УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2006 року м.Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
|
|
Пінчука М.Г., Пшонки М.П., Панталієнка П.В., |
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання та захист права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, а також про визнання недійсним свідоцтва про право власності за законом,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовувала тим, що вона є засновником та власником приватного підприємства “ІНФОРМАЦІЯ_1”, розташованого у АДРЕСА_1.
16 січня 2002 року нею було написано заяву на ім'я Сімферопольського міського голови про те, що вона знімає з себе повноваження засновника й дає згоду на оформлення засновником підприємства свого брата ОСОБА_7
На підставі цієї заяви було внесено відповідні зміни до статуту і засновником підприємства вказано ОСОБА_7, проте останній ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Його спадкоємці звернулися у нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, частиною якої є вказане вище підприємство й пов'язані із ним корпоративні права. В подальшому на ім'я відповідачів були видані свідоцтва про право на спадщину за законом, де серед іншого зазначалося й про спірне підприємство.
Просила визнати свідоцтва про право на спадщину за законом, видані на ім'я відповідачів, недійсними. Визнати за нею право власності на спірне підприємство, його капітал, включаючи право на управління, отримання прибутку, а також активів у випадку його ліквідації, мотивуючи тим, що з моменту створення підприємства вона була його засновником та власником. Також просила витребувати це підприємство з неправомірного володіння ОСОБА_6
Рішенням Київського районного суду м.Сімферополя від 31 жовтня 2003 року позов задоволено.
Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 4 лютого 2004 року рішення суду першої інстанції залишено без зміни.
У касаційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, не погоджуючись із судовими рішеннями, просить його скасувати з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно із статтею 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушень судами норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Керуючись ст.332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Київського районного суду м.Сімферополя від 31 жовтня 2003 року ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 4 лютого 2004 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.