АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2007 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Кварталової А.М., Плавич Н.Д.
при секретарі - Кодінцевої С.В. за участі представника позивачів ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Приморської районної адміністрації м. Одеси про виділ частки в натурі з загального майна та визнання права власності, -
встановила:
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 7 липня 2006 року позовні вимоги гр. ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_6 до Приморської районної адміністрації м. Одеси про виділ частки в натурі з загального майна та визнання права власності - задоволені у повному обсязі. Виділено в натурі з загального майна, у вигляді домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, і визнано за позивачами право власності на нежилі приміщення під літерами: О, П, Ж, З, И, М, У, С,У1 в самостійний об'єкт, загальною площею 80.20 кв. м., розташований на земельній ділянці 0.015 га. за адресою: АДРЕСА_1(а.с.30-31)
Справу розглянуто без участі відповідача.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Одеська міська рада звернулась до Апеляційного суду Одеської області із апеляційною скаргою на обґрунтування якої зазначила, що суд першої інстанції вирішив питання про права та обов'язки Одеської міської ради, як особи, що є власником земельної ділянки і спірних будівель і яка не була залучена до участі у справі (а.с.36-39).
В суді апеляційної інстанції:
Представник відповідача підтримала доводи скарги, просила ії задовольнити.
Представник позивачів заперечував проти задоволення скарги, просив у ії задоволенні відмовити посилаючись на те, що спірні будівлі є допоміжними, інші власники квартир багатоквартирного будинку відмовились від їх використання і тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку визнавши право власності на них за позивачами.
Представник Одеської міської ради повідомлений належним чином про що у справі є докази(а.с. 126-128) у судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив.
Справа № 22ц-512/07 Категорія ЦП: 4
Головуючий у першій інстанції Терьохін С.Є. Доповідач Левенець Б.Б.
2
Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України така неявка не перешкоджає
апеляційному розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення прибувших учасників судового розгляду, обговоривши доводи скарги, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з направленням справи на новий розгляд, враховуючи наступне.
Згідно вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, тобто коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повно і всебічно з'ясував обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, що були досліджені в судовому засіданні, вирішив справу згідно із законом.
Цих вимог суд першої інстанції не врахував, зміст правовідносин, що виникли між сторонами не з'ясував.
Виділивши в натурі із загального обсягу домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, нежилі приміщення під літерами: О, П, Ж, З, И, М, У, С,У 1 в самостійний об'єкт, загальною площею 80.20 кв. м., розташований на земельній ділянці 0.015 га. за адресою: АДРЕСА_1 і визнавши право власності на нього за позивачами, суд першої інстанції виходив з того, що вказані будівлі перебувають у спільній власності позивачів серед яких склався порядок користування ними, а інші співвласники будинку не заперечують проти визнання права власності на будівлі за окремими власниками. Такий висновок не можна визнати законним і обґрунтованим, колегія суддів з ним не погоджується.
Відповідно до п. п. 34, 44 ч. 1 ст. 26, п. 1 ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключною компетенцією міської ради є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку тощо, управління майном, що належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, здійснюється виконавчим комітетом ради.
Статтею 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти ради, виконавчого комітету міської ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями, громадянами тощо, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст відноситься розпорядження землями територіальної громади.
Одеська міська рада, стверджує про належність земельної ділянки і спірних будівель, які на ній розташовані територіальній громаді міста.
Як вбачається із матеріалів справи, спірні будівлі, користувачем яких зазначений „ЖЕК№11", існували до визнання права власності за оскаржуваним судовим рішенням принаймні з 1955 року, вони розташовані окремо від багатоквартирного будинку в якому проживають позивачі і на земельній ділянці, яка належить Одеській міській раді, не усі мешканці є власниками квартир багатоквартирного будинку і не всі надали погодження щодо користування спірними будівлями. Не має у матеріалах справи і рішення щодо передачі власникам квартир або об'єднанню співвласників, будинку та прибудинкової території разом із розташованими спірними будівлями(а.с. 78-109,113-120,129-132)
Одеська міська рада посилаючись на рішення Одеської обласної ради народних депутатів УРСР від 25.11.1991р. № 266-ХХІ стверджує про право власності на вказані спірні будівлі.(а.с. 35-39) Вказані доводи мали були предметом перевірки суду першої інстанції.
Проте, на вищевказані вимоги законодавства і обставини справи, суд першої інстанції уваги не звернув, власника земельної ділянки - Одеську міську раду, управління
з
архітектури та містобудування Одеської міської ради до участі в справі не
притягнув, обставин, що мають значення для справи не з'ясував. Враховуючи, що власником земельної ділянки на якій розташовані спірні будівлі є апелянт, рішення суду першої інстанції про визнання права власності на будівлі за позивачами порушує права апелянта як власника землі, останній мав бути залучений до участі у справі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що за таких обставин суд першої інстанції розглянув справу і вирішив питання про права та обов'язки Одеської міської ради, як особи, що не брала участі в справі і належним чином не була повідомлена про час та місце судового засідання, чим порушив вимоги ст. 6, 27, п.1 ч. 1 ст. 169 ЦПК України.
Вказане, зважаючи на вимоги п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд.
Інші доводи апелянта не спростовують вищевказаних висновків колегії суддів і мають бути відхилені.
Керуючись ст. 303, п.5 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 311, ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Одеської міської ради задовольнити часткою.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 липня 2006 року -скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для розгляду в іншому складі суду.
Ухвала набирає чинності негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.