У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

з кримінальних справ у складі :

 

 

головуючого	Колесника М.А.
суддів	Мачужак Я.В. і Шевченко Т.В.
за участю прокурора	Казнадзея В.В.
захисника	ОСОБА_1

 

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 липня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_2, захисників ОСОБА_1, ОСОБА_3 і потерпілої ОСОБА_4 на вирок Апеляційного суду Полтавської області від 14 квітня 2006 року.

 

                                       Цим вироком засуджено:

 

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, судимого 01.12.2003 р. за ч.2 ст.289 КК України на 5 років позбавлення волі, звільненого на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

 

за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі; ч.3 ст. 152 КК України - на 7 років позбавлення волі; ч.1 ст.187 КК України -  на 4 роки позбавлення волі. На підставі ч.ч. 1 і ч.4 ст.70 КК України Портненку визначено покарання у виді 7 років і 6 місяців позбавлення волі, а відповідно до ст.71 КК України - 8 років позбавлення волі;

 

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, судимості не має,

 

за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі; ч.3 ст. 152 КК України - на 7 років позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України ОСОБА_5 остаточно визначено покарання у виді - 7 років позбавлення волі.

 

         ОСОБА_2 і ОСОБА_5 у стані алкогольного сп'яніння у м. Полтава вчинили такі злочини.

 

Так, у жовтні 2003 р., із проникненням до приміщень Полтавської КЕЧ Міністерства оборони України (у першому випадку тільки ОСОБА_2, а у другому він же за попередньою змовою із ОСОБА_5) таємно викрали: по першому епізоду - магнітолу “Весна” і гроші на загальну суму 200 грн. 20 коп.; по другому епізоду - 71 гасову лампу вартістю 766 грн. 80 коп.

 

Вони ж, 06.06.2004 р., у групі осіб, із застосуванням фізичного насильства, зґвалтували ОСОБА_4. Потім ОСОБА_2 напав на ОСОБА_4 із метою заволодіння її майном, нанісши їй удари ногами й руками по голові, тулубу й кінцівках. Унаслідок цього потерпілій було заподіяно легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасним розлад здоров'я.

 

У касаційних скаргах:

 

- засуджений ОСОБА_2 і захисник ОСОБА_1, посилаючись на безпідставність засудження ОСОБА_2 за ч.3 ст.152, ч.1 ст.187 і ч.3 ст.185 КК України (епізод крадіжки гасових ламп), а засуджений, окрім цього, ще й на суворість покарання, просять вирок за вказаними злочинами скасувати, а справу закрити, а у решті - пом'якшити покарання.

 

-   захисник ОСОБА_5  просить вирок щодо ОСОБА_5 за ч.3 ст.152 КК України скасувати, а справу закрити. На обґрунтування своїх вимог вона зазначає, що засуджений не вчиняв щодо ОСОБА_4 цього злочину.

 

            -    потерпіла ОСОБА_4 зазначаючи, що вона на досудовому слідстві обмовила ОСОБА_5 і ОСОБА_2 у вчиненні ними зґвалтування й розбійного нападу, просить вирок щодо обох засуджених за ч.3 ст.152 КК України, а щодо ОСОБА_2 - ще й за ч.1 ст.187 КК України скасувати, а справу в цій частині закрити.

 

Заслухавши доповідача, пояснення захисника ОСОБА_1, яка підтримала свою касаційну скаргу, висновок прокурора про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши доводи касаційних скарг і доповнень, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарги засудженого, захисників і потерпілої не підлягають задоволенню.

 

Як видно з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_2 і захисник ОСОБА_1 у касаційних скаргах не оскаржили вирок стосовно засудження першого за ч.3 ст.185 КК України (епізод крадіжки магнітоли “Весна” і грошей), а тому касаційний суд згідно зі ст. 395 КПК України не повинен перевіряти законність та обгрунтованність вироку щодо засудженого у вказаній вище частині.

 

Твердження засудженого ОСОБА_2 і захисника ОСОБА_1 про те, що перший не викрадав гасових ламп, є безпідставними.

 

            З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 й ОСОБА_5, утримуючись у Полтавському СІЗО № 23 по обвинуваченню у вчиненні інших злочинів, написали явки з повинними у яких визнали себе винуватими у крадіжці 71 гасової лампи й детально виклали обставини вчення цього злочину.

 

Ці обставини підтверджено іншими доказами по справі.

 

Так, свідки ОСОБА_6 й ОСОБА_7 - працівники Полтавської КЕЧ Міністерства оборони України, показали, що у кінці жовтня 2003 р. зі складу їх установи було викрадено 71 гасову лампу вартістю 766 грн. 80 коп., що також підтверджено актом інвентаризації матеріальних цінностей від 12.11.2003 р.(т.3 а.с.4-5, 70-71, 254).

