ПОСТАНОВА
Спрва № 4-15/2007 р.
19 лютого 2007 року Суддя Немирівського районного суду
Рибчинський В.П. при секретарі Горбенко Л.П., за участю прокурора Манятовської А.А., адвоката ОСОБА_16 розглянувши скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на постанови про порушення кримінальних справ,-
ВСТАНОВИВ:
ІНФОРМАЦІЯ_1 року слідчиим СВ Немирівського РВ УМВС України у Вінницькій області порушено кримінальну справу НОМЕР_1 за ознаками злочину, передбаченого ст.. 146 ч. 2 КК України стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2 та невстановлених осіб, а саме в тому що вони ІНФОРМАЦІЯ_2 року за попередньою змовою на протязі 15 годин незаконно позбавили волі ОСОБА_5 та насильно незаконно утримували його в гаражі ОСОБА_1, який розташований в м. Немирів, умисно спричиняючи йому побої та мордування та заподіюючи йому при цьому фізичні страждання.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року слідчим СВ Немирівського РВ УМВС України у Вінницькій області порушено кримінальну справу НОМЕР_2 за ознаками злочину, передбаченого ст.. 189 ч. 2 КК України стосовно ОСОБА_3 та інших невстановлених осіб, а саме в тому, що вони в період з ІНФОРМАЦІЯ_4 за попередньою змовою неодноразово вчинювали вимогу до ОСОБА_5 в передачі їм десяти тисяч доларів США за збереження ОСОБА_5 життя, погрожуючи йому при цьому фізичною розправою та примінюючи при цьому психічний вплив.
ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали до суду скаргу на зазначені постанови в якій просять скасувати постанови про порушення кримінальних справ та винести постану про відмову в порушенні кримінальної справи по даних епізодах у зв»язку з відсутністю в їхніх діях складу злочину, посилаючись на те, що підставами для порушення даних кримінальних справ - як вбачається із змісту постанов про порушення кримінальних справ - являються матеріали про вимагання передачі майна в гр.-на ОСОБА_5. та матеріали про якоби незаконне позбавлення волі того ж самого громадянина. Вважають, що вказані постанови про порушення кримінальних справ являються незаконними, необгрунтованими, такими, що ґрунтуються на твердженнях, які не відповідають нормам Кримінального, Кримінально-процесуального законодавства і самим матеріалах перевірки.
Так приймаючи рішення про порушення кримінальних справ , слідчим не прийняті міри щодо перевірки заяви про вчинення злочину, а саме заяви повинні бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукових дій, відібрання пояснень, витребування необхідних документів, дослідження тих чи інших обставин, що мають значення для прийняття такого рішення. До порушення кримінальної справи таких встановлених законом дій проведено не було. Так, як вбачається з матеріалів , які послужили приводами і підставами для порушення кримінальних справ послужили : заява ОСОБА_6. від ІНФОРМАЦІЯ_5 року про те, що вона просить прийняти міри до розшуку чоловіка ОСОБА_5., якого було якоби викрадено з власного будинку в цей же день біля 15 години і заява самого ОСОБА_5. від ІНФОРМАЦІЯ_6 року, хоча вона була зареєстрована в Книзі обліку заяв та повідомлень про злочини Немирівського РВ УМВС , як видно із штампу на заяві ІНФОРМАЦІЯ_7 року. Таким чином незрозуміло коли все таки звернувся із заявою ОСОБА_5 про скоєний стосовно нього злочин до Немирівського РВ УМВС ІНФОРМАЦІЯ_7 чи ІНФОРМАЦІЯ_1 року . Вказана розбіжність свідчить про наявність сумніву в легітимності вказаної заяви, яка послужила приводом для порушення кримінальних справ.
У заяві ОСОБА_5 ставить питання про прийняття мір до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та інших , які ІНФОРМАЦІЯ_8 року, тобто пройшло більше чим місяць строку, напали на нього, побили, після чого незаконно утримували без його волі в якомусь гаражі, вимагаючи
1
10000 доларів США. Постає питання, якщо заявник вважав, що стосовно нього був скоєний злочин, то чому він не звернувся у правоохоронні органи в день викрадення, чи на другий день, якщо дійсно вважав що відносно нього був скоєний злочин. Крім того у своїй заяві він вказує, що ті самі особи ІНФОРМАЦІЯ_9 та ІНФОРМАЦІЯ_7 року також у нього якоби вимагали гроші, погрожуючи фізичною розправою.
