№ 2-1650/09  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

14.10.2009 року           м. Запоріжжя  

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:  

головуючого судді         Ярошенко А.Г.,  

при секретарі         Бондухова К.В.  

позивач         ОСОБА_1  

представника позивача         ОСОБА_2  

Третя особа         ОСОБА_3  

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» (третя особа -ОСОБА_3) про зміну формулювання звільнення, -  

ВСТАНОВИВ:  

ОСОБА_1 звернулася з позовом до АТ «Українська автомобільна корпорація» про     зміну формулювання звільнення, який був уточнений в процесі розгляду справи. У позові зазначає, що наказом № 5 від 12.07.2002 р. він був прийнятий на роботу до Запорізького відділення філії «АвтоЗАЗ-серівіс» АТ «Українська автомобільна корпорація» на посаду інженера центру по маркетингу та рекламі. Наказом № 16-вк від 20.01.2009 р. він звільнений з роботи за ст. 36 п.1 КЗпП України (за угодою сторін), копія наказу йому була вручена 27.01.2009 р. Вважає формулювання звільнення його з роботи невірним з наступних підстав. В результаті економічної ситуації, що склалася, адміністрацією підприємства фактично було проведено скорочення чисельності та штату робітників під виглядом іншої підстави для звільнення - за угодою сторін (п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України). Вищезазначене підтверджується рішенням наради керівництва корпорації від 01.11.2008 р., на якому прийнято рішення всім керівникам підприємств в системі «УкрАВТО» орієнтувати робітників, що підлягають звільненню на написання заяв про звільнення з формулюванням - «за угодою сторін». На виконання вказаного рішення в листопаді 2008 р.  йому було запропоновано написати заяву про звільнення за угодою сторін. Ніякі заперечення з його сторони прийняті не були та 19.11.2008 р. він був вимушений написати заяву з формулюванням припинення трудових відносин - «за угодою сторін», за що йому було гарантовано право на роботу ще протягом двох місяців та звільнення з 20.01.2009 р., тобто адміністрація підприємства виконала умови ч.1 ст.49-2 КЗпП України, згідно якої про звільнення робітників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці. 15.01.2009 р. він звернулась до відповідача з заявою, в якій просив його заяву про звільнення на підставі п.1 ст.36 КЗпП України вважати недійсною, але отримав письмову відмову 19.01.2009 р.   Тому   просить змінити формулювання причин звільнення з роботи.  

У судовому засіданні позивач просить задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.  

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених в письмових запереченнях.  

Третя особа - ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з тих підстав, що підприємством були виконані всі умови звільнення за угодою сторін, жодного примушення позивача на написання заяви про звільнення за угодою сторін з його боку не було.  

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, третьої особи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.  

У судовому засіданні встановлено, наказом № 5 від 12.07.2002 р.  ОСОБА_1 прийнято на роботу до Запорізького відділення філії «АвтоЗАЗ-серівіс» АТ «Українська автомобільна корпорація» на посаду інженера центру по маркетингу та рекламі.   (а.с. 4)    

Наказом № 16-вк від 20.01.2009 р. він звільнений з роботи за ст. 36 п.1 КЗпП України (за угодою сторін), копія наказу йому була вручена 27.01.2009 р. (5)  

15.01.2009 р. позивач звернувся до керівника ЗВФ «АвтоЗАЗ-сервіс» з заявою, в якій просив подану раніше заяву про звільнення за угодою сторін вважати недійсною, у зв’язку зі змінами у законодавстві.   (а.с. 10).    

Листом від 19.01.2009 р. ЗВФ «АвтоЗАЗ-сервіс» повідомило позивача, що не надає згоди на анулювання домовленості між ними про його звільнення за угодою сторін, всі зобов’язання ЗВФ «АвтоЗАЗ-сервіс» щодо виконання угоди про звільнення виконані ними у повному обсязі.   (а.с. 10)  

Згідно п.1 ст.36 КЗпП України сторони трудових відносин можуть припинити трудовий договір за угодою сторін.  

П.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 г. «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз»ясніє, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП України договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.  

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Позивач в позові зазначає, що заперечував проти написання заяви про звільнення його за угодою сторін та був вимушений написати відповідну заяву, але будь-яких доказів цьому не надано.  

На підставі викладеного, ст. ст. 3, 10, 60, 88, 208, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд –  

ВИРІШИВ:  

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» (третя особа -ОСОБА_3) про зміну формулювання звільнення - відмовити.  

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

Суддя           А.Г. Ярошенко