ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2017 р.                                        Справа № 926/914-б/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., судді Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.

у відкритому судовому засіданні розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 13 грудня 2016 року про відмову у визнанні недійсним договору про зарахування зустрічних однорідних вимог №1 від 25 квітня 2014 року у справі №926/914-б/14 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка Імпекс ЛТД»

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Чернівецької області ухвалою від 16 грудня 2014 року порушив провадження у справі №926/914-б/14 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка Імпекс ЛТД».

Постановою від 30 червня 2015 року суд визнав банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю «Боянівка Імпекс ЛТД», увів ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначив голову ліквідаційної комісії ОСОБА_1

Львівський апеляційний господарський суд постановою від 19 жовтня 2015 року скасував постанову Господарського суду Чернівецької області від 30 червня 2015 року. Вищий господарський суд України постановою від 12 січня 2016 року змінив постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2015 року. А саме, скасованою залишилась постанова Господарського суду Чернівецької області від 30 червня 2015 року в частині призначення ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю “Боянівка Імплекс ЛТД” голови ліквідаційної комісії ОСОБА_1, а справу №926/914-б/14 в цій частині було направлено на новий розгляд Господарському суду Чернівецької області.

Господарський суд Чернівецької області ухвалою від 14 березня 2016 року у справі № 926/914-б/14 ліквідатором банкрута товариства з обмеженою відповідальністю призначив арбітражного керуючого ОСОБА_2

29 вересня 2016 року ПАТ “Укрсоцбанк” подав Господарському суду Чернівецької області позовну заяву, у якій просив суд визнати недійсним договір про зарахування зустрічних однорідних вимог, укладений 25 квітня 2014 року між ТзОВ “Боянівка Імпекс ЛТД” та ТзОВ “Торговий дім “Боянівка” у порядку ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України. Позов мотивований посиланням на укладення оспорюваного правочину з порушенням положень ст.ст. 111, 112 Цивільного кодексу України.

Господарський суд Чернівецької області прийняв заяву до розгляду у межах провадження у справі №926/914-б/14 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка Імпекс ЛТД».

Господарський суд Чернівецької області (суддя Дутка В.В.) ухвалою від 13 грудня 2016 року у справі №926/914-б/14 відмовив у задоволенні вимог публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” про визнання недійсним договору про зарахування зустрічних однорідних вимог №1 від 25 квітня 2013 року.

В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" просить Львівський апеляційний господарський суд скасувати ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 13 грудня 2016 року у справі №926/914-б/14 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка Імпекс ЛТД».

Вважає, що ухвала прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, зокрема ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України.

За змістом ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Львівський апеляційний господарський суд заслухав пояснення представника боржника, розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи та вважає, що законні підстави для задоволення апеляційної скарги публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 13 грудня 2016 року у справі №926/914-б/14 відсутні.

Згідно з ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Предметом розгляду є вимога ПАТ “Укрсоцбанк”, як забезпеченого кредитора у справі №926/914-б/14 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка Імпекс ЛТД», визнати недійсним договір про зарахування зустрічних однорідних вимог, укладений 25 квітня 2014 року ТзОВ “Боянівка Імпекс ЛТД” з ТзОВ “Торговий дім “Боянівка”.

ПАТ “Укрсоцбанк” вважає, що спірний договір не відповідає вимогам ч. 1 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України. Стверджує, що укладаючи названий договір сторони порушили порядок задоволення кредиторських вимог, передбачений ст.ст. 111,112 Цивільного кодексу України та ст.ст. 60,61 Господарського кодексу України і тим самим здійснили вибіркове погашення кредиторських вимог. Крім того, ПАТ “Укрсоцбанк” невідповідність вимогам закону оспорюваного правочину доводить незаконністю іншого правочину – договору купівлі-продажу цементу №ТДБ03 укладеного 30 квітня 2013 року TзOB “Торговий дім “Боянівка” та TзOB “Боянівка Імпекс ЛТД”.

Відмовляючи у задоволенні заяви ПАТ “Укрсоцбанк” Господарський суд Чернівецької області констатував наступне.

25 квітня 2013 року ТзОВ “Торговий дім “Боянівка” (Сторона-1) та ТзОВ “Боянівка Імпекс ЛТД” (Сторона-2) уклали угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, за змістом якої сторони, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимога, строк виконання яких настав, дійшли до згоди на підставі ст.601 Цивільного кодексу України про зарахування таких зустрічних однорідних вимог станом на 25 квітня 2014 року:

Сторона-1 є кредитором Сторони-2 на суму 14048831,04 (чотирнадцять мільйонів сорок вісім тисяч, вісімсот тридцять одна) гривня 04 коп. (по договору № 01/07/13 про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) від 01 липня 2013 року). Сторона-2 є кредитором Сторони-1 на суму 11180109,63 (одинадцять мільйонів сто вісімдесят тисяч сто дев'ять) гривень 63 коп. (по договору купівлі-продажу цементу №ТДБ 03 від 30 квітня 2013 року).

