Справа № 2-1867/2009 р.

ЗАОЧНЕ   РІШЕННЯ

Іменем    України

26 жовтня 2009 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:  головуючого – судді   Вуїва О.В., при секретарі – Козачук О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: сектор громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Вознесенського МВ УМВС України в Миколаївській області, про визнання особи такою, яка втратила право користування житловим приміщенням ,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2009 року ОСОБА_1  звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначала, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , зареєстрована та проживає за цією ж адресою.

В будинку також зареєстрований її син - відповідач по справі.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2  виїхав у невідомому напрямку та місце його знаходження невідоме, за місцем реєстрації не проживає протягом тривалого часу (більше 7 років), витрати по утриманню нерухомого майна не несе, особистих речей цієї особи в будинку немає, реєстрація відповідача в належному позивачці будинку створює власнику перешкоди в розпорядженні своєю власністю, тому ОСОБА_1  на підставі          ст. 71 ЖК України, ст. 405 ЦК України просила визнати ОСОБА_2  таким, що втратив право користування належним їй житловим приміщенням.

Позивачка ОСОБА_1  в судове засідання не з’явилася, направивши на адресу суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, свої вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2  в судове засідання не з’явився, в силу ч. 9 ст. 74 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи – СГІРФО Вознесенського МВ УМВС України - в судове засідання не з’явився, направивши на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, вимоги позивачки вважає обгрунтованими.

Суд вважає за необхідне ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивачка в своїй заяві не заперечує проти такого вирішення справи.

Заслухавши показання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи   в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1  є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , зареєстрована та проживає за цією ж адресою (а.с.4-15, 33).

В будинку з 07 грудня 1995 року також зареєстрований ОСОБА_2 , як колишній член сім’ї власника житла.

Проте в 2002 році відповідач виїхав у невідомому напрямку та місце його знаходження невідоме, з цього часу він в будинку не проживає, не маючи на це поважних причин, його особистих речей в будинку немає, останній витрати по утриманню нерухомого майна не несе, що знайшло своє підтвердження показаннями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4  та письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи (а.с.10-14, 24).

Судом також не встановлено обставин, що вказують на можливість збереження за відповідачем права на користування житловим приміщенням понад строки, встановлені законом.

Разом з тим, наслідком цих обставин є створення позивачці перешкод у розпорядженні своєю власністю.

Вказані відносини повинні регулюватися главою 6 розділу ІІІ Житлового кодексу України (користування   жилими приміщеннями в будинках (квартирах) приватного  житлового фонду).

Проте вказана глава не містить підстав втрати права користування житлом у приватному секторі колишніми членами сім’ї власника, в разі припинення сімейних відносин та виїзду на інше місце проживання.

Положення ЖК України дають підстави вважати, що норми гл. 2 разділу III цього Кодексу (користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду) можуть застосовуватися до житлових правовідносин в приватному житловому фонді тільки в тих випадках, коли в гл. 6 ЖК є посилання на ці випадки або коли подібні житлові правовідносини не врегульовано нормами гл. 6 і застосування до цих норм гл. 2 не суперечить їх змісту.

Тому, суд до вказаних відносин вважає можливим застосувати аналогію закону.

Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно ст.ст. 71, 107 ЖК при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

У разі вибуття наймача та членів його сім’ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім’я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім’ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття за винятком випадків, коли за ним, як тимчасово відсутньою особою, зберігається жиле приміщення понад строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. ст. 319, 391 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За такого, враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 209, 212, 213, 214, 215, 226, 228, 233  ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1  до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: сектор громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Вознесенського МВ УМВС України в Миколаївській області, про визнання особи такою, яка втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1  року народження таким, що втратив право користування житловим приміщенням житлового будинку АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів після проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заява про апеляційне оскарження.

Суддя:     /підпис/                                                       Вуїв О.В.

Згідно з оригіналом: суддя: