ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2009 року Справа №2а-5054/09/0870
(12 год. 52 хв.) м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Садового І.В.,
при секретарі судового засідання – Марченко І.В.,
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1, позивача: ОСОБА_2
представника відповідача: Стадніченко О.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою: Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2
до: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя
про: визнання протиправним та скасування рішення про застосування
штрафних (фінансових) санкцій №0000602303 від 11.03.2009
08.09.2009 Фізична особа – підприємець ОСОБА_2 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.03.2009 №0000602303.
Ухвалою суду від 09.09.2009 відкрито провадження в адміністративній справі №2а-5054/09/0870, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 05.10.2009. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 03.11.2009.
Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».
У судовому засіданні 03.11.2009 на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Позивач підтримав вимоги позовної заяви з підстав, зазначених у позові та доповненнях до позову. На обґрунтування позову зазначає, що відповідачем було проведено перевірку позивача за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. Перевіркою встановлені порушення п.п.2, 5 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР, а саме: не проведення розрахункових операцій через книгу обліку розрахункових операцій, розрахункову книжку на загальну суму 15 грн. Здійснюючи перевірку, податкова інспекція дійшла невірного висновку, що при реалізації безалкогольного пива необхідно проводити розрахункову операцію через розрахункову книжку, оскільки безалкогольне пиво є підакцизним товаром. Позивач вважає, що пиво безалкогольне не є підакцизним товаром, та не підпадає під дію ст.1 Закону України від 11.07.1996 № 313/96-ВР «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)», тому п.п.2,5 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» позивач не порушував.
Просить позов задовольнити.
Представник відповідача з позовними вимогами не погодився з підстав, зазначених у наданих запереченнях. Зазначає, що перевіркою позивача встановлено, що під час проведення закупівлі товару на загальну суму 15 грн. (пиво «Чернігівське» безалкогольне в кількості 3 пляшки по 5 грн.), при здійсненні розрахункової операції розрахунковий документ встановленої форми не видавався.
Відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97, затвердженого наказом Держстандарту України від 30.12.1997 №822, пиво - алкогольний напій, який одержується в результаті спиртового бродіння (низового чи верхового) розчину (сусла), приготовленого з зернової сировини (ячмінного, пшеничного або іншого солоду), хмелю та води, в який можуть бути додані цукор, ароматизатори, барвники, діоксид вуглецю та інші речовини: пиво світле, темне, солодке, гірке, концентроване, розлите у пляшки, банки, барила і т. ін. Отже, при продажу безалкогольного пива необхідно видавати особі, яка отримує товар розрахунковий документ встановленої форми, в даному випадку розрахункові квитанції.
Просить у задоволенні позову відмовити.
Суд, розглянувши матеріали і з’ясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши представників сторін, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності
ВСТАНОВИВ:
01.03.2009 ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя на підставі ч.7 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 01.06.2000 №1776-ІІІ (із змінами та доповненнями) в порядку контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності здійснено перевірку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, про що складено акт перевірки від 01.03.2009 №0053/08/30/23/1880904123.
Перевірка провадилась на підставі наказу на перевірку від 27.02.2009 №242 та направлень від 27.02.2009 №300108 і №300109 в присутності бармена кафе ОСОБА_5, якій були надані направлення та наказ під розписку.
Як свідчить акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя проведено перевірку господарської одиниці - кафе, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та належить суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2
Перевіркою встановлено, що під час проведення закупівлі товару на загальну суму 15 грн. (пиво «Чернігівське» безалкогольне в кількості 3 пляшки по 5 грн.), при здійсненні розрахункової операції розрахунковий документ встановленої форми не видавався.
Податковою зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 2, 5 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 01.06.2000 №1776-ІІІ (із змінами та доповненнями).
На підставі матеріалів перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.03.2009 №0000602303 на суму 340 грн.
За результатами процедури апеляційного оскарження скарги позивача були залишені без задоволення, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.03.2009 №0000602303 – без змін.
Оцінивши представлені докази у їх сукупності вважаю, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-ХІІ (із змінами та доповненнями) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право:
здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Відповідно до п.2 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509 органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку встановлених законом України мають право, зокрема, здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги).
Стаття 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509 «Умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок» передбачає, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Як вбачається з матеріалів справи направлення на проведення перевірки та наказ було вручено під розписку 01.03.2009 бармену кафе, що перевірялося.
Отже, суд приходить до висновку про те, що порядку проведення перевірки з боку відповідача порушено не було.
Згідно п.6 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівля, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (із змінами та доповненнями) реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.
Позивач знаходиться на спрощеній системі оподаткування про що свідчить свідоцтво про сплату єдиного податку серії Є №788527 від 22.12.2008, веде книгу обліку доходів і витрат.
Проводячи перевірку податкова інспекція дійшла висновку, що при реалізації безалкогольного пива необхідно видавати особі, що отримує товар розрахункові квітанції, оскільки безалкогольне пиво є підакцизним товаром.
З даним висновком суд не може погодитися з огляду на наступне:
Відповідно до ст.1 Закону України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)» від 11.07.1996 №313/96-ВР установлено перелік підакцизної продукції та ставки акцизного збору на неї відповідно до кодів виробів Гармонізованої системи опису та кодування товарів (далі ГС). Пиво солодове включено до цього переліку підакцизної продукції, і ставку акцизного збору в розмірі 0,23 грн. за 1 л встановлено на нього відповідно до коду 2203 00 за ГС.
Проте, мова у даному випадку йдеться про пиво, яке є алкогольним напоєм, в акті ж перевірки вказано, що було здійснено закупку трьох пляшок безалкогольного пива.
Аналіз Закону України «Про митний тариф України» від 05.04.2001 № 2371-1 та пояснень до групи 22 УКТ ЗЕД том 1 дає підстави вважати, що безалкогольне пиво з концентрацією спирту не більш як 0,5 об. % не відноситься до товарної позиції 2203, що слідує з п.3 пояснень до товарної групи 22 «Алкогольні і безалкогольні напої та оцет» Митного тарифу України, у якому вказано, що в товарних позиціях 2203-2206 класифікуються саме алкогольні напої. Тобто, безалкогольне пиво необхідно віднести до товарної позиції 2202, до безалкогольних напоїв.
Також системний аналіз норм Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97, затвердженого наказом Держстандарту України від 30.12.1997 № 822, шифр 15.96.10 якого «Пиво» указує, що ця підкатегорія не включає напої, що містить солодове пиво, концентрація спирту в яких зменшена до 0,5об.% і менше та відсилає до шифру 15.98.12 «Води мінеральні та напої безалкогольні».
Таким чином безалкогольне пиво не є підакцизним товаром, та не підпадає під дію ст.1 Закону України від 11.07.1996 №313/96-ВР «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)».
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним спірного рішення щодо порушення позивачем п.п. 2,5 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (із змінами та доповненнями).
Згідно ч.1 ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.
Пунктом 3 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України встановлено, що судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита. Розмір судового збору визначається відповідно до підпункту “б” пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», крім випадків, встановлених підпунктом 3 цього пункту (щодо майнових вимог про стягнення грошових коштів).
Тобто, розмір судового збору в даному випадку повинен складати 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, або 3, 40 грн.
Керуючись ст. ст.161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.03.2009 №0000602303.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 69068, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови не у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В.Садовий
Постанова складена у повному обсязі 06.11.2009.