Справа №2-а-1862/09
П О С Т А Н О В А
іменем України
29 жовтня 2009 р. м.Харків
Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі: головуючого суду - ОСОБА_1, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління ПФУ в Червонозаводському районі м.Харкова про покладення обов’язку нарахувати підвищення до пенсії як дитині війни, –
в с т а н о в и в:
Позивач - ОСОБА_3 13.08.09 звернулась до суду до управління ПФУ в Червонозаводському районі м.Харкова з позовом про покладення обов'язку нарахувати їй як дитині війни підвищення до пенсії, встановлене ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Таке підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком повинно було виплачуватись їй протягом 2009 р., однак нарахувань та виплат у такому розмірі їй здійснено не було. Просила покласти на відповідача обов'язок нарахувати їй як дитині війни за 9 місяців 2009 року це підвищення у сумі 1344 грн. 60 коп., а також зобов’язати і у подальшому виплачувати його у розмірі, встановленому зазначеним Законом.
Відповідач позов не визнав та надав суду письмові заперечення, у яких послався на те, що виплати відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" повинен був нараховувати не він, а інший орган, оскільки фінансове забезпечення зазначеного Закону здійснюється не за рахунок Пенсійного фонду, а за рахунок Державного бюджету України. Окрім того, відповідно до ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений цим Законом, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій за цим Законом, а не для інших виплат. До того ж, для окремих категорій населення встановлені різні величини показника мінімальної пенсії. Тому за відсутності механізму реалізації положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" він не міг використовувати кошти Пенсійного фонду на цілі, не передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому нарахування та виплати позивачеві у 2009 році здійснював у розмірі 49,80 грн. щомісяця на підставі п.8 Постанови КМУ «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян №530 від 28.05.08.
Сторони заявили клопотання про розгляд справи в їх відсутності, а тому, відповідно до ч.3 ст.122 КАС України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з урахуванням такого.
З пенсійного посвідчення ОСОБА_2, яка народилась у 1944 році, судом встановлено, що позивачеві надано статус дитини війни.
З наданої відповідачем довідки вбачається, що протягом 2009 року позивачеві щомісяця нараховувалось та виплачувалось підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 49,80 грн. на підставі Постанови КМУ «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян №530 від 28.05.08.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 №10–рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), з 22.05.08 поновили дію положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції цього Закону від 18.11.04 №2195–1У, відповідно до яких дітям війни до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч.1 ст.28 Закону України №1058–1У від 9.07.03 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Статтею 54 Закону України №835–У1 від 26.12.08 «Про Державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум на одну особу для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, у 2009 році установлено в розмірах, що діяли у грудні 2008 року – 498 грн. (ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»); розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно–правовими актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Будь–яких застережень щодо нарахування та виплат підвищення дітям війни Закон України «Про державний бюджет України на 2009 рік» не містив.
Відповідно до ст.113 Конституції України, Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також Указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Отже, з 1.01.09 при нарахуванні та виплаті позивачеві підвищення до пенсії як дитині війни відповідач згідно з загальними засадами правового порядку в Україні, встановленими ст.19 Конституції України, мав діяти відповідно до законодавчих актів, що мають більшу юридичну силу, а саме: ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням положень ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».
Однак відповідач, керуючись підзаконним актом, який звужує обсяг існуючих прав і свобод, а тому суперечить наведеним законам України, проводив у 2009 році нарахування та виплату позивачеві підвищення у розмірі 49,80 грн. щомісяця, тобто, у розмірі, меншому, ніж 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, у зв’язку з чим його дії в зазначений період є неправомірними, такими, що не ґрунтуються на законі.
Відхиляючи доводи відповідача у тій їх частині, що стосуються заперечення участі ПФУ в нарахуванні соціальної допомоги дітям війни, неможливість застосування в таких випадках мінімального розміру пенсії за віком та відсутність коштів, суд виходить з такого.
