ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2017 рокуСправа № 912/1499/17

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Шевчук О.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/1499/17

за позовом Приватного підприємства "Новогригорівське",

до відповідачів:

І - ОСОБА_1 Другої сільської ради Долинського району Кіровоградської області,

ІІ - Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області,

про визнання недійсним договору та додаткової угоди,

за участю представника відповідача І - сільського голови ОСОБА_2 (був присутній у судовому засіданні 18.07.2017).

Приватне підприємство "Новогригорівське" (надалі - ПП "Новогригорівське") звернулося до господарського суду з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_1 Другої сільської ради Долинського району Кіровоградської області (надалі - ОСОБА_1 сільська рада) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" (надалі - ТОВ "Перемога") про визнання недійсним договору на управління спадщиною від 26.03.2011, укладеного між ОСОБА_1 Другою сільською радою Долинського району Кіровоградської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перемога", зареєстрованого в ОСОБА_1 Другій сільській раді Долинського району Кіровоградської 26.03.2011 за № 4, та додаткової угоди від 11.01.2017 до вищевказаного договору, яка зареєстрована в ОСОБА_1 Другій сільській раді Долинського району Кіровоградської 11.01.2017 за № 1.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що між ним та Долинською районною державною адміністрацією 13.12.2016 укладено договір оренди невитребуваної земельної частки (паю) №249/04-17/2016, за умовами якого позивачу в оренду передано земельну частку (пай) відповідно до сертифіката серії КР №0167709 за схемою поділу КСП "Перемога" №169 розміром 10,23 умовних кадастрових гектари, яка розташована за межами населеного пункту на території ОСОБА_1 Другої сільської ради. Однак, на даний час ПП "Новогригорівське" не має можливості користуватися переданою йому в оренду земельною ділянкою, так як її використовує ТОВ "Перемога" за договором на управління спадщиною. Позивач стверджує, що договір на управління спадщиною є недійсним, посилаючись на те, що на земельну ділянку №169 згідно схеми поділу ділянок при паюванні КСП "Перемога" Долинського району не виникло право приватної власності, оскільки сертифікат на право власності на землю серії КР №0167709 площею 10,23 умовних кадастрових гектарів ОСОБА_3 отримав, але державний акт на право приватної власності на землю не отримав та відповідно не зареєстрував своє речове право на земельну ділянку. За таких обставин, право власності у встановленому законом порядку на виділену земельну ділянку під вищезазначеним номером ОСОБА_3 не оформив, не виготовив та не отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, а спадкоємці у встановленому законом порядку спадщину не отримали. Отже, виходячи з положень статті 125 Земельного кодексу України, право приватної власності на вказану земельну ділянку не виникло, а виникло право власності лише на земельний пай в умовних кадастрових гектарах. Таким чином, спадщина на земельну ділянку №169 після смерті гр. ОСОБА_3 не відкрита, а відтак вона не може бути об'єктом договору на управління спадковим майном, а відноситься до невитребуваних земельних часток (паїв). Крім того, за твердженням позивача, ОСОБА_1 сільська рада перевищила свої повноваження при укладенні з ТОВ "Перемога" спірного договору, оскільки не мала права розпоряджатися цією земельною ділянкою на свій розсуд.

Ухвалою від 30.05.2017 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, порушив провадження у справі, справу призначив до розгляду в судовому засіданні 22.06.2017 та витребував від сторін необхідні для розгляду справи по суті докази.

Ухвалами від 22.06.2017 та від 18.07.2017 розгляд справи відкладався відповідно до 18.07.2017 та до 31.07.2017 в порядку, визначеному статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач І - ОСОБА_1 сільська рада - позов не визнала, посилаючись, зокрема, на те, що спірний договір відповідає вимогам чинного законодавства. Поряд з цим позивачем не доведено свого порушеного права укладенням спірного договору.

Відповідач ІІ - ТОВ "Перемога" - відзив на позов не подало, позовні вимоги не заперечило.

Від третьої особи письмові пояснення щодо вимог позивача до господарського суду не надходили.

Учасники судового процесу не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні 31.07.2017, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду даної справи.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача І, який був присутній у судовому засіданні 18.07.2017, оглянувши надані останнім оригінали договору на управління спадщиною від 26.03.2011, додаткової угоди до нього та Книги записів державної реєстрації договорів оренди землі ОСОБА_1 Другої сільської ради Долинського району Кіровоградської області, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частин 1, 2 статті 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно статті 1218 цього кодексу до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно частин 1, 2 статті 1285 Цивільного кодексу України в редакції, яка діяла на момент укладення спірного договору, якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою. Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з'явлення спадкоємців або до прийняття спадщини.

26.03.2011 між ОСОБА_1 Другою сільською радою (установник управління) та ТОВ "Перемога" (управитель) було укладено договір на управління спадщиною на підставі статті 1285 Цивільного кодексу України з метою утримання (догляду) та збереження спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_3, який проживав в с. Новогригорівка 2. Договір зареєстрований за №4 26.03.2011.

11.01.2017 було укладено додаткову угоду до вищевказаного договору, яка зареєстрована в ОСОБА_1 Другій сільській раді Долинського району Кіровоградської області 11.01.2017 за №1.

За умовами договору на управління спадщиною з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 11.01.2017, установник управління передає, а управитель приймає в управління майно, яке потребує утримання (догляду), а саме: земельна частка (пай) №169 загальною площею 10,23 га, що розташована у полі №11 на території ОСОБА_1 Другої сільської ради Долинського району Кіровоградської області відповідно до сертифіката серії КР №0167709.

Аналізуючи положення норм чинного земельного законодавства, зокрема, Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток власникам земельних часток (паїв)" та визначаючи поняття "земельна частка (пай)", господарський суд враховує, що земельна частка (пай) є особливим об'єктом правовідносин, оскільки не є конкретно визначеною земельною ділянкою зі встановленими межами, а є лише правом власника отримати таку земельну ділянку. Тобто власність на земельну частку (пай) означає належність не земельної ділянки, а лише права вимоги надати власнику таку ділянку.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, предметом договору управління спадщиною є земельна частка (пай) розміром 10,23 умовних кадастрових гектарів, яка розміщена в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом загальною площею 111,80 га, розташованої за межами населеного пункту на території ОСОБА_1 Другої сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

Позивач стверджує, що спірна угода є незаконною та порушує його права, як орендаря земельної частки (паю), що є предметом договору управління спадщиною.

Так, за твердженням позивача, на підставі розпорядження голови Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області (надалі - Долинська РДА) №397-р від 12.12.2016 між Долинською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ПП "Новогригорівське" (орендар) 13.12.2016 укладено договір оренди невитребуваної частки (паю) №249/04-17/2016, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) ОСОБА_1 Другої сільської ради Долинського району Кіровоградської області 26.12.2016 за №8 (надалі - договір №249/04-17/2016).

Як вбачається зі змісту договору №249/04-17/2016 орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельну частку (пай) відповідно до сертифіката серії КР №0167709 за схемою поділу КСП "Перемога" №169 розміром 10,23 умовних кадастрових гектарів, вартістю 303523 гривень, яка розміщена в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом загальною площею 111,80 га, розташованої за межами населеного пункту на території ОСОБА_1 Другої сільської ради Долинського району Кіровоградської області. Договір укладено на 7 років.

Зі змісту акту приймання передачі орендованої невитребуваної земельної частки (паю) від 13.12.2016 вбачається, що орендодавець передав орендарю земельну частку (пай) розміром 10,23 умовних кадастрових гектарів.

Проте, за твердженням позивача, на даний час ПП "Новогригорівське" не має можливості користуватися переданою йому в оренду вищевказаною земельною ділянкою, так як її використовує ТОВ "Перемога" за договором на управління спадщиною.

