АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2007 рік..                                                                                                                 м.Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Ступакова О.А.

суддів: Варикаші О.Д., Станкевича В. А.

при секретарі: Мілонас Ю.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення  коштів  на утримання дружини   за  апеляційною  скаргою  ОСОБА_3 на  рішення Саратського районного суду Одеської області від 12 жовтня 2006 року,

встановила:

Позивачка звернулась до суду з даним позовом, вказуючи, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 17 березня 1989 року до 29 березня 2006 року, вона не працює, є інвалідом другої групи з дитинства, отримує пенсію нижче прожиткового мінімуму.

Відповідач отримує пенсію та допомогу у зв'язку з втратою працездатності, що

щомісячно складає майже 700 умовних одиниць. Відповідач може допомагати позивачці

матеріально, але добровільно відмовляється надати допомогу, у зв'язку з чим вона була

змушена звернутись до суду з позовом про стягнення з відповідача на її користь аліментів у

розмірі 1\4 частини зі всіх видів його доходів.                                              

Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 12 жовтня 2006 року у замовленні позову відмовлено.

Не погодившись з цим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, винести нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги оскільки судом при винесенні рішення були порушені норми матеріального права.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, що з'явились, розглянувши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову посилався на те, що позивачка є інвалідом другої групи з дитинства, тобто інвалідом стала до реєстрації шлюбу з ОСОБА_2. ні в період їх сумісного проживання, ні після його розірвання.

Згідно ч.2 та ч.3 ст.75 Сімейного Кодексу України, право на утримання (аліменти) має той із подружжя, якій є непрацездатний, потребує матеріальної допомоги за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно ч.2 ст. 76 СК України, після розірвання шлюбу, особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного

Справа № 22ц-172/07                                                                                 Категорія ЦІ І: 36

Головуючий у першій інстанції Кожокар Т.Я. Доповідач Ступаков О.А.

року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач реєструючи шлюб з позивачкою яка є інвалідом з дитинства свідомо брав на себе обов'язок по утриманню позивачки оскільки   законом не передбачено настання  інвалідності до вступу в шлюб чи  під час шлюбу. висновки суду першої інстанції не спростовують.

На підставі  наведеного колегія  вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права при постановленні рішення не допустив.

Керуючись ст. ст. 307 ч. 1 п. 1, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну   скаргу   ОСОБА_1 відхилити.   Рішення   Саратського районного суду Одеської області від 12 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі двох місяців.