Справа № 2-а-74/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2011 року м. Хорол

Хорольський районний суд

Полтавської області

в складі судді Винниченко Ю.М.,

розглянувши в письмовому провадженні в залі суду в м. Хоролі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Головного управління ПФУ в Полтавської області про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов’язання вчинити дії, вказавши, що він являється учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, отримує пенсію в управлінні Пенсійного фонду України в Хорольському районі.

Відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796 - XI1 йому як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії повинні виплачувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

На його письмове звернення до управління ПФУ в Хорольському районі з проханням провести йому перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та виплачувати її згідно ст. 51 ЗУ № 796 з послідуючим перерахунком розміру додаткової пенсії у зв'язку зі змінами розміру мінімальної пенсії за віком, він фактично отримав відмову, яку вважає неправомірною.

Позивач вважає, що за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами при визначенні розміру додаткової пенсії застосуванню підлягає ст.51 ЗУ № 796 з урахуванням визначення поняття мінімальної пенсії за віком частиною 1 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", так як іншого нормативно - правового акту, який би визначив цей розмір або встановлював інший розмір немає. При розрахунку додаткової пенсії, передбачено ст.51 Закону України № 796, застосовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Відповідно до частини 3 ст. 67 З.У. № 796 у редакції З.У. від 05.10.2006 року № 231 - У встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду ,заподіяну здоров'ю, особам, віднесених до категорії 1,2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру мінімуму.

Позивач просив зобов'язати управління пенсійного фонду України в Хорольському районі здійснити йому перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та проводити виплати згідно ст. 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 02.01.2008 року. А також проводити йому перерахунок та виплату пенсії в разі збільшення прожиткового мінімуму та мінімальної пенсії за віком.

Позивач ОСОБА_1 подав письмове клопотання про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримав та прохав суд їх задовольнити.

Відповідач управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області також подав письмове клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, подавши письмові заперечення.

Суд, врахувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи та належно оцінивши всі зібрані по справі докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 2 осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії А № 026206, виданого 14.12.1992 року Полтавською обласною державною адміністрацією..

Враховуючи зазначений статус позивача, останній (згідно довідки управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області ) в даний час позивач одержує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, на підставі статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року в розмірі 723 грн. станом на 01.10.2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року № 796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю, призначається в розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Доводи відповідача про те, що ними позивачу правомірно, протягом зазначеного періоду, нараховувалася і виплачувалася додаткова пенсія відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами внесеними Законом України № 107-VI від 28.12.2007 року та Постанов Кабінету Міністрів України № 1 «Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 року, № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року, на думку суду, сформовані на підставі неправильного розуміння змісту вказаних норм чинного законодавства, спростовуються наданими доказами та матеріалами справи, а тому не можуть бути застосовані судом при прийняті рішення. Вказаний висновок суду зроблено на підставі наступного.

Так, в п.2 постанови від 03.01.2002 року № 1 Кабінет Міністрів України встановив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, всупереч положенням зазначених статей закону, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Дійсно Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 року внесено зміни до ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема змінено розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в бік зменшення, визначивши її у процентах прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З дотриманням зазначених змін, які були внесені Законом України № 107-VI від 28.12.2007 року, фактично прийнята Постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення підпункту 13 пункту 28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що до 01.01.2008 року та з 22.05.2008 року УПФУ в Хорольському районі Полтавської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, передбачену ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності підпункту 13 пункту 28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Отже, відповідач з 01.01.2004 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», нараховувати та здійснювати виплату позивачу додаткової пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Згідно з положенням ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, на думку суду, при визначені розміру додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, в період з 02.01.2008 року по даний час, за виключенням періоду з 02.01.2008 року по 21.05.2008 року, підлягають застосуванню ч.1 ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року, № 530 від 28.05.2008 року, які суттєво обмежують і погіршують конституційні права позивача.

Між тим, відповідач в період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року нараховуючи та виплачуючи позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до вказаних постанов Кабінету Міністрів України, діяв правомірно.

Згідно ч. ч. 3 та 4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

З приводу неврегульованості на законодавчому рівні розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, суд зазначає слідуюче.

Вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсій позивачу, в даному випадку, на думку суду, виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Вказаний висновок суду зроблений на підставі того, що за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України № 1058-ІV, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Позиція відповідача, що відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовувати прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, як розмір мінімальної пенсії за віком, під час обчислення зазначеного виду додаткової пенсії позивачу немає підстав, є необґрунтованими, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання пенсії в розмірі, передбаченому ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка, беручи до уваги рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 року, є чинною на даний час, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, з підстав, викладених вище, на думку суду, вимоги позивача про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров’ю, з 02.01.2008 року у відповідності до вимог ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягають до часткового задоволення, а саме з 22 травня 2008 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивач не пропустив строку для звернення до адміністративного суду встановленого ст. 99 КАС України, оскільки про порушення його прав він дізнався на протязі трьох місяців до дня звернення до суду з даним позовом, що не спростовано відповідачем відповідно до ст. 71 КАС України.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України.

На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 4, 5, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов’язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного Фонду України в Хорольському районі Полтавської області щодо не проведення перерахунку та виплати додаткової пенсії ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну здоров»ю внаслідок Чорнобилської катастрофи, протиправною.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області здійснити перерахунок додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю ОСОБА_1 у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з встановленого законом мінімального розміру пенсії за віком, визначеного ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати з 22 травня 2008 року врахуванням проведених виплат.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Хорольському районі Полтавської області робити перерахунок та виплату додаткової пенсії ОСОБА_1 в разі зміни мінімальної пенсії за віком чи зміни прожиткового мінімуму до розміру, передбаченої ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного адміністративного суду Харківської області через Хорольський районний суд протягом 10 днів з дня її проголошення.

Г о л о в у ю ч и й: