№2-а-3929/09  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

04 листопада 2009 року           Торезький міський суд Донецкой области в складі:  

  головуючої-судді       ОСОБА_1  

  при секретарі         Пекунової Є.Г.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Торезі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного Фонду України в м.Торезі про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії, -  

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду 12.10.2009 року з позовом до Управління пенсійного Фонду України в м.Торезі про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він є інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, 1 категорії, перебуває на обліку в  Управлінні пенсійного Фонду України в м.Торезі Донецької області (далі - УПФУ). Йому призначена пенсія про інвалідності у розмірі: 1886грн.67коп. (основна пенсія)+99грн.50коп. (додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю)+256грн.70коп. (доплата з урахуванням ст.67)=2222грн.97коп. У вересні 2009 року він звернувся до УПФУ з проханням привести розмір його пенсії до розмірів, встановлених нормами діючого законодавства, посилаючись на ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, рішення  Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008, ЗУ «Про прожитковий мінімум», ЗУ «Про державні  соціальні стандарти та соціальні гарантії», Конституцію України, але йому УПФУ відмовило у його проханні, посилаючись на постанови КМУ, які суперечать вказаному ним законодавству. Відповідно до ст.50, ч.4ст.54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмір його основної пенсії як інваліда 2 групи та додаткової повинен обраховуватися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму; розмір його основної пенсії як інваліда 2 групи не може бути нижчим від 8 мінімальних пенсій за віком, а розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, - у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ч.3 ст.67 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір основної та додаткової пенсії, а ст.58 ЗУ «Про державний бюджет на 2009 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України» затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Просив визнати протиправними дії УПФУ по відмові перерахувати розмір його пенсії, зобов’язати УПФУ здійснити перерахунок його пенсії з 01.04.2009 року згідно зі ст.50,54, ч.3ст.67 ЗУ„Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з мінімальної пенсій за віком, яка не може бути нижчою від прожитковому мінімуму, встановленого законом: основна – в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткова – 75% мінімальної пенсії за віком (а.с.1-3).  

Позивач   у судовому засіданні дав пояснення аналогічні викладеним, вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.  

Представник відповідача УПФУ   пояснив, що     позивач перебуває на обліку в УПФУ, з 28.02.1994 року він отримував пенсію як інвалід 3 групи, внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з 04.08.2008 року – отримує пенсію по 2 групі інвалідності. УПФУ при визначенні позивачу розміру основної та додаткової пенсії правомірно застосовані постанова Кабінету Міністрів України від 16.07.2008р. №654, розмір пенсії визначений згідно із діючим законодавством. У позовних вимогах просив відмовити позивачу у повному обсязі.  

Вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи,   судом фактично встановлено   , що позивач належить (віднесений) до 1 категорії як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, він має право на пільги, встановлені ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що підтверджується посвідченням №138379, він має пенсійне посвідчення №2300706616 і отримує пенсію як інвалід з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, інших ядерних випробувань (а.с.5). Згідно із довідкою МСЕК позивачу 04.08.2008 року при повторному огляді встановлена 2 група інвалідності, захворювання пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, встановлено 80% втрати професійної працездатності з 04.08.2008 року по 04.0.2001 року (а.с.7). У зв’язку з порушенням його прав позивач звернувся до відповідача, на його звернення УПФУ надало відповідь, в якій вказало, що розмір пенсії з 01.10.2009 року нарахований відповідно до норм діючого законодавства, відповідно до ПКМУ №654 від 16.07.2008 року у сумі 2243грн.87коп.(а.с.8). Згідно із відповіддю УПФУ на звернення позивача на підставі постанови Торезького міського суду та виконавчого листа від 09.04.2009 року позивачу проведений перерахунок основної та додаткової пенсії з 01.01.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 03.08.2008р. у розмірі 6 мінімальних пенсій та додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, з 04.08.2008р. по 31.03.2009р. в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком (а.см.8).  

Згідно із довідкою УПФУ розмір пенсії за інвалідністю у позивача з 01.04.2009 року складав 2222,97грн., з 01.06.2009 року -37878,78грн., з 01.07.2009 року -2229,67грн. (а.с.9).  

Відповідно до ч.2 ст.6   Конституції України   органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй (ст.8). Органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (ч.2 ст.19).     Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст.22). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, в інших випадках, передбачених законом (ст.46).  

З 1 січня 2004 року набрав чинності ЗУ   “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”   від 9 липня 2003 року №1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Абзацом 2 преамбули Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.  

Частиною 3 ст.4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. Статтею 8 даного Закону визначено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Пунктом 2 ч.1 ст.8 зазначеного Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за ЗУ «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне утримання) з інших джерел. Право вибору пенсійних виплат передбачено ст.10 наведеного Закону означає, що особі, яка мала одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особа, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.  

Абзацом 1 п.13 Прикінцевих положень ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”  передбачено, у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсі, на яку має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів та розміром із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.  

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені ЗУ „   Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”   (далі – спеціальний закон).     Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а)державної пенсії, б)додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.  

Статтею 50 даного Закону передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 3 групи – 50% мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст.53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії, іншого доходу.  

Нормами ст.54 даного Закону визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та пенсій у зв’язку з втратою годувальника. Частина 4 ст.54 даного Закону передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути  нижчим по 3 групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком, по 2 групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком; ч.3 ст.67 даного Закону передбачено підвищення розміру пенсії, визначеної відповідно до ст.5, а тож розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Зазначені норми розповсюджуються на позивача, оскільки він віднесений до 1 категорії як особа, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, йому встановлена встановлено 2 групу інвалідності у зв’язку із військовою службою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.  

