Справа № 1-4/07р.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Смт. Стара Вижівка 13 лютого 2007р.
Старовижівський районний суд Волинської області під головуванням:
судді Кузьмінця О.М. за участю секретаря Бондар О.С прокурора Омелянчука А.В. адвоката ОСОБА_2 потерпілої ОСОБА_3
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Стара Вижівка справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, громадянина України, українця, уродженця і жителя м.Луцька, АДРЕСА_1 Волинської області, з середньою освітою, неодруженого, працюючого монтажником зв'язку ВАТ «Укртелеком», центру БРЗЕ м.Луцька, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ст.296 ч.1 КК України,
встановив:
Підсудний ОСОБА_1 грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю. А саме, ІНФОРМАЦІЯ_2 року біля 20 години він, зайшовши в службове приміщення телеграфу Старовижівського цеху №9 ВАТ «Укртелеком», почав образливо приставати до телеграфістки ОСОБА_3., яка знаходилась на роботі. І нахабно поводячи себе, вирвав з її рук телефонну трубку, виражався в її адрес нецензурною лайкою, безпричинно штовхав , затіяв бійку, в ході якої двічі вдарив її в обличчя, заподіявши легкі тілесні ушкодження.
Крім того своїми хуліганськими діями підсудний порушив нормальну роботу телеграфу, оскільки потерпіла не могла виконувати свої службові обов'язки деякий час, були розкидані папки з документами, тимчасово виведений з ладу касовий апарат, була перекинута частина меблів.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винність в пред'явленому звинуваченні не визнав зовсім і пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року біля 20 години, коли він знаходився в приміщенні Старовижівського райтелекому, то в кімнату на першому поверсі зайшла ОСОБА_3. та згодом сказала йому, щоб йшов за нею, що він і зробив. А коли він з нею піднявся на другий поверх і зайшов в тимчасове приміщення телеграфу, призначене для відвідувачів, то потерпіла напала на нього, погрожуючи ножницями. В зв'язку з цим він відкинув потерпілу від себе. Але вона знову кинулася на нього і схопила рукою за шию, а тому він відштовхнув її ще раз, після чого покинув приміщення телеграфу.
Однак винність підсудного в пред'явленому йому звинуваченні підтверджується показами потерпілої та іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.
-2-
Так потерпіла ОСОБА_3. показала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року біля 20 години, коли вона знаходилася на роботі, в службове приміщення телеграфу, яке тимчасово розміщалося на другому поверсі адмінбудинку, то до неї в службове приміщення прийшов підсудний і почав безпричинно образливо приставати до неї, вирвав з рук телефонну трубку, коли вона розмовляла по телефону, виражався в її адрес нецензурною лайкою, штовхав, а тому вона з метою самооборони схопила з стола ножниці. Однак підсудний вибив ножниці з її руки і вдарив її рукою в обличчя. Після цього вона направилася в двері кабінету начальника, в якому знаходився телефон, щоб зателефонувати в міліцію. Однак підсудний схопив її за одяг і штовхнув , від чого вона впала на тумбочку, яка перекинулася. А коли вона вже в кабінеті начальника піднялася, то підсудний, погрожуючи, підбіг до неї, а тому вона, захищаючись, схопила його однією рукою за шию. Після цього він вдарив її рукою в обличчя, внаслідок чого впала на підлогу.
Також показала, що після побиття її підсудний вийшов з службового приміщення, а вона зразу ж зателефонувала в райвідділ міліції і своїм начальникам ОСОБА_4. і ОСОБА_5, повідомивши їх, про те що її побив підсудний.
Об'єктивність показань потерпілої підтверджується показаннями свідка ОСОБА_6, яка показала, що біля 20 години ІНФОРМАЦІЯ_3 року розмовляла з потерпілою по телефону і чула як з телефонної трубки доносились крики та нецензурна лайка, а потім розмова різко перервалася, що співпадає з показами потерпілої про те, що підсудний вирвав з рук потерпілої телефонну трубку та виражався в службовому приміщення нецензурною лайкою.
Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_5., ОСОБА_4 підтвердили, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року біля 21 години бачили потерпілу в службовому приміщенні телеграфу, обличчя в якої було розпухле від сліз і яка скаржилася їм, що її безпричинно побив підсудний.
З акту судово-медичного обстеження та висновку судово-медичної експертизи вбачається, що в ОСОБА_3 були виявлені легкі тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянці обличчя, тулуба і нижніх кінцівок і що утворення їх можливе в час і при обставинах вказаних потерпілою, чим ще раз об'єктивно підтверджуються її показання.