 

Свідок ОСОБА_8 показав, що він продає на ринку старі речі. Восени 2003 р.  незнайомий хлопець (він серед інших впізнав його як ОСОБА_5) запропонував йому  придбати 50 гасових ламп, на що він дав згоду та придбав їх за 300 грн. (т. 3 а.с. 50;                 т.4 а.с.96). При дослідженні судом протоколу впізнання у ОСОБА_5 і його захисника не було зауважень до його змісту.

 

З огляду на викладене, суд законно й обґрунтовано засудив ОСОБА_2 і ОСОБА_5 за крадіжку 71 гасової лампи Полтавської КЕЧ Міністерства оборони України й правильно кваліфікував їх дії за ч.3 ст.185 КК України, а тому підстав для скасування вироку у цій частині немає.

 

Вірними є також висновки суду і щодо вчинення ОСОБА_2 і ОСОБА_5 злочинів щодо ОСОБА_4.

 

Як видно з протоколу судового засідання, засуджені ОСОБА_5 і ОСОБА_2 визнали, що перший у присутності другого в кімнаті гуртожитку 06.06.2004 р. вступав із ОСОБА_4 у статеві стосунки, а другий, у цей же день і там же заподіяв названій потерпілій тілесні ушкодження. Підтвердила це  у суді й потерпіла ОСОБА_4.

 

Що ж стосується посилань засудженого ОСОБА_2, захисників ОСОБА_1, ОСОБА_3 і потерпілої ОСОБА_4 у касаційних скаргах на те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_5 не ґвалтували ОСОБА_4 і що  ОСОБА_2 не вчиняв розбійного нападу на потерпілу, то їх спростовано матеріалами справи.

 

З них видно, що на досудовому слідстві засуджені ОСОБА_2 і ОСОБА_5 написали явки з повинними, у яких визнали себе винуватими у вчиненні інкримінованих їм злочинів щодо потерпілої ОСОБА_4 ( т.1 а.с.154 і 156 ).

 

Будучи допитаними як обвинувачені, ОСОБА_2 і ОСОБА_5 у присутності своїх захисників  ОСОБА_9 і ОСОБА_10 показали наступне. 06.06.2004 р. у вечірній час вони у стані сп¢яніння на вулиці  зустріли ОСОБА_4 і вирішили її згвалтувати. Узявши її за руки, вони відвели її у двір будинку. Там ОСОБА_5 повалив потерпілу на землю, а ОСОБА_2 почав знімати з неї штани. Потерпіла спочатку чинила опір, а потім, пообіцявши гроші й спиртне, запропонувала їм піти до неї дому. Вони погодилися й прослідували до гуртожитку, де мешкала потерпіла. Там у кімнаті ОСОБА_5 із застосуванням фізичного насильства зґвалтував потерпілу. ОСОБА_2 у цей час шукав у шафі та в тумбочках гроші. Після ОСОБА_5 ОСОБА_2 також намагався вступити з ОСОБА_4 у статевий зв'язок, однак не зміг цього зробити через її активний опір. У зв'язку з цим він ударив її кулаком у обличчя та декілька разів по тулубу. Після нього її бив ОСОБА_5. Він завдав  потерпілій декілька ударів руками і ногами по тулубу. (т.1 а.с. 244, 250).

 

Під час перевірки цих показань шляхом відтворення обстановки й обставин подій злочинів ОСОБА_2 й ОСОБА_5 у присутності захисників, понятих, спеціалістів ( слідча дія записана на аудіо-відео-плівку) на місці вчинення злочинів відтворили обстановку й обставини події злочинів (т.1 а.с.176-177,196-206).

 

Зазначені вище показання засуджених підтвердила на досудовому слідстві потерпіла ОСОБА_4, яка 09.06.2004 р. звернулася до прокуратури із заявою про її згвалтуваня та вчинення щодо неї розбійного нападу. До них вона додала наступне. Коли засуджені напали на неї і повалили на землю ( один тримав, а другий намагався її роздягти), то вона, захищаючись, чинила їм активний опір і кликала на допомогу.  Втративши надію на допомогу сторонніх людей, вона, усвідомлюючи, що не має можливості самостійно уникнути зґвалтування, вирішила їх заспокоїти і для цього пообіцяла їм гроші й спиртне, яке буцімто знаходиться у неї у кімнаті гуртожитку. При цьому розраховувала утекти від них дорогою до дому. На цю пропозицію засуджені дали згоду. Всупереч її сподівань, їй не вдалося утекти, оскільки ОСОБА_2 й ОСОБА_5 утримували її під руки. У гуртожитку ОСОБА_5, погрожуючи вбивством, роздягнув її, повалив на диван та зґвалтував. У цей час ОСОБА_2 сидів біля дверей і контролював вихід із кімнати. Під час зґвалтування вона кричала й намагалася вирватися від нього, однак їй це не вдалося. Після того, як ОСОБА_5 закінчив із нею насильницький статевий акт, вона хотіла вийти з кімнати, але засуджені не дали їй це зробити і примусили лежати на дивані. До неї підійшов ОСОБА_2, який також намагався її зґвалтувати. Вона продовжила кричати, на що він, застосовуючи до неї фізичну силу, закривав їй рукою рота, пошкодивши нижню губу. Вона намагалася його вкусити, щоб він її відпустив, але засуджений почав її душити подушкою. Незважаючи на такі дії ОСОБА_2, вона продовжила опір. Коли йому не вдалося її зґвалтувати, він учинив на неї напад під час якого вимагав передати обіцяні гроші й спиртне й почав наносити їй удари кулаками по голові, а ногами - по тулубу та розривати на ній одежу. Припинив він побиття і разом із ОСОБА_5им залишив кімнату лише тоді, коли у коридорі хлопнули двері й вона сказала, що це прийшла її сусідка, яка зайде до неї (т.1 а.с. 232).