В порушення вимог Інструкції МВС України, яка регламентує порядок прийняття заяв і повідомлень про злочини і пригоди, заява ОСОБА_5. від ІНФОРМАЦІЯ_6 року була зареєстрована в КОЗП Немирівського РВУ МВС на день раніше , а саме ІНФОРМАЦІЯ_5 року за НОМЕР_3, незважаючи на те, що під вказаним номером вже була зареєстрована заява ОСОБА_6.Крім того приймаючи заяву ОСОБА_6. від ІНФОРМАЦІЯ_7 року черговим міліції ОСОБА_7 в порушення вимог ст.. 95 КПК України, де вказано, що при прийнятті заяви необхідно пересвідчитися в особі заявника, попередити його про відповідальність за неправдивий донос і відібрати в нього відповідну розписку, ОСОБА_6. про кримінальну відповідальність не попереджає, відповідної розписки не відбирає, однак начальником органу дізнання всетаки дається письмова вказівка начальнику відділення карного розшуку ОСОБА_8 провести перевірку і прийняти рішення в порядку ст.. 97 КПК України. Більше того заяву ОСОБА_5 не бачив начальник органу дізнання, оскільки на заяві відсутня його резолюція про подальше спрямування даної заяви.
Як видно із описаних фактів начальник відділення карного розшуку ОСОБА_8 отримавши в черговій частині заяву ОСОБА_6. жодного пояснення, жодного іншого документу, які б свідчили про те, що він займався перевіркою не вчинив, однак в матеріалах перевірки є в наявності:
· пояснення заявника ОСОБА_5. від ІНФОРМАЦІЯ_7 року (хоча писав він заяву про скоєний злочин ІНФОРМАЦІЯ_1 року) відібране заступником начальника РВ ОСОБА_9
· пояснення ОСОБА_1 від ІНФОРМАЦІЯ_5 р. відібране о/у ВКР ОСОБА_10
· ще одне пояснення ОСОБА_1 написане ним власноручно
· пояснення ОСОБА_2 від ІНФОРМАЦІЯ_6 року відібране о/у ВКР ОСОБА_10
· протокол огляду гр.-на СОБА_11.
· ксерокопія дозволу на право носіння пістолета на ім»я СОБА_11.
· протокол огляду автомобіля від ІНФОРМАЦІЯ_5 року, який належить ОСОБА_12.
· протокол огляду цього ж автомобіля від ІНФОРМАЦІЯ_5 p., який складено слідчим ОСОБА_14
· ксерокопії: свідоцтва про реєстрацію автомобіля, посвідчення водія на ім.»я ОСОБА_13, доручення на право керування вказаним автомобілем.
Таким чином , зібравши з порушенням всіх існуючих нормативних актів, які стосуються дослідчої перевірки заяв і повідомлень громадян про злочини, так звані матеріали про вимагання передачі майна в гр.-на ОСОБА_5. та про незаконне позбавлення волі ОСОБА_5, орган дізнання незрозуміло яким чином і коли передає ці матеріали старшому слідчому СВ майору міліції ОСОБА_15, який ІНФОРМАЦІЯ_10 року на підставі них незаконно порушує дві кримінальні справи.
Вважають, що кримінальні справи є незаконними оскільки органом дізнання та слідчим не дано належної правової оцінки приводам та підставам до порушення кримінальних справ.
Незаконність порушення кримінальних справ призвела до того, що невиправдано тривалий час проводиться розслідування кримінальної справи. Це ставить під сумнів наявність складу злочину в їхніх діях. Цей факт повністю підтверджує наявність в матеріалах кримінальної справи постанови Тульчинського районного суду про направлення даної кримінальної справи для проведення додаткового досудового розслідування, в якій суд критично оцінив позицію органів досудового слідства в плані наявності в їхніх діях складу злочинів. Це також підтверджує незаконність і необґрунтованість прийнятого слідчим рішення щодо винесення постанов про порушення кримінальних справ.
В судовому засіданні ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дали пояснення, які відповідають змісту обставин, які викладені в скарзі. Вважають, що вищевказані постанови про порушення кримінальних справ винесені щодо них, оскільки в
2
подальшому їх допитували як підозрюваних та стосовно них проводили слідчі дії в ході досудового слідства.
Попросили постанови про порушення кримінальних справ скасувати, винести щодо них постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю в їх діях складу злочину, оскільки вважають що приводів та підстав для порушення кримінальних справ не було, злочинів вони не вчиняли.