Відповідно до п.15 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ №1261 від 24.10.07, ПФУ здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені ним в установленому порядку управління в районах, містах і районах у містах.
Згідно з п.3 зазначеного Положення, до основних завдань Пенсійного фонду України належить забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
У підпункті 7 п.2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 р. N 8-2 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), було чітко зазначено, що управління Пенсійного фонду Україн и в районах, містах і районах у містах призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
Отже, оскільки підвищення до пенсії позивача як дитини війни є соціальною виплатою, що здійснюються за рахунок інших джерел, визначених законодавством, тому його нарахування та виплата повинні були здійснюватись управлінням Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова за місцем проживання позивача.
Доводи щодо відсутності у Пенсійного фонду коштів на виплату підвищення до пенсії дітям війни суд до уваги не приймає, оскільки відповідач не надав суду жодного доказу того, що він як орган виконавчої влади, відповідальний за своєчасну і в повному обсязі виплату пенсій та інших соціальних виплат, передбачених законодавством, прийняв участь у формуванні і реалізації державної політики у цій сфері та вчинив будь-які дії для реалізації завдань, покладених на нього п.п.2,8 Положення про Пенсійний фонд України, у тому числі, для з'ясування джерел формування коштів Пенсійного фонду для цих потреб.
Посилання відповідача на неможливість застосування до даних правовідносин мінімального розміру пенсії за віком через неузгодження з ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" №1058 від 09.07.03 суд вважає помилковим на підставі такого.
В редакції зазначеного закону, яка діяла на час прийняття Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не містилось застереження щодо неможливості застосування мінімального розміру пенсії за віком в інших випадках.
Стаття 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" була доповнена частиною 3 тільки з прийняттям Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України " №2005 від 25.03.05; зміни в інші закони у зв'язку з таким застереженням не вносились.
Отже, відповідач не мав права на власний розсуд не застосовувати закон, який не визнаний не чинним або неконституційним, однак був зобов'язаний керуватись чинними на той час положеннями ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" для нарахування позивачці соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, а також своєчасно.
З урахуванням наведених норм та встановлених судом обставин суд вважає, що управління ПФУ в Червонозаводському районі м.Харкова у 2009 році при нарахуванні та виплаті позивачеві як дитині війни підвищення до пенсії діяло без дотримання вимог п.3 ч.3 ст.2 КАС України, а тому його дії з 01.01.09 є неправомірними.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова здійснити перерахунок пенсії позивача за період з 1.01.09 відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з її розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".
Однак при нарахуванні та виплаті позивачеві підвищення мають бути враховані кошти, вже нараховані та виплачені йому за цей час.
Вимогу позивача про зазначення в рішенні суми, яку йому необхідно нарахувати – 1344,60 грн., суд відхиляє, оскільки не може перебирати на себе функцію органу, на якого покладені повноваження проведення перерахунку.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ч.3 ст.94 КАС України.
На підставі зазначеного, керуючись наведеними нормативно-правовими актами та ст.ст. 6-14, 71,159-163,186,254 КАС України, суд -
п о с т а н о в и в:
Позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова про покладення обов'язку нарахувати підвищення до пенсії як дитині війни задовольнити частково.
Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова протиправною.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з підвищенням пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", починаючи з 1 січня 2009 року і до зміни відповідно до закону порядку визначення розміру державної соціальної підтримки дітей війни, встановленої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а також провести відповідні виплати за 2009 рік з урахуванням виплачених за цей період сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена.
Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано до Харківського апеляційного адміністративного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо вона подається у строк, встановлений для подання такої заяви.
Постанова суду набирає чинності після закінчення десятиденного строку, якщо заява про її апеляційне оскарження не була подана. Якщо після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга у двадцятиденний строк не була подана, постанова набирає чинності після закінчення двадцятиденного строку для подачі апеляційної скарги. У випадку подачі апеляційної скарги постанова, якщо вона не буде відмінена, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий суддя Протасова О.М.