У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 липня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

Вироком Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 26 вересня 2005 року                   ОСОБА_1,

                        ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше неодноразово судимого, востаннє вироком цього ж суду від 21.07.2003 року за ст.185 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі

засуджено за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

            Постановлено стягнути з ОСОБА_1 117 грн. судових витрат.

Ухвалою Апеляцйного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2005 року вирок залишений без зміни.

ОСОБА_1 засуджений за те, що 7 липня 2004 року близько 22-ї години, знаходячись у квартирі АДРЕСА_1, повторно таємно викрав брелок з ключем від замка вхідної двері квартири ОСОБА_2 загальною вартістю 6,50 грн.

8 липня 2004 року близько 3-ї та 5-ї години, відкривши двері викраденим ключем, двічі проникав до вищезазначеної квартири, звідки викрав майно ОСОБА_2  на загальну суму 1900 грн.

В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення щодо нього як незаконні. Посилається на порушення вимог кримінально-процесуального закону в ході досудового слідства та під час судового розгляду справи, вважає, що під час апеляційного розгляду справа переглянута неповно. Крім того, засуджений вважає, що судом не враховані всі пом'якшуючі обставини, які дали б можливість застосувати ст.69 КК України при призначенні йому покарання.

         Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 слід відмовити з таких підстав.

Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину за викладених у вироку обставин грунтується на сукупності зібраних доказів, зокрема, показаннями самого засудженого, який частково визнав свою вину, показаннями потерпілої ОСОБА_2, з яких видно, що після того, як вона залишила ОСОБА_1 одного у квартирі і повернулась, то виявила відсутність ключа, тому вона "захлопнула" двері і вдома не ночувала, а повернувшись зранку виявила, що двері були відчинені без пошкодження замка, а з квартири зникли її речі; протоколом огляду речей потерпілої, виданих ОСОБА_1., іншими доказами.

            Обираючи покарання ОСОБА_1, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу засудженого, який посередньо характеризується, повторно притягується до кримінальної відповідальності за умисний злочин, і призначив покарання ближче до мінімальної межі, передбаченої санкцією ч.3 ст.185 КК України.

            Обставин, які б дали можливість пом'якшити покарання ОСОБА_1 із застосуванням ст.69 КК України, судова колегія не вбачає.

            Не підтверджується матеріалами кримінальної справи посилання у касаційній скарзі ОСОБА_1 щодо неправильності та неповноти протоколу судового засідання, оскільки зауважень з цього приводу засудженим не подавалось.

            Суд апеляційної інстанції повно і всебічно дослідив викладені в апеляції засудженого доводи, дав на них мотивовані відповіді в ухвалі. Зміст ухвали апеляційого суду відповідає вимогам ст.377 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону в ході досудового слідства та під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції, які тягнуть безумовне скасування або зміну судових рішень по справі, не встановлено.

            Таким чином, при перевірці справи не виявлено передбачених ст.398 КПК України підстав для призначення даної справи до розгляду касаційним судом з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

            Керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити

С у д д і :

Шевченко Т.В.                  Колесник М.А.                 Мачужак Я.В.