Факт заподіяння підсудним потерпілій легких тілесних ушкоджень підтверджується і показаннями самого підсудного про те, що він дійсно знаходився в приміщенні телеграфу ІНФОРМАЦІЯ_3 року біля 20 години, де як показали свідки ОСОБА_5, ОСОБА_4 та інші були розкидані папки з документами, перекинуті стільці, що свідчить про вчинення хуліганських дій.
Крім того підсудний не заперечує, що пропонував потерпілій частково компенсувати її витрати на лікування, що також підтверджує його винність в заподіянні шкоди здоров'ю потерпілої:
Показання підсудного про те, що його до себе в службове приміщення покликала потерпіла і він разом з нею туди йшов спростовуються показами свідків ОСОБА_7, який показав, що підсудний пішов після потерпілої приблизно через 5 хвилин, та показами свідків ОСОБА_8. і ОСОБА_10., які показали, зокрема ОСОБА_8, що саме він покликав потерпілу, яка знаходилася на першому поверсі і яка з ним піднялася на другий поверх та відкрила двері і там залишилася.
Суд також вважає неправдивими показання свідка ОСОБА_9 про те, що саме потерпіла перша напала на підсудного.
Так цей свідок під час дізнання і в судовому засіданні давав пояснення та показання, які суперечать одне одному і не узгоджуються з фактичними обставинами даної події.
Зокрема, в судовому засіданні достовірно встановлено, що потерпіла піддалася на другий поверх без підсудного. Однак ОСОБА_9 стверджує, що потерпіла покликала підсудного і разом з ним пішла на другий поверх.
Крім того, якщо ОСОБА_9 і дійсно приходив на другий поверх, чого суд не відкидає, то він не міг бачити з коридору все, що відбувалося в службовому приміщенні, зокрема
-3-
ножниць в руці потерпілої, які, як з'ясовано в судовому засіданні, вона тримала на рівні свого пояса, за суцільним бар'єром висотою 110 см., через щілину шириною 4 см. Між полотном і стояком коробки вхідних дверей.
Остання обставина встановлена судом на підставі огляду місця події учасниками судового розгляду.
З показань потерпілої та свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5. також встановлено, що внаслідок протиправних дій з боку підсудного була порушена нормальна робота телеграфу, оскільки був тимчасово виведений з ладу касовий апарат, перекинуті меблі і потерпіла деякий час не могла виконувати свої службові обов'язки.
Таким чином приведені докази в їх сукупності повністю підтверджують винність підсудного в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, а тому його дії слід кваліфікувати за ст. 296 ч.1 КК України.
Обтяжуючих відповідальність підсудного обставин суд не вбачає.
При призначенні покарання суд враховує, що вчинений злочин відноситься до невеликої тяжкості, а також те, що ОСОБА_1 раніше не судимий, позитивно характеризується по місцю праці і проживання і вважає, що для його виправлення слід призначити покарання в межах санкції закону, за яким притягається до кримінальної відповідальності, з застосуванням ст.75 КК Укроаїни.
Заявлений потерпілою позов про стягнення майнової і моральної шкоди, заподіяної злочином, у відповідності до ст.ст. 1166,1167 ЦК України підлягає задоволенню частково.
Зокрема майнову шкоду слід стягнути в сумі 308 грн., виходячи з вартості придбаних потерпілою медикаментів для лікування хвороби, загострення якої було викликане хуліганськими діями підсудного.
Моральну шкоду суд визначає в розмірі 2500 грн., виходячи з перенесених потерпілою фізичних і моральних страждань та інших негативних наслідків, спричинених злочином.
Речовий доказ - жіночий черевик, в якому частково відірваний каблук, підлягає поверненню потерпілій у відповідності до ст.81 КПК України.
Керуючись ст.ст. 323,324 КПК України, суд, -
засудив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.296 ч. 1 КК України і призначити йому 2(два) роки обмеження волі.
На підставі ст.ст. 75,76 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням при умові, що він протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину і протягом іспитового строку не буде виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи (КВС), буде повідомляти ці органи про зміну місця проживання і роботи та періодично буде з'являтися для реєстрації в органи КВС.
Цивільний позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, жителя м. Луцька, АДРЕСА_1 в користь ОСОБА_3, АДРЕСА_2, заподіяну злочином шкоду в сумі 2808 грв, в тому числі майнову шкоду в сумі 308 грв. і моральну - в сумі 2500 грв.
Речовий доказ - жіночий черевик з пошкодженим каблуком повернути ОСОБА_3.
-4-
На час вступу вироку в законну силу запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 обрати підписку про невиїзд.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Старовижівський райсуд протягом 15 діб з моменту проголошення.