Вирішуючи спір у даній справі, господарський суд враховує, положення частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України, відповідно до якої відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Пунктом "а" статті 17 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частина 3 статті 122 цього Кодексу визначає, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва.

Частиною 4 вказаної статті визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким чином, вищезгадані статті Земельного кодексу України визначають розпорядника земель державної власності.

При цьому, земля в Україні, згідно з нормами частини 3 статті 78 Земельного кодексу України, може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до преамбули Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток власникам земельних часток (паїв)" цей Закон визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

У частині 1 статті 3 цього Закону зазначено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

В силу вимог статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток власникам земельних часток (паїв)" нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

При цьому, частина 2 статті 5 цього Закону передбачає, що сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Таким чином, оскільки земельні частки (паї) не відносяться ні до земель державної, ні до комунальної власності, повноваження щодо передачі цих земель у власність громадянам - власникам сертифікатів на земельну частку (пай), а також надання цих земель у користування залишаються у районних державних адміністрацій (за межами населених пунктів) та органів місцевого самоврядування (в межах населених пунктів).

Як вбачається із змісту розпорядження голови Долинської РДА №397 від 12.12.2016 "Про надання згоди на передачу в оренду ПП "Новогригорівське" невитребуваної земельної частки (паю) загальною площею 10,23 умовних кадастрових гектарів" в оренду позивачу передано земельну ділянку із невитребуваних земельних часток (паїв), яка розташована за межами населених пунктів.

Таким чином, в силу вимог статей 5, 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток власникам земельних часток (паїв)" повноваження щодо надання такої земельної ділянки в оренду віднесено до компетенції саме Долинської РДА.

Поряд з цим, господарський суд враховує, що згідно вимог, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №119 від 24.01.2000, Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) (надалі - Порядок) договори оренди земельних часток (паїв) підлягають реєстрації виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Як зазначено в пункті 4 цього Порядку договір оренди реєструється у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв), що ведеться за формою згідно з додатком. Датою реєстрації договору оренди є дата внесення відповідного запису до цієї Книги.

Проте, господарському суду не надано належних доказів на підтвердження того, що договір №249/04-17/2016 був зареєстрований ОСОБА_1 Другою сільською радою.

А відповідно до пункту 11.1. договору №249/04-17/2016 цей договір набирає чинності з моменту його реєстрації в ОСОБА_1 сільській раді Долинського району Кіровоградської області.

Таким чином, з огляду на відсутність доказів реєстрації договору №249/04-17/2016, позивачем не доведено факту набрання таким договором чинності та факту набуття права оренди на земельну ділянку із невитребуваних земельних часток (паїв), яка є предметом цього договору.

Крім того, господарський суд враховує, що згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

За приписами статті 16 цього кодексу одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В силу вимог пункту 1 статті 203 цього кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як зазначено в пункті 2.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 з подальшими змінами, якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Оскільки позивач не є стороною договору на управління спадщиною, він може звертатись до господарського суду з позовом про визнання такого договору недійсним лише за умови, що такий договір порушує права та охоронювані законом інтереси ПП "Новогригорівське".

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, в порушення вимог зазначених статей відповідач не довів належними доказами факту порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів укладенням спірного договору. При цьому господарський суд враховує, що договір на управління спадщиною, укладений між ОСОБА_1 Другою сільською радою Долинського району Кіровоградської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перемога" 26.03.2011, не міг порушити права позивача, як орендаря земельної частки (паю) за договором, який укладено лише у 2016 році.

З огляду на викладене в задоволенні позову слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору на підставі статті 49 Господарського кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити позивачу (Кіровоградська область, Долинський район, с. Новогригорівка Друга, вул. Шевченка, 60); відповідачу І (Кіровоградська область, Долинський район, с. Новогригорівка Друга); відповідачу ІІ (Кіровоградська область, Долинський район, с. Новогригорівка Друга) та третій особі (Кіровоградська область, м. Долинська, вул. Соборності України, 28).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 07.08.2017.

Суддя                                                                        О.Б. Шевчук