Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22 - 3271 / 2009 р.                     Головуючий  у  1 інстанції: Лисенко Л.І.

                                                                                           Суддя-доповідач: Боєва В.В.                                        

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

       21 жовтня   2009 року                                                                            м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах  апеляційного суду Запорізької області у складі:

                    Головуючого:       Боєвої В.В.

                    Суддів:                  Коваленко А.І., Подліянової Г.С.,

                   При секретарі:       Волчановій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя  від  14 квітня 2009 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми завдатку та відшкодування моральної шкоди ,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом  до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми завдатку та відшкодування моральної шкоди. .В позовній заяві зазначав, що у 2006 році він з відповідачами домовився про продаж земельної ділянки площею 6 соток за адресою АДРЕСА_1 за 24000 доларів США. 17.12.2006 року вони уклали з відповідачем попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки у відповідачів не було правовстановлюючих документів на земельну ділянку, він в якості завдатку вніс суму 3000 доларів США. 01.02.2007 року відповідач уклав договір з ПП ОСОБА_4 на виконання комплексу робіт по оформленню проектів та складання документів щодо відведення земельних ділянок у власність та у липні 2008 року отримав державний акт на землю. 12.01.2008 року він уклав з відповідачкою додатковий попередній договір про продаж земельної ділянки та доплатив у якості завдатку 5000 доларів США.

Відповідачі відмовилися продавати йому земельну ділянку за 24000 доларів США. 30.10.2008 року відповідач власноруч написав розписку, що отримані ним кошти в сумі 8000 доларів США він поверне до 01.12.2008 року, однак повернув лише 200 доларів США.

 До теперішнього часу кошти йому не повернули. Крім того, діями відповідачі йому завдано моральну шкоду, оскільки він мав намір побудувати на ділянці будинок, цим порушився звичайний уклад життя, сон, в сім’ї виникли сварки та скандали. Посилаючись на ці обставини, просив стягнути з відповідачів на його користь подвійну суму завдатку у сумі 120000 грн., моральну шкоду в сумі 20000 грн. та судові витрати в сумі 670 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя  від 14 квітня  2009 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 64000 грн., еквівалент 8000 доларів США та судові витрати в сумі 670 грн., в решті частини позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням  суду ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити, стягнувши з них на користь позивача 39390 грн., еквівалент 7800 доларів США – з урахуванням курсу купівлі-продажу доларів США   станом на укладення  даної боргової розписки,  та судові витрати в сумі 423,90 грн.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів  апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно  пункту  1)  частини 1 статті  309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Так, суд першої інстанції,  задовольнивши позовні вимоги  ОСОБА_3 частково,  посилався на  положення статей 526, 570-571 якими визначені загальні умови виконання зобов’язання та поняття завдатку і правові наслідки порушення або припинення зобов’язання, забезпеченого завдатком.  

При цьому суд виходив з того, що сплачена  позивачем сума 8000 доларів США є авансовим платежом, тобто, підлягає поверненню  саме в такому   розмірі.  Стягнувши з відповідачів на користь позивача  64000 грн. - грошовий еквівалент 8000 доларів США, суд  правильно  застосував  відповідні положення Цивільного Кодексу – стосовно  визначення суми, що підлягає сплаті у гривнях – за офіційним курсом відповідною валюти на день платежу.

Суд  першої інстанції вірно взяв за основу офіційний курс долара США  на час постановлення рішення, проте, при обчисленні суми, що підлягає стягненню, суд не врахував, що сторонами визнається факт повернення позивачеві 200 доларів США, про що зазначено навіть в позовній заяві, а відтак, в цій частині рішення суду підлягає зміні, а сума, що підлягає стягненню розраховується так:

(8000 дол. США – 200 дол. США) х 8,00 = 62400 грн.    

В матеріалах справи  (а. с. 2, 3) є квитанції про оплату позивачем судового збору в сумі 51 грн. та  витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – в сумі 30 грн.  З огляду на вищевикладене також підлягає зміні судове рішення в частині стягнення судових витрат., а тому підлягають  стягненню на користь позивача лише судові витрати в загальній сумі 81 грн.

Недоплачена позивачем сума судового збору в розмірі 543 грн. (з огляду на присуджену судом апеляційної інстанції суму відшкодування) підлягає стягненню з відповідачів в дохід держави.

Крім того, суд першої інстанції ані в мотивувальній, ані в резолютивній частині рішення не зазначив, в якому порядку мають відповідати  боржники за невиконання зобов’язання, хоча  в позовній заяві ОСОБА_3 просив стягнути з відповідачів  суму подвійну завдатку в солідарному  порядку.

Виходячи з того, що попередні договори  щодо продажу будинку укладалися: 17.12.2006 року - між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, 12.01.2008 р. - між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в  розписці про отримання 8000 доларів США, наданій позивачеві, зазначено, що ці гроші  отримали ОСОБА_1, ОСОБА_2, судова колегія дійшла висновку, що  відповідачі мають відповідати за дане грошове зобов’язання в солідарному порядку, оскільки  воно виникло з приводу  купівлі-продажу неподільного предмету – жилого будинку,  а  тому  судове рішення в цій частині  необхідно уточнити.

Керуючись ст. ст.  307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя   від 14 квітня    2009 року по цій справі змінити, виклавши резолютивну частину рішення наступним чином:

Стягнути  солідарно з  ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму  боргу 62400 грн. та судові витрати в сумі 81 грн.

Стягнути  з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 543 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту  проголошення, проте може бути оскаржено протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.

Головуючий:

Судді: