Справа №265/2617/17

Провадження №2/265/923/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2017 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Міхєєвої І.М.,

за участю секретаря судового засідання Федорової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово – комунальних послуг,

ВСТАНОВИВ:

18 квітня 2017 року Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради (надалі - УСЗН) до Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово – комунальних послуг. В обґрунтування позову зокрема зазначило, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в УСЗН, як одержувач щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за адресою фактичного проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1. Щомісячна адресна допомога внутрішньо перемішеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до вимог чинного законодавства відповідачці була призначена та сплачувалась з 02.02.2016р. по 01.08.2016р. в сумі по 884,0 гривні щомісяця.

Пункт 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №505 передбачає, що грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім’ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.

Згідно особистої заяви ОСОБА_1, поданої до УСЗН 07.11.2016р., у володінні її чоловіка ОСОБА_2 є квартира за адресою: м.Маріуполь, вул.Азовстальська, 103-115, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Наказом Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014 №33/6/а визначено райони та терміни проведення антитерористичної операції Донецька і Луганська області з 07 квітня 2014 року.

Відповідно до розділу 1 пункту 20 розпорядження Кабінету Міністрів України від №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» деякі райони міста Маріуполя визначено як населені пункти, де здійснювалася антитерористична операція.

Проте, відповідними розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085р та від 02.12.2015 №1276-р були затверджені переліки населених пунктів на території яких органи державної влади не виконують свою зобов'язання та населених пунктів розташованих на лінії зіткнення, в яких місто Маріуполь Донецької області не зазначено.

Таким чином, за період з 02.02.2016р. по 01.08.2016р., коли відповідачці виплачувалась щомісячна адресна допомога, місто Маріуполь Донецької області, де розташована квартира, що належить чоловікові ОСОБА_1 на праві власності, не входило до переліку населених пунктів на території якого органи державної влади не здійснюють свої повноваження та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, і на території міста органи державної влади України здійснювали та продовжують здійснювати свої повноваження в повному обсязі. Тому наявність у власності житла на території підконтрольній Українській владі та в місті де органи державної влади виконують всі свої зобов’язання в повному обсязі є причиною виникнення переплати раніше виплачених сум допомоги. Заявою від 07.11.2017р. відповідачка зобов’язалась повернути надмірно сплачену їй суму в добровільному порядку. Спеціалістами управління відповідачці було повідомлено про надмірно виплачені кошти та запропонована добровільно їх внести на рахунок УСЗН, але станом на 14.04.2017р. сума боргу не погашена. Посилаючись, зокрема на ст.ст.16, 1166 ЦК України, просили суд стягнути з ОСОБА_1 суму надміру виплачених коштів щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 3505,52 грн.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності, не з’явилась, в письмовій заяві на адресу суду підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити та розглянути справу без її участі.

Відповідачка у судове засідання не з’явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, проти позову заперечувала.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши у сукупності надані докази, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 21 січня 2016 року має статус особи, яка переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а саме: з с. Комінтернове Донецької області до м.Маріуполь.

Відповідно до рішення УСЗН від 10.02.2016 року ОСОБА_1 була призначена щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово – комунальних послуг на період з 02.02.2016 року по 01.08.2016 рік.

З матеріалів справи також вбачається, що звертаючись до УСЗН із заявою про призначення допомоги, ОСОБА_1 вказувала, що у неї та будь-кого з членів сім’ї у володінні житлового приміщення поза межами тимчасово окупованої території України та райони проведення антитерористичної операції немає.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 07.11.2016р. її чоловік має у власності квартиру за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, вул.Азовстальська, 103-115. Також ОСОБА_1 подано заяву до УСЗН 07.11.2016р., в якій вона зобов’язується частково погасити сплачену їй допомогу в розмірі 3505,52 грн. протягом півроку.

Частина 2 ст.1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлює, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014.

При цьому, ч.1 цієї статті передбачає, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

14 квітня 2014 року відповідно до Указу в.о. Президента України, Голови Верховної Ради України Т.О.В. від 14 квітня 2014 року N 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" на території України розпочато проведення антитерористичної операції.

Згідно з наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014 року №33/6/а, Донецька і Луганська області визначені районами проведення антитерористичної операцiї з 07 квітня 2014 року.

Відповідно до п.5 ст.11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», Кабінету Міністрів України доручено затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

30 жовтня 2014 року розпорядженням Кабінету Міністрів України №1053-р, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідно до якого, м.Маріуполь включено до вказаного переліку.

02 грудня 2015 року розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р, знову затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідно до якого, м.Маріуполь також включено до вказаного переліку.

Відповідно до абз.2 п.6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого, постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 р. №505, в редакції, що діяла до 03.06.2017 року (надалі – Порядок №505), грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення;

Доказів того, м.Маріуполь було виключено з переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, а також те, що м.Маріуполь не відноситься до району проведення антитерористичної операції, суд не надано.

Таким чином, суд робить висновок, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.10.2014 р. №1085 (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. №1276-р), оскільки п.6 Порядку №505 передбачає, що житлове приміщення, повинно бути розташоване саме в регіонах, інших ніж райони проведення антитерористичної операції, а не в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Вказана позиція, на думку суду, також узгоджується з абз.2 п.6 Порядку №505, який було викладеного в новій редакції після внесення змін відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2017 р. №370, та який зараз передбачає, що грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто із членів сім'ї має у власності житлове приміщення / частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово – комунальних послуг – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги, яка має бути подана до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні при розгляді справи мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя ______________________ І.М. Міхєєва