Ухвала

іменем україни

01 серпня2017 рокум. Київ

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі колегії:

головуючоїЩепоткіної В.В.,

суддів:Єлфімова О.В., Квасневської Н.Д.,

за участю:

секретаря судового засідання Бражника М.В.,

прокурораРуденко О.П.,

захисникаКамінської М.П.,

засудженогоОСОБА_7,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12014040390001392 за обвинуваченням

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Фрунзе Синельниківського району Дніпропетровської області, проживаючого на АДРЕСА_1, такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК,

у вчиненні злочину, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК, за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_7 та захисника Третяк І.П. на вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2015 року,

в с т а н о в и в:

Вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2015 року ОСОБА_7 засуджено за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК до довічного позбавлення волі.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він 26 липня 2014 року близько 21 години 30 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння на території домоволодіння ОСОБА_9, розташованого на АДРЕСА_2 під час сварки, на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою вбивства умисно наніс ОСОБА_9 два удари ножем в обличчя та шию, від чого потерпіла померла на місці вчинення злочину.

В той момент коли ОСОБА_7 ножем наносив удари ОСОБА_9, його дії помічені ОСОБА_10 (донькою ОСОБА_9.), яка почала заспокоювати ОСОБА_7, але в цей час у останнього виник умисел на протиправне позбавлення життя двох осіб - ОСОБА_9 і ОСОБА_10, реалізуючи який ОСОБА_7 після нанесення ударів ОСОБА_9, від яких остання померла, підійшов до ОСОБА_10 на наніс їй не менше чотирьох ударів ножем в голову, в шию, праве плече та зовнішню поверхню правого променево-зап'ястного суглобу, від чого ОСОБА_10 також померла на місці вчинення злочину.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2015 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.

Зі змісту касаційної скарги з доповненнями засудженого ОСОБА_7 вбачається, що він, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо нього скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вказує на нероз'яснення йому права на розгляд кримінального провадження судом присяжних. Висновок суду про призначення покарання у виді довічного позбавлення волі вважає невмотивованим. Вважає, що при призначенні покарання суд недостатньо врахував дані про особу винного, а також пом'якшуючі покарання обставини, а тому призначив йому занадто суворе покарання. Апеляційний суд доводів апеляційної скарги засудженого належним чином не перевірив та безпідставно залишив вирок суду першої інстанції без зміни.

У касаційній скарзі захисник Третяк І.П., посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок суворості, просить судові рішення щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання змінити та призначити засудженому покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Вказує на неврахування судами визнання вини засудженим, щирого каяття, протиправної поведінки потерпілої під час вчинення злочину. Крім того, зазначає, що суд у вироку безпідставно послався на те, що внаслідок смерті ОСОБА_9 і ОСОБА_10 ОСОБА_11 не витримала своїх душевних страждань та вкоротила собі віку шляхом повішення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_7 та захисника Камінської М.П. на підтримку касаційних скарг, прокурора Руденко О.П., яка заперечила проти їх задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з приписами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.

При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Проте ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_7 цим вимогам кримінального процесуального закону не відповідає.

Як убачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_7 та захисник ТретякІ.П. в апеляційних скаргах, серед іншого, вказували на відсутність у засудженого умислу на вбивство двох осіб. Посилались на те, що ОСОБА_9 першою нанесла ОСОБА_7 тілесні ушкодження.

Проте, не погодившись з зазначеними доводами, апеляційний суд своїх висновків належним чином не мотивував, викладених в апеляційній скарзі доводів не перевірив, не навів вичерпних мотивів щодо їх необґрунтованості, обмежившись лише перерахуванням доказів, покладених в основу вироку, та загальним формулюванням про доведеність винуватості засудженого у вчиненні умисного вбивства двох осіб.

Так, згідно приписів ч. 3 ст. 374 КПК у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, а також докази на підтвердження встановлених судом обставин з зазначенням мотивів неврахування окремих доказів.

Від встановлених судом конкретних обставин справи, направленості умислу винного та мотиву вчинення кримінального правопорушення залежить правильність юридичної оцінки кримінально караного діяння.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07 лютого 2003 року умисне позбавлення життя двох і більше осіб кваліфікується за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК за умови, що їх убивство охоплювалось єдиним умислом винного, який виник до вчинення першого злочину.

