АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2007 року. м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Кварталової A.M., Плавич Н.Д.
при секретарі - Кодінцевої С.В.
за участі позивача Кустури М.П.,
представника відповідача Федченка CM.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу „Маяк" на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 31 серпня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського виробничого кооперативу „Маяк"(далі - СВК„Маяк"), третя особа ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
встановила:
У жовтні 2004 року позивач звернувся із позовом і уточненнями до нього в обгрунтування якого зазначив, що 07 жовтня 2002 року з вини ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, який керував належним СВК „Маяк" автомобілем ЗШ-130 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої позивач отримав тілесні ушкодження, тривалий час лікувався, а його автомобіль потребує ремонту. Заподіяну матеріальну шкоду в сумі 6893,41 грн., 8 000 грн. за спричинену моральну шкоду позивач просить стягнути із відповідача.(матеріали кримінальної справи НОМЕР_1 а.с. 141-142, матеріали цив. спр. а.с. 2-3)
Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначивши, що ОСОБА_2 виїхав на закріпленому за ним автомобілі підприємства без дозволу останнього. Третя особа ОСОБА_2 заперечував пояснення відповідача щодо самовільного виїзду.
Позовні вимоги розглядались судами неодноразово під час розгляду кримінальної справи(матеріали кримінальної справи НОМЕР_1). Останнім рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 31 серпня 2006 року позовні вимоги задоволені.(а.с.28-29)
Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, на обґрунтування якої зазначив, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що належний відповідачу автомобіль вийшов із його володіння проти його волі, оскільки ОСОБА_2 скоїв угон транспортного засобу (а.с. 33-34).
В судовому засіданні представник відповідача підтримав скаргу, яку попросив задовольнити, позивач заперечував проти задоволення скарги. Третя особа ОСОБА_2 був повідомлений належним чином про що у справі є докази(а.с.61) до суду не прибув про причини неявки не повідомив. Згідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, така неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення прибувших учасників апеляційного розгляду, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Справа № 22ц-504/07 Категорія ЦП:23
Головуючий у першій інстанції Бочаров А.І. Доповідач Левенець Б.Б.
2
Відповідно до вимог ст. 440, 440-1, 441,450 ЦК України( в редакції Закону від 1963 року), за яким повинні регулюватись спірні відносини, у разі заподіяння шкоди, власник має право заявити вимоги про відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, а організація повинна відшкодувати шкоду заподіяну з вини ії працівників під час виконання ними своїх трудових обов'язків.
Судом першої інстанції встановлено, що 07 жовтня 2002 року о 07.00 годині ранку ОСОБА_2 за подорожнім листом отримав пальне і виїхав для обслуговування працівників 3-ої рисової бригади СВК „Маяк" на належному відповідачу автомобілі ЗІЛ-130 д/н НОМЕР_2.
Представник відповідача в судовому засіданні не оспорював факт належності автомобіля ЗіЛ-130 СВК „Маяк" і виконання ОСОБА_2 на час пригоди обов'язків ІНФОРМАЦІЯ_1 на вказаному автомобілі за трудовим договором із відповідачем. (а.с. 24-25)
Винність ОСОБА_2 в тому, що він 07 жовтня 002 року біля 15.00 годин керуючи закріпленим за ним автомобілем ЗИЛ-130, д/н НОМЕР_2, і рухаючись по дорозі із с Фурманівка до с Червоний Яр Кілійського району Одеської області, порушив вимоги п. 2.9, 11.2,13.1 і 13.3 Правил Дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.01р. № 1306, не впорався із керуванням і здійснив зіткнення із автомобілем позивача, підтверджується набравшим чинності вироком Кілійського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2005 року постановленим щодо ОСОБА_2, матеріалами кримінальної справи № 1-276-05(мат. к.с. а.с. 4, 24-26,151,239-240, 249-250).
Із матеріалів справи видно, що позивач є власником автомобіля ВАЗ 2121 д/н НОМЕР_3 За висновком судового експерта-товарознавця автомобілю позивача завдано матеріальної шкоди на суму 6575,56 гри., за проведення експертизи позивачем сплачено 225 грн., у зв'язку з отриманими внаслідок пригоди травмами позивач лікувався, придбавав ліки, вартість яких підтверджується квитанціями на суму 92.85грн.(мат. к.с. а.с. 52-63,187)
Внаслідок пригоди позивач отримав ушкодження здоров'я середньої тяжкості у вигляді переломів ребер, травм, тривалий час був вимушений лікуватись у т.ч. стаціонарно, такі обставини підтверджуються висновком судово-медичного експерта, матеріалами справи(мат. к.с. ас. 25-26, 101,138,182-185), зазнав моральних страждань, відповідач в добровільному порядку не відшкодував заподіяної шкоди.
Тому, колегія суддів вважає доведеними вимоги позивача в частині визначеної судом першої інстанції суми відшкодування заподіяної матеріальної шкоди і приходить до висновку що розмір відшкодування моральної шкоди визначений судом першої інстанції з урахуванням і виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості.
Колегія суддів перевірила доводи апелянта про протиправність заволодіння ОСОБА_2 транспортним засобом підприємства і їх відхиляє за таких підстав.
Як видно із матеріалів справи ОСОБА_2 07 жовтня 2002 року здійснив виїзд за отриманим подорожнім листом СВК „Маяк" з яким перебував у трудових відносинах (мат. к.с. а.с. 14-18, 128,151,182-187). Із протоколу вбачається, що вказані обставини ОСОБА_2 підтвердив заперечуючи доводи відповідача у судовому засіданні(мат. цив. спр. а.с. 26). Доказів щодо здійснення ОСОБА_2 угону автомобіля підприємства, відповідач до суду не надав не встановлено таких і в судовому засіданні, а наявні у справі докази підтверджують правомірність керування ОСОБА_2 автомобілем відповідача під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди.(мат. к.c.. ас. 151)
Оскільки за матеріалами справи встановлено, що матеріальну і моральну шкоду позивачу заподіяно джерелом підвищеної небезпеки, що належав СВК „Маяк" і з вини ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, який при цьому виконував трудові обов'язки відповідно до трудових відносин із володільцем даного джерела, тому відповідальність за цю шкоду на підставі ст.. 441, 450 ЦК України( 1963р.) має нести СВК „Маяк". Таке рішення не позбавляє відповідача права регресної вимоги до особи, що керувала транспортним засобом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про винність ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у скоєні вказаної дорожньо-транспортної пригоди, і обов'язок СВК "Маяк" відшкодувати позивачу заподіяну шкоду у визначених судом розмірах відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності, тому є обґрунтованим.
Інші доводи скарги не спростовують цих висновків суду, тому мають бути відхилені.
3
Керуючись ст.ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 308, а 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319
ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу „Маяк" - відхилити, рішення Кілійського районного суду Одеської області від 31 серпня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.