Тобто даною нормою визначений для даної категорії нижчий розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами ст.49 спеціального закону передбачений максимальний розмір, то ч.4 ст.54 даного Закону нижчий розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до 1 категорії, та у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської  

Посилання відповідача на частину 5 ст.54 ЗУ„Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”   ,   якою визначено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання   ,   і пенсії у зв’язку з втратою  годувальника в наслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, на підставі чого відповідач керувався розміром, визначеним ПКМУ від 16.07.2008 року №654, суд не приймає, оскільки статтею визначено, що КМУ визначає порядок обчислення пенсії, і не вказано, що визначає розмір пенсії; поняття «порядок» означає «як, яким чином», а «розмір» означає «скільки»; ці поняття не можна ототожнювати, вони мають різне правове значення, несуть різне правове навантаження.  

Статтею 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає ЗУ «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. №966-14, а також ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії» від 5.10.2000р. №2017-111, згідно із ст.1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком.  

ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії» у ст.17 передбачено, що до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір пенсії за віком; основні соціальні гарантії не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ч.3ст.4 ЗУ «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджуються Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується у офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.  

Прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність, затверджений на 2009 рік відповідно до ЗУ «Про державний бюджет на 2009 рік» і на квітень 2009 року складає 498грн.  

Зазначені норми розповсюджуються на позивача, оскільки він віднесений до 1 категорії як особа, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, йому встановлено 2 групу інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.  

Фактично позивач з 01.04.2009р. отримує пенсію: основний розмір пенсії – 1866грн.67коп., додаткова пенсія – 99грн.60коп., підвищення пенсії інвалідам 2 групи – 199грн.20коп., щомісячна цільова грошова допомога на проживання інвалідам війни – 50грн., доплата непрацюючим – 7грн.50коп. З 01.07.2009р. змінилася тільки доплата непрацюючим – на 14,230грн., з 01.10.2009р. – 28,40грн. Виплати проводяться на підставі ПКМУ від 16.07.2008р. №654 (а.с.8).  

Судом не приймаються посилання УПФУ на постанови КМУ від 16.07.2008 року з огляду на положення принципу законності, що визначені п.2-4 ст.9 КАС України, та пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України, ст.71 спеціального закону „Про статус і  соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону; а також з огляду на абзац 2 преамбули, частини 3 ст.4, пункту 2 частини 1 ст.8, пункт 13 загального закону ЗУ   “   Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, якими передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначається виключно законами про пенсійне забезпечення. До приведення законодавства у відповідність до цього закону закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.  

Проблему, пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, неодноразово розглядав   Конституційний Суд України   , що вказано у рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 по справі 1-21/2005. В ньому Конституційний Суд України сформулював правову позицію, згідно із якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. Для них передбачений особливий порядок пенсійного забезпечення з урахуванням їх правового статусу, професійних обов’язків, підвищених вимог до дисципліни, обмежень та інших особливостей, пов’язаних з ризиком для життя та здоров’я, що й зумовило встановлення додаткових пільг соціального забезпечення таких осіб; обмеження цих гарантій не відповідає статтям 3,22,48 Конституції України. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається (рішення від 6.07.1999р. №8-рп/99, від 20.03.2002р. №5-рп/2002, від 17.03.2004р. №7-рп/2004, від 1.12.2004рю. №20-рп/2004).  

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема п.28 розділу 11 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України, ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесені зміни до ст.48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Вирішуючи позовні вимоги позивача за адміністративним позовом до суб’єкта владних повноважень, суд виходить із конституційних принципів, на яких базуються здійснення прав та свобод людини та громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, які передбачені ст.1, 3, ч.2 ст.6, ст.8, ч.2 ст.19, ст.22, 23, ч.1 ст.24, ст.46, ч.1 ст.50 Конституції України, з неможливості скасування та звуження права на пенсійне забезпечення. Правовою гарантією забезпечення державою цього права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, що слідує із положень принципів верховенства права, закріпленого ст.8 Конституцією, ст.8 КАС України.  

Суд вважає, що дії УПФУ щодо виплати пенсій позивачу (державної та додаткової пенсії) як інваліду 2 групи у розмірах, менших восьми мінімальних пенсій за віком є неправомірними, оскільки вони не відповідають вимогам ст.50, ч.4 ст.54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”   ,   Конституції України, що відповідач зобов’язаний здійснити перерахунок пенсії позивачу відповідно до ст.50, ч.4 ст.54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 квітня 2009 року, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та виплатити позивачу недоотриману пенсію з 01 квітня 2009 року, тому вимоги позивача підлягають задоволенню.  

Керуючись ст.1, 3, ч.2 ст.6, ст.8, ч.2 ст.19, ст.22, 23, ч.1 ст.24, ст.46, ч.1 ст.50 Конституції України,  Законами України: „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005 року №8-рп/2005, від 22.05.2008 року №10-рп ст.ст.2,8,9,10,69-71,79,86,87,94,98,99, 100,102,104,105,158-163,185,186,254 КАС України, -  

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.  

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в місті Торезі Донецької області по відмові в перерахуванні ОСОБА_2 пенсії з 01 квітня 2009 року відповідно до статті 50, частини 4 статті 54 Закону України, частини 3 статті 67 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.  

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в місті Торезі Донецької області нарахувати та виплачувати з 01 квітня 2009 року ОСОБА_3 пенсію за інвалідністю відповідно до частини 4 статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до статті 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, доплатити до розміру пенсії відповідно до ч.3 ст.67 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з врахуванням фактично отриманих сум, та виплатити ОСОБА_2 недоотриману пенсію, починаючи з 01 квітня 2009 року.  

Постанова постановлена в нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частину в судовому засіданні 04 листопада 2009 року. Постанова буде виготовлена в повному обсязі 09 листопада 2009 року.  

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Торезький міський суд.  

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Торезький міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

СУДДЯ                 Т.В. СТРІЖАКОВА