Прокурор попросив суд скаргу задовольнити, постанови про порушення кримінальних справ скасувати, винести щодо скаржників постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.
Заслухавши пояснення скаржників, вислухавши думку прокурора, дослідивши матеріали дослідчих перевірок вважаю скаргу обґрунтованою, яка підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.. 236-8 КПК України за результатами розгляду скарги, залежно від того, чи були при порушенні справи додержані вимоги ст..ст. 94,97,98 КПК України, суддя своєю постановою:
1) залишає скаргу без задоволення
2) задовольняє скаргу, скасовує постанову про порушення справи і виносить постанову про відмову в порушенні справи.
Постанови про порушення кримінальних справ винесені без достатніх на те приводів і підстав а саме:
-відповідно до вимог ст.. 98 КПК України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов»язані винести постанову про порушення кримінальної справи, лише при наявності приводів і підстав, зазначених у ст.. 94 КПК України, вказавши у постанові ті самі приводи і підстави. Підставами для порушення справи є наявність достатніх даних, які вказують на наявність ознак складу злочину. Так органом дізнання в порушення ст.. 95 КПК України, де вказано, що при прийнятті заяви про скоєний злочин необхідно пересвідчитися в особі заявника, попередити його про кримінальну відповідальність за неправдивий донос і відібрати в нього відповідну розписку, приймають заяву від ОСОБА_6, про кримінальну відповідальність її не попереджають і відповідної розписки не відбирають. В подальшому не відбирають пояснення від неї, приймаючи до уваги лише заяву, яка прийнята з порушенням вимог процесуального законодавства.
Заяву ОСОБА_5. про скоєний злочин, яка датована ІНФОРМАЦІЯ_6 року черговий РВ реєструє в книзі повідомлень про злочини ІНФОРМАЦІЯ_5 року, яка судом не може бути прийнята до уваги, оскільки зареєстрована за тим номером що і заява ОСОБА_6. На штампах які поставлені на заявах ОСОБА_6 і ОСОБА_5 вказано , що вони прийняті одним і тим же черговим, хоча записи вчинені різними почерками і різними чорнилами. На заяві ОСОБА_5 відсутня резолюція начальника органу дізнання про подальше срямування заяви, тому суд оцінює її критично.
Частина матеріалів не відповідає встановленому процесуальним законодавством порядку їх отримання, а саме слідчий, який не є представником системи органу дізнання , не отримавши заяву про скоєний злочин, проводить слідчі дії, а саме огляд автомобіля та огляд гр-на ОСОБА_11, хоча до порушення кримінальної справи відповідно до ст.. 190 КПК України проводиться лише огляд місця події.
Не було перевірено належним чином заяви ОСОБА_6. та ОСОБА_5, в яких вони стверджують що стосовно ОСОБА_5 був скоєний злочин, а приймаючи рішення про порушення кримінальних справ слідчий однобічно кладе в основу прийнятого рішення лише одне пояснення ОСОБА_5, яке дане ним до написання заяви про скоєний злочин, а після заяви ОСОБА_5 органом дізнання взагалі ніякої перевірки проведено не було, хоча органом дізнання необхідно було з»ясувати чи є сукупність одержаних відомстей достатньою для прийняття підсумкового рішення, передбаченого законом.
За таких обставин приходжу до висновку, що постанови про порушення кримінальних справ необхідно скасувати та в порушенні кримінальних справ відмовити за відсутністю в діях скаржників складу злочину.
З
Керуючись ст..ст. 6 п.2, 94,97,98,236-7,326-8 КПК України,-ПОСТАНОВИВ:
Постанову про порушення кримінальної справи від ІНФОРМАЦІЯ_1 року НОМЕР_1 за ознаками злочину, передбаченого ст.. 146 ч. 2 КК України стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2 та невстановлених осіб скасувати.
Постанову про порушення кримінальної справи від ІНФОРМАЦІЯ_1 року НОМЕР_2 за ознаками злочину, передбаченого ст.. 189 ч. 2 КК України стосовно ОСОБА_3 та інших невстановлених осіб скасувати.
В порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за за ст.ст. 146 ч.2,189 ч.2 КК України відмовити за відсутністю в їх діях складу злочину.
На постанову може бути подана апеляція протягом семи діб з дня її винесення до апеляційного суду Вінницької області.