Вказані вище зобов'язання припиняються в межах взаємного боргу 5495739,00 (п'ять мільйонів чотириста дев'яносто п'ять тисяч сімсот тридцять дев'ять) гривень 00 коп.

З моменту набрання чинності цією угодою сторони не є зобов'язаними на суму 5495739,00 (п'ять мільйонів чотириста дев'яносто п'ять тисяч сімсот тридцять дев'ять) гривень 00 коп.

Після підписання цієї-Угоди та заліку взаємних грошових зобов'язань заборгованість Сторони-2 перед Стороною-1 по договору № 01/07/13 про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) від 01 липня 2013 року становить 8553092,04 (вісім мільйонів п'ятсот п'ятдесят три тисячі дев'яносто дві) гривні 04 коп.

Після підписання цієї Угоди та заліку взаємних грошових зобов'язань заборгованість Сторони-1 перед Стороною-2 по договору купівлі-продажу цементу №ТДБ 03 від 30 квітня 2013 року становить 5684370,63 (п'ять мільйонів шістсот вісімдесят чотири тисячі триста сімдесят) гривень 63 коп.

Господарський суд Чернівецької області визнав необґрунтованими доводи ПАТ «Укрсоцбанк» про порушення укладеним договором положень ст.ст. 110, 111 Цивільного кодексу України та вказав про відсутність підстав для визнання недійсною оспорюваного договору. При цьому, суд зазначив, що 31 січня 2014 року загальні збори ТзОВ “Боянівка Імпекс ЛТД” прийнято рішення, оформлене протоколом №1/14 про припинення товариства шляхом ліквідації, сформовано ліквідаційну комісію. 05 лютого 2014 року в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено відповідний запис. Укладення 25 квітня 2014 року ТзОВ “Боянівка Імпекс ЛТД” з ТзОВ “Торговий дім “Боянівка” договору про зарахування зустрічних однорідних вимог не мало наслідком задоволення вимог кредитора, а відбулось припинення зобов'язань боржника за рахунок його дебіторської заборгованості шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з одним із його контрагентів, можливість чого у якості однієї з підстав припинення зобов'язання прямо передбачена статтею 601 Цивільного кодексу України. У статті ж 602 Цивільного кодексу України вказано вичерпний перелік підстав, при наявності яких зарахування зустрічних вимог не допускається. Отже, Закон не забороняє у процедурі самоліквідації юридичної особи укладати правочини з метою припинення зобов'язань боржника шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Львівський апеляційний господарський суд погоджується із висновком Господарського суду Чернівецької області про відсутність підстав для визнання недійсними договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25 квітня 2014 року

Відповідно до вимог частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст.215)

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до вимог статті 110 Цивільного кодексу України однією із підстав ліквідації юридичної особи є рішення її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами.

Порядок ліквідації юридичної особи унормовано статтею 111 Цивільного кодексу України. Зокрема передбачено, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.

Згідно з статтею 112 Цивільного кодексу України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; 2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; 3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів); 4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

За приписами статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.

Статтею 602 Цивільного кодексу України визначено обставини, за наявності яких зарахування зустрічних вимог не допускається. Ліквідація юридичної особи за рішенням її власників не є обставиною, що не допускає зарахування зустрічних однорідних вимог.

Отже, законні підстави для задоволення вимог ПАТ “Укрсоцбанк” визнати недійсним договір про зарахування зустрічних однорідних вимог, укладений 25 квітня 2014 року ТзОВ “Боянівка Імпекс ЛТД” з ТзОВ “Торговий дім “Боянівка” відсутні.

Більш того, ПАТ “Укрсоцбанк” не довів, що оспорюваний договір порушив права та інтереси ПАТ “Укрсоцбанк”, як забезпеченого кредитора у справі №926/914-б/14 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка Імпекс ЛТД».

Суд відхиляє й доводи ПАТ “Укрсоцбанк” про невідповідність вимогам закону оспорюваного правочину з тих підстав, що незаконним є договір купівлі-продажу цементу №ТДБ03, укладений 30 квітня 2013 року TзOB “Торговий дім “Боянівка” та TзOB “Боянівка Імпекс ЛТД”. Таких доказів у матеріалах справи немає.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 103 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право судове рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 13 грудня 2016 року у справі №926/914-б/14 залишити без змін, апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                            В.М. Гриців

суддя                                                            Л.Л. Давид

           суддя                                                            Г.Т. Кордюк