним і по теперішній час.  

Пунктом 3.3 цього Положення передбачено зобов’язання банку за договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.  

В даному випадку строк дії договору банківського вкладу закінчився ще 24 лютого 2009 року.  

Отже, належним виконанням зобов’язання з боку відповідача є повернення депозиту та сплати відсотків за користування коштами в строк, в розмірі та в валюті, які визначені в договорі.  

Однак свої зобов’язання банк виконав неналежним чином, не повернувши ОСОБА_1 24 лютого 2009 року його вклад.  

Тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 3% від 45000 грн. в сумі 141750 грн. та відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 2990 грн. є правомірною.  

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд виходить з наступного:  

Між ОСОБА_1 та   ТОВ «Укрпромбанк» в особі Запорізької філії були договірні відносини, які регулюються нормами ЦК України.  

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України одним з правових наслідків порушення зобов’язання є відшкодування моральної шкоди.  

У ст. 23 ЦК України також зазначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.  

Доводи представника відповідача про те, що позивач не має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки договором банківського вкладу № 1004/0305378001603001 від 26 листопада 2008 року не передбачено відшкодування моральної шкоди та правовідносини за договором банківського вкладу регулюються параграфом 3 глави 71 ЦК України, статтями якого не передбачено відшкодування моральної шкоди, суд вважає недоцільними.  

Як випливає з Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної),   прав, наданих споживачам   , інших цивільних прав.  

Оскільки як було зазначено раніше до даних правовідносин підлягає застосуванню Закону України «Про захист прав споживачів», в статті 22 якого вказано, що п   ри задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.  

Відповідно до положення п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при вирішенні питання про задоволення розміру відшкодування моральної шкоди, слід з’ясовувати підтвердження факту заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.  

Суд в   важає, що позивачу також була завдана й моральна шкода, оскільки протягом тривалого часу він не мав можливості скористатись на законних підставах своїми коштами, в зв’язку з чим знаходився в скрутному матеріальному становищі. Вказана обставина значно вплинула на його здоров’я, оскільки він є особою похилого віку та сильно переживав з приводу того, що не може повернути свої грошові кошти.  

Тому суд вважає можливим відшкодувати позивачу моральну шкоду в розмірі 5000 грн.  

Аналізуючи забрані по справі докази, кожний окремо, та всі у сукупності, суд приходить до висновку, що є всі підстави для стягнення з     товариства з обмеженою відповідальністю «Українській промисловий банк» в особі Запорізької філії на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 141750 гривень, процентів на вклад в розмірі 2990 гривень та моральної шкоду в розмірі 5000 гривень.  

Згідно ч.1 ст. 88 ЦК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені неї і документально підтверджені судові витрати.  

В матеріалах справи мається копія квитанції № 22805 від 30.06.2009 року про сплату ОСОБА_1 витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 250 грн. (а.с.3).  

На підстав ст. 88 ЦК України стягненню на користь позивача також підлягають й витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 250 грн.  

Згідно ч.3 ст 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав.  

Тому при зверненні до суду ОСОБА_1 не сплачував судовий збір.  

Згідно ч.3 ст 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.  

Тому стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю «Українській промисловий банк» в особі Запорізької філії підлягає судовий збір в дохід держави в сумі 1447 (одна тисяча чотириста сорок сім) гривень 48 копійок.  

Керуючись ст.ст. 11, 23, 509, 525, 526, 530, 536, 611, 625, 1058, 1060, 1061, 1074, 1075, ст. 56 Закону України “Про ОСОБА_2 України”, Законом України «Про захист прав споживачів»,   Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затверджене постановою Правління ОСОБА_2 банку України від 3 грудня 2003 р. № 516, Постанова Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди,   ст.ст. 15,26,42,44,56,57,59,60,84,107,208,212-215 ЦПК України,  

В И Р І Ш И В:  

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Українській промисловий банк» в особі Запорізької філії про стягнення процентів за користування грошовими коштами, стягнення пені та відшкодування моральної шкоди, за участю третьої особи – Відділу захисту прав споживачів виконавчого комітету Мелітопольської міської ради - задовольнити повністю.  

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Українській промисловий банк» в особі Запорізької філії на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 141750 (сто сорок одна тисяча сімсот п’ятдесят) гривень, проценти на вклад в розмірі 2990 (дві тисячі дев’ятсот дев’яносто) гривень, моральну шкоду в розмірі 5000 (п’ять тисяч) гривень та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 250 гривень, а всього 149990 (сто сорок дев’ять тисяч дев’ятсот дев’яносто) гривень.  

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Українській промисловий банк» в особі Запорізької філії судовий збір в дохід держави в сумі 1447 (одна тисяча чотириста сорок сім) гривень 48 копійок.  

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 20 днів, після подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення.  

Суддя