Дії особи не можуть кваліфікуватися за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК, якщо не доведено, що її умисел був спрямований на позбавлення життя двох або більше осіб. У випадках, коли умисне вбивство двох або більше осіб не охоплювалося єдиним наміром винного, вчинене не містить ознак злочину, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК, й може кваліфікуватися за ч. 1 ст. 115 і п. 13 ч. 2 ст. 115 КК.

Проте, як вбачається з вироку суду, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, в частині умислу засудженого на вчинення вбивства є суперечливим.

Як зазначив суд у вироку, умисел на вбивство двох осіб у засудженого виник під час нанесення ним ударів ножем потерплій ОСОБА_9, тобто під час фактичної реалізації умислу на вбивство однієї особи.

Однак з такого формулювання обвинувачення не можливо встановити чи засуджений керувався єдиним умислом на вбивство двох осіб, чи намір вбити ОСОБА_10 у нього виник після вбивства ОСОБА_9

З огляду на це, висновок суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК, не ґрунтується на формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, що є порушенням вимог ст. 374 КПК та позбавляє можливості встановити правильність кваліфікації вчиненого діяння.

Незважаючи на неконкретність обвинувачення ОСОБА_7, переглянувши справу в апеляційному порядку, апеляційний суд допущених місцевим судом порушень не усунув та необґрунтовано, без наведення відповідних мотивів прийнятого рішення залишив вирок суду першої інстанції в частині кваліфікації дій засудженого без зміни.

Також не отримали належної оцінки апеляційного суду й доводи сторони захисту щодо мотивів призначення засудженому ОСОБА_7 покарання у виді довічного позбавлення волі.

Так, апеляційний суд не дав оцінки обґрунтованості посилання місцевим судом у вироку при призначенні покарання на ненадання засудженим медичної допомоги потерпілим та залишення їх в безпорадному стані, враховуючи при цьому, що ОСОБА_7 засуджено за умисне вбивство.

Крім того, при призначенні покарання суд послався на тяжкі наслідки вчинення злочину, зокрема, що в результаті смерті потерпілих ОСОБА_11, яка перебувала з ними в близьких родинних відносинах, не витримала своїх душевних страждань та вкоротила собі віку шляхом повішення. Проте, як убачається з обвинувального акту, такі наслідки вчинення злочину ОСОБА_7 в провину не ставились.

Таким чином, допущені апеляційним судом порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними і тягнуть скасування ухвали апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, в ході якого слід належним чином перевірити доводи апеляційних скарг, за необхідності й наявності для цього підстав провести судове слідство, та ухвалити законне, обґрунтоване й вмотивоване рішення.

Разом з цим, доводи засудженого ОСОБА_7 про порушення його права на розгляд кримінального провадження судом присяжних є безпідставними.

Згідно приписів ст. 384 КПК прокурор, суд зобов'язані роз'яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження щодо нього судом присяжних.

Як убачається з матеріалів провадження, старший прокурор Синельниківської міжрайонної прокуратури ОСОБА_12 роз'яснив ОСОБА_7 право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження щодо нього судом присяжних, і ця обставина засвідчена підписом обвинуваченого та його захисника в протоколі роз'яснення розгляду кримінального провадження судом присяжних від 16 жовтня 2014 року.

Судом першої інстанції в підготовчому судовому засіданні 25 листопада 2014 року ОСОБА_7 також було роз'яснено право на розгляд кримінального провадження щодо нього судом присяжних, однак він висловив бажання про розгляд провадження колегією суддів у визначеному складі, що підтверджується наявним в матеріалах провадження аудіозаписом зазначеного судового засідання.

З огляду на це, порушень прав ОСОБА_7 на розгляд кримінального провадження щодо нього судом присяжних не вбачається.

За таких обставин, касаційні скарги засудженого та захисника підлягають частковому задоволенню.

Керуючись п. 6 розділу XII «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,статтями 434, 436, 441, 442 КПК, суд

п о с т а н о в и в:

Касаційні скарги засудженого та захисника задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Щепоткіна О.В. Єлфімов   Н.Д. Квасневська