АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2007 року. м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого - ЛевенцяБ.Б.
суддів - Кварталової A.M., Громіка Р.Д.
при секретарі - Кодінцевої С.В. за участі представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_9. - ОСОБА_8, представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7, ОСОБА_5., його представника ОСОБА_10. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги ОСОБА_5 і ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа на стороні позивачів без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-іранспортної пригоди, стягнення грошей в порядку регресу, стягнення безпідставно отриманих грошей та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування вартості автомобіля, упущеної вигоди і моральної шкоди, -
встановила:
У червні 2003 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися із позовом і уточненнями до нього, в обґрунтування якого зазначили, що 07 березня 2003 року АДРЕСА_1, сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме, автомобіль-маршрутне таксі Mersedes-Benz 310D д/н НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, під керуванням водія ОСОБА_6, здійснив наїзд на автомобіль DAEWOO Nexia д/н НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5, спричинивши останньому матеріальної шкоди. Вказана пригода, на думку позивачів, сталася з вини водія ОСОБА_4, який керуючи автомобілем ВАЗ 21063 д/н НОМЕР_3, в порушення правил, виїхав на смугу зустрічного руху і водій ОСОБА_6, уникаючи зіткнення із автомобілем ОСОБА_4, був вимушений змінити швидкість і напрямок руху, внаслідок чого скоїв наїзд на автомобіль ОСОБА_5. Останньому, позивачами відшкодована заподіяна шкода у повному обсязі і виплачено грошей на загальну суму 16750,75 грн., виплату якої позивачі вважають помилковою із посиланням на винність ОСОБА_4 у скоєнні пригоди.
Обґрунтовуючи право на автомобіль-маршрутне таксі Mersedes-Benz 310D нотаріально посвідченою довіреністю за якою ОСОБА_3 передав цей автомобіль позивачам у користування та володіння із правом розпорядження, останні просили стягнути на свою користь із ОСОБА_4 2662,50 грн. матеріальної шкоди заподіяної автомобілю внаслідок пригоди, а з ОСОБА_5 16750,75 грн. посилаючись на безпідставність отримання ним цих грошей.(т. 1 а.с. 2-13, 51-58, 77-78, 249-253)
Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав і зазначив, що не винний у скоєні пригоди, що сталася між автомобілями якими керували ОСОБА_6 і ОСОБА_5.
Відповідач ОСОБА_5 позовні вимоги не визнав, зазначив, що ОСОБА_6, керуючи автомобілем ОСОБА_3, скоїв наїзд на його автомобіль, внаслідок чого останній ушкоджено, тому отримав гроші від позивачів за пошкодження свого автомобіля. Звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 і уточненням до нього, на обґрунтування якого зазначив, що внаслідок забезпечення первісного позову за ухвалою суду першої інстанції від 04.02.05р., у нього вилучено
Справа №22ц-509/07 Категорія ЦП: 23
Головуючий у першій інстанції Демченко О.М. Доповідач Левенець Б.Б.
автомобіль DAEWOO Nexia д/н НОМЕР_2, який передано на відповідальне зберігання
ОСОБА_1. Згодом ухвалу про забезпечення позову в часині передачі ОСОБА_1 цього автомобіля на відповідальне зберігання було скасовано, проте останній відмовляється повернути автомобіль, приховує його місце знаходження, тому 29500 грн. вартості автомобіля, 35150 грн, упущеної вигоди, 10 000 грн. грошової компенсації за заподіяну моральну шкоду, ОСОБА_5 просить стягнути із відповідачів у солідарному порядку.(т. 1 а.с. 43-45,60-70, 73-75,79-80, 86, 110-112, 263-272 285-292)
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволені частково, стягнуто на їх користь: із ОСОБА_4 2662,50 грн. в порядку регресу на відшкодування шкоди, заподіяної автомобілю ОСОБА_3 і 189 грн. державного мита, із ОСОБА_5 - 14469,10 грн. як безпідставно набутого майна, стягнуто з останнього 144,69 грн. державного мита, в задоволенні інших вимог позивачів за первісним позовом, а також в задоволенні вимог за зустрічним позовом ОСОБА_5 - відмовлено.(т. 1 а.с.320-332)
Відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_4, кожен окремо, звернулися із апеляційними скаргами, на обгрунтування яких зазначили, що суд першої інстанції припустився порушень норм матеріального і процесуального права, просять рішення суду скасувати: ОСОБА_5 - із постановлениям нового рішення про відмову в задоволенні первісного позову і задоволення його зустрічних позовних вимог, а ОСОБА_4 просить спрямувати справу до суду першої інстанції на новий розгляд, (а.с. 33-34).
В судовому засіданні ОСОБА_5 та його представник, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7, кожен окремо, підтримали доводи скарг попросили їх задовольнити, частково виділивши позовні вимоги в окреме провадження.
Представник позивачів за первісним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3- ОСОБА_8, заперечував проти задоволення скарг, зазначивши, що вважає можливим звільнити ОСОБА_5 від сплати державного мита зважаючи на його матеріальний стан.
ОСОБА_1 був повідомлений належним чином про що у справі є докази(т. 2 а.с. 32), до суду не прибув, про причини неявки не повідомив.
Повідомлення надіслане ОСОБА_2 за вказаною ним, останньою відомою суду адресою(т.1 а.с. З, 299) повернулось без вручення із повідомленням працівників пошти, що адресат за вказаною адресою не проживает. 2 а.с. 37). Згідно до вимог ст.. 77 ЦПК України на сторону покладається обов'язок повідомляти суд про зміну свого місця проживання або місцезнаходження під час провадження у справі. У справі відсутня заяви ОСОБА_2 про зміну адреси місця проживання, тому зважаючи на вимоги вказаної статті колегія суддів прийшла до висновку про належне повідомлення ОСОБА_2.
У справі є докази про належне повідомлення представника позивачів за первісним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3- ОСОБА_8(т.2 а.с. 33). Згідно до вимог ч. 5 ст. 76 ЦПК України вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі. Зважаючи на вищезазначені вимоги закону і заяву представників ОСОБА_7 і ОСОБА_8, про можливість слухання справи без участі їх довірителів, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів визнала повідомлення нез"явившихся осіб належним і визнала за можливе слухання справи без участі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, проте, за участі їх представників, оскільки згідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, така неявка сторін не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню за таких підстав.
Згідно вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повно і всебічно з'ясував обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, що були досліджені в судовому засіданні, вирішив справу згідно із законом.Проте, цих вимог суд першої інстанції не дотримав.
Задовольняючи вимоги первісного позову і відмовляючи в задоволенні зустрічного, суд першої інстанції виходив саме з доведеності вини ОСОБА_4 і невинності ОСОБА_6 у скоєнні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, обґрунтовуючи такий постановами про закриття адміністративних проваджень відносно вказаних осіб.
3
З таким висновком колегія суддів не погоджується, оскільки він зроблений без
всебічного з'ясування дійсних обставин справи і належної оцінки доказів, а висновок суду першої інстанції суперечить доказам по справі і цих суперечок суд не усунув.
Як вбачається із постанов, адміністративне провадження відносно водіїв ОСОБА_6 і ОСОБА_4 закрито внаслідок спливу двохмісячного строку притягнення до адміністративної відповідальності, встановленого ст. 38 КУпроАП України, тому викладені в мотивувальній частині цих постанов судження щодо винності(невинності) ОСОБА_6 і ОСОБА_4 не є преюдиціальними в розумінні змісту ст. 61 ЦПК України, а тому мають бути оцінені разом з іншими доказами по справі(т. 1 а.с.77,78)
Як видно із матеріалів адміністративного провадження працівниками Державтоінспекції складено протоколи, схеми і висновки щодо обставин вказаної дорожньо-транспортної пригоди, в яких зазначено, що порушення правил дорожнього руху ОСОБА_4 не має причинного зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою між автомобілями під керуванням ОСОБА_6 і ОСОБА_5, що сталася 07 березня 2003 року. Причиною цієї пригоди визнано порушення водієм ОСОБА_6 п.п.12.1,12.3,13.1 Правил дорожнього руху, який не врахував дорожню обстановку(снігопад та ожеледицю) не обрав безпечну швидкість, не впорався із керуванням, скоїв наїзд на зупинений на правій смузі дороги автомобіль ОСОБА_5, внаслідок чого обидва автомобілі отримали ушкодження.(матеріали адміністративних проваджень №№ 3-5811 і 3-5812 т. 1 а.с. 306,307)
За таких обставин, суду першої інстанції слід було вирішити питання про призначення судової автотехнічної експертизи, про призначення якої заявляв клопотання представник ОСОБА_4(т.1 а.с. 300)
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2, суд першої інстанції не звернув уваги, що вони не є власниками автомобіля Mersedes-Benz 310D д/н НОМЕР_1, користувались ним на підставі нотаріально посвідченого доручення, термін дії якого закінчився 19 грудня 2005 року, тобто до постановления судового рішення по справі(т.1 а.с. 11, 320). Докази видачі ОСОБА_3ом, якій є власником цього автомобіля, позивачам нового доручення у справі відсутні, не надано таких і на пропозицію колегії суддів, а ОСОБА_3, хоча і був притягнутий до участі у справі, проте як третя особа і без самостійних вимог.
ОСОБА_5 за зустрічним позовом вимагає повернення автомобіля вилученого у нього державною виконавчою службою на виконання ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову(за заявою ОСОБА_1) і переданого останньому на відповідальне зберігання, а також відшкодування таким вилученням матеріальної і моральної шкоди. Згодом ухвалу про забезпечення позову в частині передачі ОСОБА_1 цього автомобіля на відповідальне зберігання було скасовано, проте автомобіль до цього часу не повернутий.(т. 1 а.с. 135) Тому, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_5 за змістом є вимогами про відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, які мають бути вирішені за результатами розгляду первісного позову по справі з урахуванням обставин визначених ч. 1 ст. 155 ЦПК України.(т.1 а.с. 73, 109-112, 129-135,266-272,285-292)
Як видно із протоколу судового засідання суду першої інстанції, 04.10.06р. оголошено перерву у судовому засіданні до 01.11.06р., 01.11.06р. по справі був продовжений судовий розгляд і не оголошуючи перерви у судовому засіданні суд закінчив розгляд справи, проте постановив рішення 09.11.06р., що у колегії суддів викликає сумнів у законності постановленого судового рішення саме 09.11.06р., оскільки за цим же протоколом, судове засідання по справі в цей день не відбувалось, що суперечить вимогам ст. 213,218 ЦПК України(т.1 а.с. 293, 316-320)
Як вбачається із зареєстрованого центром зайнятості трудового договору НОМЕР_4 ОСОБА_6 на час скоєння пригоди виконував трудові обов'язки по перевезенню пасажирів за угодою, укладеною із ОСОБА_2(т.1 а.с. 9) є учасником дорожньо-транспортної пригоди, за висновком працівників ДАІ визнаний винним у скоєнні пригоди, тому на думку колегії суддів має бути залучений до участі у розгляді справи, оскільки дослідження доказів в яких він зазначений винною особою має відбуватись із його участю. Проте ОСОБА_6 до участі у справі судом першої інстанції не залучався, що перешкоджає колегії суддів надати оцінку зібраним доказам по справі і постановити рішення, оскільки таке може вплинути на його права та обов'язки.
Згідно до вимог ч. З ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є
обов'язковою підставою для скасування рішення.
Неповнота дослідження обставин справи, яку допустив суд першої інстанції призвела до неправильного ії вирішення, а суд першої інстанції припустився порушень норм процесуального права, що перешкоджає колегії суддів виправити вищевказані недоліки і постановити рішення і відповідно до вимог п. 4 ч.1 ст. 311 ЦПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення із спрямуванням справи до суду першої інстанції на новий розгляд іншим складом суду.
Інші доводи апеляційних скарг, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не спростовують вищевказаних висновків, а де-які з них, що стосуються предмету спору мають бути перевірені судом першої інстанції під час нового розгляду справи після залучення до участі у справі ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1., як водія-учасника дорожньо-транспортної пригоди 07.03.2003р., оскільки висновки суду за результатами розгляду справи можуть вплинути на його права та обов'язки.
Керуючись ст. 303, п. 5 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 311, ст.ст. 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_5 і ОСОБА_4 задовольнити частково, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2006 року скасувати з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвала набирає чинності негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили, шляхом подання до Верховного Суду України.