 

При пред'явленні ОСОБА_4 на досудовому слідстві ОСОБА_2 й ОСОБА_5 для впізнання вона впізнала в них осіб, які вчинили її зґвалтування, а ОСОБА_2 - ще й і розбійний напад (т.1 а.с. 251-252).

 

Свідок ОСОБА_11 (сусідка потерпілої) підтвердила, що 06.06.2004 р. у нічний час  вона  із кімнати, де проживає ОСОБА_4, чула, як остання плакала, як там ходили люди (не менше двох), які у подальшому вийшли звідти та спускались сходами (т.3 а.с. 162-163).

 

Відповідно до висновків судово-медичної експертизи у потерпілої ОСОБА_4 виявлено легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров¢я, у виді: гематом ділянок повік лівого ока з переходом на ділянку лівої щоки та ліву завушну ділянку, ділянки повік правого ока з переходом на праву щоку на під нижньощелепну ділянку справа, правої молочної залози, нижньої третини правого плеча, рани правого передпліччя в нижній третині по задній поверхні, численні синці м'яких тканин і кінцівок, припухлості м'яких тканин ділянки нижньої губи та садна слизової нижньої губи.                    Ці тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею і могли утворитись 06.06.2004 р. (т.2 а.с. 106-107).

 

Висновками імунологічної експертизи підтверджено, що на фрагменті тканини з дивана потерпілої ОСОБА_4 виявлено кров людини з антигеном А, походження якої від потерпілої й засуджених не виключається (т. 2 а.с. 76-80).

 

 На лівій калоші штанів ОСОБА_5 виявлено кров людини з антигеном А, походження якої від ОСОБА_4 не виключається, про це зазначено у висновках цитологічної експертизи(т.3 а.с.223-224).

 

 При огляді трусів і халата ОСОБА_4 виявлено пошкодження у вигляді розривів, які утворились унаслідок прикладення фізичного зусилля (т.3 а.с. 63-67).

 

Оцінивши наведені та інші докази по справі у їх сукупності, суд дійшов вірного висновку, що ОСОБА_5 і ОСОБА_2 групою осіб за обставин, викладених у вироку, вчинили зґвалтування ОСОБА_4, а останній - ще розбійний напад на неї, а тому правильно кваліфікував їх дії за ч.3 ст.152 КК України, а ОСОБА_2, окрім цього, ще й за ч.1 ст.187 КК України, а тому підстав для зміни й скасування вироку, про що зазначають у скаргах засуджений, захисники і потерпіла, немає.

 

Приймаючи таке рішення по справі, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги показання потерпілої ОСОБА_4 у суді, оскільки вони суперечать наведеним вище доказам, і, крім тогоё як встановлено по справі,  остання  змінила їх під впливом ОСОБА_12  і  через матеріальну зацікавленість.

 

Призначене засудженим Портненку й ОСОБА_5 мінімальне за санкціями ч. 3 ст.185 і ч.3 ст.152 КК України, а першому - наближене до мінімального за санкцією ч.1 ст.187 КК України покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України. При його обранні суд урахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, особу винних, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження ними нових злочинів, а тому довід засудженого ОСОБА_2 у касаційній скарзі про його суворість, є безпідставним.

 

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок по справі не допущено.

 

На підставі наведеного та, керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів,

 

у х в а л и л а :

 

касаційні скарги засудженого ОСОБА_2, захисників ОСОБА_1, ОСОБА_3 і потерпілої ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Полтавської області від 14 квітня 2006 року щодо ОСОБА_2 й ОСОБА_5 - без зміни.

 

С У Д Д І :

 

КОЛЕСНИК М.А.                 МАЧУЖАК Я.В.               ШЕВЧЕНКО Т.В.