Справа №2-а-4043/2009 р.  

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

5 листопада 2009 року суддя Свердловського міського суду Луганської області Новосьолова Г.М., при секретарі Воблікової І.О., розглянувши у попередньому судовому засіданні в приміщенні Свердловського міського суду Луганської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області про поновлення строку звернення до суду, визнання дій неправомірними і зобов’язання вчинити певні дії,  

ВСТАНОВИВ:  

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом і в обґрунтовування своїх вимог пояснив, що він відповідно до статті 1 Закону України № 2195-ІУ від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону позивач вважає, що йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2007р.позивачу така допомога не виплачувалась, а в 2008 році виплачувалась не в повному обсязі.  

Верховна Рада України прийняттям ст..ст.77,10 та ЗУ № 489-V від 19.12.2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік» пункту 12 статті 71 призупинила дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».     своїм Законом України № 3235-ІУ від 20.12.05 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік», , пункт 12 призупинила дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». П.2 ст.41 Розділу 11 ЗУ №107- ІУ від 28.12.2007 р. «Про державний бюджет на 2008 р. та внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до ст..6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» згідно яких дітям війни до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

Однак, ОСОБА_2 Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року по справі № 1-29/2007 р., яким зупинено дію статті 6 Закону України № 2195-ІУ від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни», пункт З положення статті 71 Закону України на 2007 рік» № 489-У від 19.12.2006 року визнані неконституційними.  

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення п.41 розділу11 ЗУ №107- ІУ від 28.12.2007 р. «Про державний бюджет на 2008 р. та внесення змін до деяких законодавчих актів України».  

Пункт 5 Рішення ОСОБА_2 Суду в цій справі має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.  

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, не виплата позивачу соціальної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», як він вважає є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.  

Розмір соціальної допомоги відповідно до статті 6 «Про соціальний захист дітей війни» становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень, на 2008 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня -   498 грн.  

Крім того, враховуючи, що строк звернення позивача до суду пропущений, як він вважає з поважних причин, а саме тяжкий стан здоров’я завадив йому своєчасно звернутися до суду.  

Позивач просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду, визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську в частині невиплати йому державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни у період 2007, 2008 р .р., зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області нарахувати і виплатити на його користь недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. Стягнути з відповідача судові витрати на його користь.  

Позивач у судове засідання не з’явився, надав суду заяву про те, що просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.  

Представник відповідача у судовому засіданні оголосила заперечення, позов не визнає, просить відмовити у задоволені позову на підставі ст. 99, 100 КАС України, наполягає на застосуванні строку звернення до суду при розгляді справи для відмови позивачу у задоволенні позову, так як за 2006, 2007, 2008 роки позивачем пропущений строк звернення до суду, розмір пенсії позивачу був відомий.  

Дослідивши і оцінивши представлені письмові докази по справі в їх сукупності суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:  

Згідно паспорту на ім’я ОСОБА_1 ( а.с.4) убачається, що він народився 26.05.1940 і є громадянином України.  

Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням № 155091 (а. с.9).  

Згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Відповідно до ст.99 ч.1 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом. У частині 2 ст. 99 КАС України вказано, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.  

Згідно з ст.100 ч.1 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.  

Суд вважає, що строк звернення до суду позивачем був пропущений без поважних причин, оскільки у судовому засіданні було встановлено, що позивач упродовж 2007, 2008, 2009 роки не хворів і за медичною допомогою не звертався, також позивач мав змогу звернутись до суду у межах строку звернення до суду, також про порушення своїх прав позивач міг дізнатись з дати оприлюднення рішення Конституційного суду України від 9.07.2007 року, а саме: рішення ОСОБА_2 Суду України було опубліковано 27.07.2007 року, та з дати отримання пенсії за певний місяць у якому також виплачувалась надбавка як дитині війни, на протязі всього часу позивач отримував пенсію і надбавку до пенсії як дитина війни, до суду позивач звернувся лише 29.10.2009 року, тобто з порушенням строку для звернення до суду за захистом порушених прав.  

Тому на підставі викладеного суд вважає відмовити позивачу у задоволенні позову в частині визнання неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську в частині невиплати позивачу державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни у період 2007 року, і зобов'язання Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області нарахувати і виплатити на його користь недоплачену позивачу як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2007 рік у зв’язку з пропуском строку звернення до суду, так як на застосуванні строку звернення до суду наполягає відповідач.  

Розглядаючи позовні вимоги про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання здійснити підвищення пенсії як дитині війни   у   2008 року суд виходить з наступного.  

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

Однак, рішенням ОСОБА_2 Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.  

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що дії відповідача в частині невиплати позивачу державної соціальної допомоги до пенсії . як дитині війни у період з 29.10.2008 року по 31 грудня 2008 року є неправомірними і тому відповідач зобов’язаний був перерахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії як дитині війни з 29.10.2008 року по 31.12.2008 року з урахуванням прожиткового мінімуму на одну особу, встановленого статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року. Суд вважає, що дії відповідача в частині невиплати позивачу державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни є неправомірними саме з 29.10.2008 року, а не з моменту ухвалення Рішення ОСОБА_2 Суду України, тобто 22.05.2008 року, так як Рішення ОСОБА_2 Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року було опубліковано у газеті «Голос України» 4.06.2008 року і з цього часу позивач мав змогу звернутись до суду із позовом за захистом своїх порушених прав, але позивач звернувся до суду лише 29.10.2009 року, тому суд з цієї дати і вважає, що дії відповідача є неправомірними в частині невиплати позивачу державної соціальної допомоги до пенсії як дитині війни за 2008 рік.  

На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановлених для осіб, що втратили працездатність.  

Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлених розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.  

Статтею 147 Конституції України передбачено, що єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є ОСОБА_2 Суд України. ОСОБА_2 Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.  

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення ОСОБА_2 Судом України рішення про їх неконституційність.  

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України. Наведене свідчить, що відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії після винесення Конституційним судом рішення від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.  

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області щодо невиплати позивачу підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області нарахувати і виплатити підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 29.10.2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням здійснених виплат .  

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, тому суд вважає стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в розмірі 1 грн. 70 коп.  

Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 89, 94,99,100, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 19.12.2006 року № 489-У, Рішенням ОСОБА_2 Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»,»3аконом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік». Законом України «Про прожитковий мінімум», суд, -  

ПОСТАНОВИВ:  

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м .Свердловську Луганської області про поновлення строку звернення до суду, визнання дій неправомірними і зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.  

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області щодо невиплати підвищення до пенсії за віком ОСОБА_1, як дитині війни, у період з 29.10.2008 року по 31.12.2008 року .  

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 29.10.2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням здійснених виплат .  

У позові ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську про визнання неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області щодо невиплати їй підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, у період за 2007 рік відмовити у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.  

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1,70 грн.  

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.  

Суддя: